YaChudo

Котлярка

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

село Котлярка

Обійстя у селі
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Попільнянська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA18040390060054992 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1753 (273 роки)
Населення 490 (2001)
Площа 5 км²
Густота населення 207,19 осіб/км²
Поштовий індекс 13523
Географічні дані
Географічні координати 50°1′31″ пн. ш. 29°19′32″ сх. д. / 50.02528° пн. ш. 29.32556° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		210 м
Водойми р. Кривенька
Місцева влада
Адреса ради вул. Б. Хмельницького, 7, с-ще Попільня, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13501
Карта
Котлярка. Карта розташування: Україна
Котлярка
Котлярка
Котлярка. Карта розташування: Житомирська область
Котлярка
Котлярка
Мапа
Мапа

CMNS: Котлярка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Котля́рка — село в Україні, у Попільнянській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Населення становить 490 осіб (2001).

Географія

Через село тече річка Кривенька, ліва притока Унави та пролягає автошлях регіонального значення Р18.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 476 97,14 %
російська 13 2,66 %
румунська 1 0,2 %
Всього: 490 100 %

Історія

Поблизу села знайдені залишки змієвих валів[2] та древні кургани[3].

Село згадувалося в історії 1753 року, про начебто ритуальне вбивство євреями малолітньої дитини шляхтича в сусідньому селі Маркова Волиця. Слідством керував безпосередньо єпископ Київський Римо-католицької церкви Каєтан Солтик. Одним із звинувачених у цьому злочині був орендар Мовша з Котлярки, якого пізніше четвертували в Житомирі[4]. Ця історія увійшла до книги «О смысле и значении кровавых жертвоприношений» богослова Тимофія Буткевича,[5], одного із засновників чорносотенського руху Російське зібрання.

Згідно з працею Лаврентія Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» у 1835 році село належало до Сквирського повіту та парафії Свято-Успенської церкви в селі Сокільча. Власниками села були нащадки Августа Сливинського. Населення складало 520 православних та 100 католиків[6].

Відповідно до метричної книги Свято-Успенської церкви на середину XIX століття серед селян були розповсюджені наступні прізвища: Макарчук, Власюк, Сидорчук, Моцак, Старунський, Пастушенко, Стеценко, Овдюшка, Артемчук, Кубдяк, Іванюк, Колисниченко, Яковчук, Оксенюк, Павленчук[7]

У 1878—1879 роках в селі спалахнуло повстання чиншовиків, колишніх шляхтичів. Чиншовики відібрали назад землі, які раніше орендували у поміщика Сливинського за чинш, та які були передані в оренду за високу платню цукровій компанії з Ходоркова. Після того, як поліція заарештувала організатора бунту Баладинського, близько сорока чоловік озброївшись кілками його звільнили. Поліції вдалося припинити повстання заарештувавши 26 бунтівників, які згодом отримали різноманітні строки ув'язнення. Разом з тим поміщику було рекомендовано утриматися від намагання змінити орендаря та залишити решту чиншовиків на зайнятих ними землях[8].

Із жертв Голодомору в Україні (1932—1933) було поіменно встановлено 101 особа на основі свідчень очевидців Бабич С. П., Вільчинської Н. М., Завадської Ю. С., Монастирецького С. Т., Сокирко С. А.[9]

Чимало селян були призвані до лав Червоної армії та загинуло під час радянсько-фінської війни (1939—1940)[10]

150 жителів села воювали у складі Червоної армії під час німецько-радянської війни, з них загинуло 82, 63 — нагороджені орденами й медалями. У 1954 році встановлено пам'ятник загиблим воїнам[11].

До 2017 року в селі Котлярка існував пам'ятник Леніну. Після прийняття закону про декомунізацію сільською радою було вирішено пам'ятник не зносити. Замість цього місцевий художник Володимир Герасимчук перетворив його на пам'ятник Тарасові Шевченку, який змінив підборіддя, замінив кепку на «Кобзар», а піджак перетворив на пальто. Ініціаторкою перетворення стала завідувачка будинку культури села Котлярка Тетяна Петрук[12]. Зрештою 26 грудня 2025 року пам'ятник потрапив до Національного музею історії України у Другій світовій війні як приклад переосмислення пам'яті[13].

17 серпня 2016 року включене до складу новоутвореної Попільнянської територіальної громади Попільнянського району Житомирської області[14]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[15].

Відомі люди

Примітки

  1. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  2. ↑ Охорона культурної спадщини. Попільнянська центральна бібліотека. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
  3. ↑ Іващенко О. М. Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Житомирщині (Попільнянський район). Випуск 9. — Житомир, 2007. — с. 174—177. ISBN 978-966-655-267-2
  4. ↑ Святые из паволочи, бешт и коллективная память. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
  5. ↑ О смысле и значении кровавых жертвоприношений. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 4 липня 2016.
  6. ↑ Похилевич Л. И. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. стр. 223. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 4 липня 2016.
  7. ↑ Сквирский уезд Киевской губернии: Украина, условно Центр: Украина (Україна): Страны и регионы. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
  8. ↑ Розділ III. Даніель Бовуа. Битва за землю в Україні (1863—1914). Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
  9. ↑ Національна книга пам'яті жертв голодомору в Україні (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  10. ↑ Советско-финская война (1939—1940) — Лановцы и Примы — наши корни. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  11. ↑ Історія міст і сіл Української РСР — Котлярка — Лановцы и Примы — наши корни. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
  12. ↑ Шевченко замість Леніну: історія перетворення памятника. Суспільне. Житомир. 2 серпня 2024.
  13. ↑ Слободенюк, Олена; Мороз, Катерина (28 грудня 2025). На Житомирщині Леніна, перебленого в пам'ятник Шевченку, відправили в нацмузей. suspilne.media (укр.). Процитовано 28 грудня 2025.
  14. ↑ Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 29 листопада 2025.
  15. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 29 листопада 2025.

Посилання


Житомирська область Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).