Коса (зачіска)

Коса́ (зменш.-пестл. косиця, косичка, кіска) — зачіска, при якій кілька пасом волосся поперемінно сплітаються разом. Коса має різні стилістичні варіанти плетіння і поширена по всій земній кулі в різні історичні періоди серед чоловіків та жінок.

У давнину на Русі дівчата носили розпущене волосся, з часом почали заплітати в коси, в дві, а за Дніпром у чотири коси. Косою також могли звати довге волосся^[1]. Стрічку, що вплітають у косу, в Україні називають кісницею^[2] (діал. заплі́тка)^[3]. Серед українських традиційних варіантів коси

• Коса-вінок
• Джерегелі (дрібні кіски у вигляді вінка) та дрібушка — тоненька дрібно заплетена косичка^[4]

Старовинний обряд пер­шого заплітання волосся дівчи­нки в косу відомий як заплітини; на Гуцульщині його проводила у 5 років досвідчена жінка, супроводжуючи свої дії примовляннями^[5].

Опис зачіски дівчат Поділля залишив у липні 1711 року данський дипломат Юст Юль:

«Дівчата ходять з непокритою головою; волосся заплітається в дві коси, що спадають на спину.»[6]

Здавна відомий весільний обряд розплітання коси нареченої. Він відбувався в день шлюбу в супроводі весільних пісень: «Ой на горі жито, тоненькі покоси, А хто буде розплітати дівчиноньці коси? Козак буде розплітати, …до шлюбоньку вести»^[5].

У традиційній українській культурі дівочі коси були ознакою краси, звідси приказки «Коса — дівоча кра­са», «Дівка без коси не має краси».

Оскільки коса вважалася символом чистоти, то про дівчину, яка втратила цноту, ка­зали: «Розчесав її косу до вінця», «Вже немає коси в Насті: Петро очіпком накрив». У разі, якщо дівчина мала дошлюбний секс, її коси відрізали, і це вважалося великою ганьбою. Навіть якщо дівчині зберігали коси, то вона не могла більше ходи­ти з непокритою головою — звідси слово «покритка», яким називали дівчат та жінок, що народили позашлюбну дитину^[5].

При найрозповсюдженішій варіації коси волосся поділяють на три однакові пасма. Зовнішнє пасмо (поперемінно ліве і праве) переплітається з середнім. Кінець заплетеної коси закріплють за допомогою гумки, шпильки, стрічки чи іншого аксесуара

• 
  Заплітання кіс до школи, Кіншаса (Конго)
• 
  Змащування афрокіс олією, Ефіопія

Традиційні головні убори різних народів та племен включали коси з давніх часів.

• Афрокоси у різних варіаціях
• Кочівницька коса
• Чоловіча потилична коса

• 
  Реконструкція данської зачіски 2 ст. до н. е.
• 
  Портрет дівчини, Дюрер, 1515
• 
  Північноамериканський індіанець
• 
  100-річна жінка індіанського племені не-персе
• 
  Вождь племені не-персе, 1877
• 
  Чоловік з племені бхутія, Тибет, 1860-ті
• 
  Жінки пахарі, Кашмір, 1890-ті
• 
  Кочівницька коса, 1897
• 
  1899
• 
  Суданські афрокоси, між 1890 та 1923
• 
  Китайська дівчинка з забинтованими ногами, 1892
• 
  Індійський священник, 1890-ті
• 
  Дві ескімоські дівчинки, біля 1899
• 
  Традиційні болгарські коси дівчат з золотими та срібними монетами, до 1915
• 
  Довгі традиційні коси індіанок, 1920
• 
  Дівчата носу, Китай, 1922
• 
  Єзидські новобранці, Ірак, між 1939 та 1945
• 
  Афарська дівоча зачіска з кіс, Ефіопія
• 
  Дівчинка з народу хімба, Намібія
• 
  Дівчинка з Буркіна-Фасо, 2007
• 
  Зачіска школярки, Кіншаса
• 
  Дівчинка з Мадагаскару
• 
  Тиграй, Ефіопія
• 
  Тамільська дівчинка з наддовгою косою
• 
  Брегенцький жіночий стрій, Австрія
• 
  Петлі з кіс
• 
  Афрокоси та низький пучок
• 
  Іспанія, 2014
• 
  Зачіска афро з афрокосами, 2014
• 
  Рейнджер Національного парку Деналі, Аляска, 2018
• 
  2023

• Французька коса
• Свинячі хвостики
• Коса-пучок
• Коса-кінський хвіст

• 
  Товста французька коса
• 
  Софі Тернер, 2013
• 
  Бійчині курдських Загонів жіночої оборони, 2016
• 
  Данієла Джаспер, 2016
• 
  Афрокоси Сторм Рейд, 2020
• 
  Коса на базі високого кінського хвоста, 2023
• 
  Низький пучок із кіс

• Руса коса нижче пояса
• До сивої коси — до старості
• Зав'язати косу — одружитися
• Коса коротка, а доля солод­ка
• Посивіє їй коса, як кінський хвіст
• А то коси, як ковбаси
• У кого коса товста, у того доля пуста

• Заплітини // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 471. — 1000 екз.
• Коса // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 736. — 1000 екз.
• Коси розплітання // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 737-738. — 1000 екз.
• Розплітання коси // Пісні Явдохи Зуїхи / АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; упоряд., передмов. та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко; відп. ред. О. І. Дей ; записав Г. Танцюра. — К.: Наукова думка, 1965. — 810 с.: ноти. — (Українська народна творчість). — C. 111—122.

• Жіноча коса — носій зв'язку з Вищим світом [Архівовано 4 лютого 2016 у Wayback Machine.]