YaChudo

Корьоса

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Корьоса
веньянь 高麗史 Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанр纪传体d Редагувати інформацію у Вікіданих
Темаісторія Кореї і Корьо Редагувати інформацію у Вікіданих
АвторKim Jongseod і Чон Інджі Редагувати інформацію у Вікіданих
Мовакласична китайська мова Редагувати інформацію у Вікіданих
Опубліковано1451 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Чосон Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Цей твір у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Корьоса, Національний музей Кореї

Корьоса (кор.: хангиль: 고려사, ханча: 高麗史, МР: Koryŏsa), або Історія Корьо — це великий історичний документ династії Корьо, складений чиновниками держави-наступника Корьо, Чосон. Його складання розпочалося за часів правління Теджо (монарха-засновника Чосон), було завершено за часів Мунджона та вперше надруковано за часів Танджона[1][2][3][4].

Вся книга «Корьоса» в оригіналі та в сучасному корейському перекладі наразі доступна в мережі завдяки Національному інституту корейської історії[5]. Переклад англійською мовою був опублікований у 2024 році[6].

Структура

«Історія Корьо» складається з 139 томів та стилістично відповідає китайській історіографії (기전체, 紀傳體), де розділи упорядковані за їхнім призначенням. Розділ, що містить хроніки життя королів Корьо, Сега (세가, 世家). Розділ монографій, Джі (지, 志), містить розповіді про політику, економіку, персонал (цивільний та військовий), географію, астрономію та інші теми, пов’язані з суспільством Корьо[7]. Розділ біографій, Йольджон (열전, 列傳), описує відомих посадовців. Розділ хронології, Йонпхьо (연표, 年表) містить імена королів та періоди їх правління. Розділ зі списками, Моннок (목록, 目錄). Саме ці розділи складають зміст усієї збірки.

Історія створення

Відразу після заснування Чосона розпочалася робота над упорядкуванням історії Корьо, яка тривала 60 років і була завершена в 1451 році. Перша спроба написання історії Корьо, «Корьогукса» (고려국사; 高麗國史), була здійснена під керівництвом Чон Доджона і завершена в 1396 році. Однак після його смерті під час Першої війни принців, хроніка «Корьогукса», зазнала критики та суперечок через нібито недостовірне висвітлення історії Корьо. Це призвело до кількох переглядів, які тривали протягом декількох років правління короля Седжона. Седжон, зокрема, критикував «Корьогукса» за те, що Чон Тоджон вніс у хроніку особисті упередження, особливо щодо свого політичного суперника Чон Мон-джу, і висловив думку, що хроніка навіть не варта збереження[8][9].

У 1418 році, році коронації Седжона, він наказав переглянути «Корьогукса». Він вважав, що хроніки історії Корьо з часів правління Теджо містять помилки та пропуски, особливо щодо деталей та описів періодів, пов'язаних із піднесенням та занепадом династії Корьо. Тим часом історики розділилися в думках щодо того, чи слід зберегти імператорську мову, яка використовувалася в Королівстві Корьо, чи переглянути її відповідно до конфуціанських принципів, наблизивши її до мови васальної держави[10]. Седжонг був прихильником правдивого висвітлення історичних фактів і наказав історикам не змінювати лексику Корьо (тобто 이실직서; 以實直書)[9]. «Корьосаджонмун» (고려사전문; 高麗史全文), завершена в 1442 році, була першою роботою, виконаною за наказом Седжона. Проте стало відомо, що Квон Че, головний вчений-чиновник, відповідальний за редагування, підробив записи про своїх предків, особливо про Квон Супьона[11]. Седжон наказав переглянути роботу і вимагав, щоб оновлене видання відповідало формату, встановленому в «Ши цзі» («Історичних записах») Сима Цяня[12]. Седжон також вважав, що історики недостовірно зображували Корьо, щоб ще більше закріпити легітимність заснування династії Чосон. Седжон помер за рік до завершення роботи над «Корьоса»[13]. Оскільки Седжон не побачив остаточної версії, невідомо, чи був би він задоволений цією роботою. Укладання збірки завершилося в 1451 році, в рік коронації Мунджона.

Жоден із творів попередників «Корьоса» не зберігся до наших днів, за винятком передмов, записаних у «Історичних хроніках династії Чосон»[7].

Редакції

«Корьоса» була вперше надрукована в 1454 році, на другий рік правління Танджона, і широко розповсюджувалася в той час, проте це перше видання не збереглося.

Наразі в музеї Сокдан університету Донга знаходиться надзвичайно добре збережене повне видання, яке є репродукцією, надрукованою на дерев'яних блоках у 1613 році. Вона базується на попередньому виданні, яке, за оцінками, було надруковано в 1482 році з використанням 42 металевих рухомих літер, відомих як «Ильхе-джа» (을해자; 乙亥字). У 2010 році Пусан визнав видання 1613 року матеріальною культурною спадщиною (유형문화유산). Інше частково збережене видання, що зберігається в буддійському храмі Бекньон в Нам-гу, Пусан, було визнано матеріальною культурною спадщиною (문화유산자료) у 2014 році[14].

Ще декілька видань збереглися і розкидані по всьому світу, включаючи одне, що зберігається в Колеж де Франс, та інше в бібліотеці Кембриджського університету[15].

