Которів
| Село | |
|---|---|
Которів пол. Kotorów | |
 | |
| Координати 50°43′00″ пн. ш. 23°44′00″ сх. д. / 50.7167° пн. ш. 23.7333° сх. д. | |
| Країна | |
| Воєводство | Люблінське воєводство |
| Повіт | Грубешівський повіт |
| Гміна | Вербковичі |
| Населення | 233 особи (2011[1]) |
| Часовий пояс | UTC+1, влітку UTC+2 |
| Телефонний код | (+48) 84 |
| Поштовий індекс | 22-550 |
| Автомобільний код | LHR |
| SIMC | 0905020 |
| GeoNames | 767922 |
| OSM | r7144861 ·R |
  Которів Которів (Польща)  Которів Которів (Люблінське воєводство) | |
 | |
 Которів у Вікісховищі  | |
Которів[2] (пол. Kotorów, Которув) — село в Польщі, у гміні Вербковичі Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 233 особи (2011[1]).
Історія
У 1827 році в селі налічувалося 16 дворів і 110 мешканців[2][3].
У часи входження до складу Російської імперії належало до гміни Вербковичі Грубешівського повіту Люблінської губернії[3]. За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[4].
26-30 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 2 українців[5]. У селі залишилося 400 поляків[5].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 120 | 33 | 77 | 10 |
| Жінки | 113 | 27 | 67 | 19 |
| Разом | 233 | 60 | 144 | 29 |
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Которів
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Демусь А. Місцевості Грубешівського повіту // Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, І. Калиневич, В. Макар, В. Оренчук. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1994. — Т. 3. — С. 470. — (Український Архів)
- ↑ а б Kotorów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 496. (пол.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 364-365. (рос. дореф.)
- ↑ а б Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 420. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).