Коса (зачіска)
Коса́ (зменш.-пестл. косиця, косичка, кіска) — зачіска, при якій кілька пасом волосся поперемінно сплітаються разом. Коса має різні стилістичні варіанти плетіння і поширена по всій земній кулі в різні історичні періоди серед чоловіків та жінок.
Історія в Україні
У давнину на Русі дівчата носили розпущене волосся, з часом почали заплітати в коси, в дві, а за Дніпром у чотири коси. Косою також могли звати довге волосся[1]. Стрічку, що вплітають у косу, в Україні називають кісницею[2] (діал. заплі́тка)[3]. Серед українських традиційних варіантів коси
- Коса-вінок
- Джерегелі (дрібні кіски у вигляді вінка) та дрібушка — тоненька дрібно заплетена косичка[4]
Старовинний обряд першого заплітання волосся дівчинки в косу відомий як заплітини; на Гуцульщині його проводила у 5 років досвідчена жінка, супроводжуючи свої дії примовляннями[5].
Опис зачіски дівчат Поділля залишив у липні 1711 року данський дипломат Юст Юль:
«Дівчата ходять з непокритою головою; волосся заплітається в дві коси, що спадають на спину.»[6]
Здавна відомий весільний обряд розплітання коси нареченої. Він відбувався в день шлюбу в супроводі весільних пісень: «Ой на горі жито, тоненькі покоси, А хто буде розплітати дівчиноньці коси? Козак буде розплітати, …до шлюбоньку вести»[5].
У традиційній українській культурі дівочі коси були ознакою краси, звідси приказки «Коса — дівоча краса», «Дівка без коси не має краси».
Оскільки коса вважалася символом чистоти, то про дівчину, яка втратила цноту, казали: «Розчесав її косу до вінця», «Вже немає коси в Насті: Петро очіпком накрив». У разі, якщо дівчина мала дошлюбний секс, її коси відрізали, і це вважалося великою ганьбою. Навіть якщо дівчині зберігали коси, то вона не могла більше ходити з непокритою головою — звідси слово «покритка», яким називали дівчат та жінок, що народили позашлюбну дитину[5].
Техніка
При найрозповсюдженішій варіації коси волосся поділяють на три однакові пасма. Зовнішнє пасмо (поперемінно ліве і праве) переплітається з середнім. Кінець заплетеної коси закріплють за допомогою гумки, шпильки, стрічки чи іншого аксесуара
-

-
Змащування афрокіс олією, Ефіопія
Традиційні та історичні варіанти коси
Традиційні головні убори різних народів та племен включали коси з давніх часів.
- Афрокоси у різних варіаціях
- Кочівницька коса
- Чоловіча потилична коса
-
Реконструкція данської зачіски 2 ст. до н. е.
-
Портрет дівчини, Дюрер, 1515 -
Північноамериканський індіанець -
100-річна жінка індіанського племені не-персе -
Вождь племені не-персе, 1877 -

-

-
Кочівницька коса, 1897 -
1899 -
Суданські афрокоси, між 1890 та 1923 -
Китайська дівчинка з забинтованими ногами, 1892 -
Індійський священник, 1890-ті -
Дві ескімоські дівчинки, біля 1899 -
Традиційні болгарські коси дівчат з золотими та срібними монетами, до 1915 -
Довгі традиційні коси індіанок, 1920 -
Дівчата носу, Китай, 1922 -

-

-

-
Дівчинка з Буркіна-Фасо, 2007 -
Зачіска школярки, Кіншаса -
Дівчинка з Мадагаскару -
Тиграй, Ефіопія -
Тамільська дівчинка з наддовгою косою
-
Брегенцький жіночий стрій, Австрія
-
Петлі з кіс -
Афрокоси та низький пучок -
Іспанія, 2014 -
Зачіска афро з афрокосами, 2014 -
Рейнджер Національного парку Деналі, Аляска, 2018 -
2023
Сучасні зачіски з косами
- Французька коса
- Свинячі хвостики
- Коса-пучок
- Коса-кінський хвіст
-
Товста французька коса -
Софі Тернер, 2013 -
Бійчині курдських Загонів жіночої оборони, 2016 -
Данієла Джаспер, 2016 -
Афрокоси Сторм Рейд, 2020 -
Коса на базі високого кінського хвоста, 2023 -
Низький пучок із кіс
Прислів'я, приказки, мовні звороти
- Руса коса нижче пояса
- До сивої коси — до старості
- Зав'язати косу — одружитися
- Коса коротка, а доля солодка
- Посивіє їй коса, як кінський хвіст
- А то коси, як ковбаси
- У кого коса товста, у того доля пуста
Примітки
- ↑ Коса // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Кісник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Заплітка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Дрібушки // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 309-310.
- ↑ Юст Юль «Записки Юста Юля, датского посланника при Петре Великом. 1709—1711» (1899) // перевод Ю. Н. Щербачева М; Университетская типография 354 с.(рос.)
Посилання
- Заплітини // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 471. — 1000 екз.
- Коса // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 736. — 1000 екз.
- Коси розплітання // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 737-738. — 1000 екз.
- Розплітання коси // Пісні Явдохи Зуїхи / АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; упоряд., передмов. та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко; відп. ред. О. І. Дей ; записав Г. Танцюра. — К.: Наукова думка, 1965. — 810 с.: ноти. — (Українська народна творчість). — C. 111—122.
- Жіноча коса — носій зв'язку з Вищим світом [Архівовано 4 лютого 2016 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).