Сучасний корейський переклад «Корьоса» розпочався у 2001 році під егідою Національного фонду досліджень Кореї Академією Сокдан Університету Донга[16]. У 2009 році Національний інститут корейської історії почав публікувати дослівне видання (구점본; 句點本), зробивши його доступним в Інтернеті з оригінальними зображеннями з королівської бібліотеки Кюджангак. У 2010 році веб-сайт був розширений і включив видання анотованої версії (표점본; 標點本), яке містить знаки пунктуації, індексні теги (імена осіб, назви місць, титули, офіційні посади) та назви статей. З 2014-2015 років веб-сайт почав пропонувати сучасний корейський переклад «Корьоса»[5].

Оцінки та вплив

Оскільки «Корьоса» була написана вченими-чиновниками держави Чосон, яка прийшла на зміну Корьо, засновник якої скинув короля У і вбив як короля У, так і короля Чана, історики, які були авторами «Корьоса», ретельно працювали над створенням сюжету, який узаконював заснування Чосон. В результаті королі У і Чан були вилучені з літописів королів (сега), включені до біографій (йольчон) і розглядалися як несправжні королі з сумнівним походженням. Згідно з «Корьоса», королі У і Чан були нащадками не королівської родини Ван, а буддійського ченця Сін Тона. Наратив «Корьоса» зображує ранній період Корьо як епоху належного управління, за якою послідували заворушення в пізній період Корьо, що, як показано в передмові до «Корьоса». Тому Корьо заслуговувало на повалення з метою стабілізації суспільства.

Незважаючи на корисливий характер викладу, особливо щодо пізнього періоду суспільства Корьо, він дає уявлення про офіційну позицію династії Чосон щодо династії Корьо.

Іншим джерелом упередженості було неоконфуціанство, яке почало домінувати в літературному середовищі Чосону, хоча буддизм продовжував мати вплив на суспільство Чосону аж до середини 1400-х років. Погляди суспільства Чосону на сімейні стосунки відрізнялися від поглядів суспільства Корьо. Наприклад, кровозмішення було поширеним явищем і навіть вважалося кращим серед королівської родини Корьо, оскільки шлюб з некоролівськими особами вважався шкідливим для роду. Крім того, хоча і в Корьо, і в Чосон практикувалася полігамія, в Корьо вона передбачала наявність декількох дружин рівного статусу, тоді як в Чосон — однієї дружини і багатьох наложниць. В результаті «Корьоса» зображує деяких королів Корьо, які не відповідали неоконфуціанським цінностям літераторів Чосона, у негативному світлі.

Незважаючи на упередження, «Корьоса» загалом вважається достовірним джерелом історичної інформації, а її текст написаний у стриманому тоні, без зайвих прикрас. Зокрема, король Седжон докладав зусиль, щоб захистити «Корьоса» від політичних упереджень. Наприклад, він наказав історикам не опускати і не змінювати історичні факти з метою просування конфуціанських ідеалів або задоволення інтересів нової династії. В результаті Чон Мон-джу і Кім Чін-ян до кінця залишалися вірними Корьо і виступали проти Лі Сон-ге, проте в «Корьоса» вони записані як вірні і почесні піддані[17].«Корьоса» опускає згадки про відомих буддійських ченців династії Корьо[4].

Примітки

  1. ↑ Taejo Orders Cho Jun et al. Compilation of Goryeosa. Veritable Records of the Joseon Dynasty. National Institute of Korean History.
  2. ↑ Kim Jong-seo et al. Submit Newly Completed Goryeosa. Veritable Records of the Joseon Dynasty. National Institute of Korean History.
  3. ↑ Chunchu Office Requests Printing of Goryeosa. Veritable Records of the Joseon Dynasty. National Institute of Korean History.
  4. ↑ а б 고려사(高麗史) History of Goryeo. Encyclopedia of Korean Culture (кор.). Процитовано 29 серпня 2023.
  5. ↑ а б 고려사 < 고려시대 사료 DB. db.history.go.kr. Процитовано 22 грудня 2025.
  6. ↑ Koryŏsa: The History of Koryŏ, the Annals of the Kings, 918–1095 | London Korean Links (брит.). Процитовано 22 грудня 2025.
  7. ↑ а б Koryŏsa: the history of Koryŏ, annals of the kings, 918-1095. Honolulu: University of Hawaiʻi Press. 2024. с. 7. ISBN 0824895215.
  8. ↑ 고려사와 고려사절요의 편찬. contents.history.go.kr. Процитовано 22 грудня 2025.
  9. ↑ а б 지관사 유관·동지 관사 윤회에게 《고려사》를 개수케 하다. 조선왕조실록 (кор.). Процитовано 22 грудня 2025.
  10. ↑ 동지춘추관사 윤회가 교정하여 편찬한 《고려사》를 올리다. 조선왕조실록 (кор.). Процитовано 22 грудня 2025.
  11. ↑ 《고려사》 개찬할 때 뜻대로 삭감한 권제·안지·남수문 등에 과죄하다. 조선왕조실록 (кор.). Процитовано 22 грудня 2025.
  12. ↑ 춘추관에서 《고려사》 개찬에 대해 논의하다. 조선왕조실록 (кор.). Процитовано 22 грудня 2025.
  13. ↑ 지춘추관사 김종서 등이 새로 편찬한 《고려사》를 바치다. 조선왕조실록 (кор.). Процитовано 22 грудня 2025.
  14. ↑ 부산광역시 문화유산자료 백련사 고려사 (白蓮寺 高麗史) : 국가유산포털 - 문화재청 (кор.). Архів оригіналу за 22 червня 2024. Процитовано 22 грудня 2025.
  15. ↑ 국외소재문화유산재단. www.overseaschf.or.kr (кор.). Процитовано 22 грудня 2025.
  16. ↑ Koryŏsa Korean Version DB. db.mkstudy.com. Процитовано 22 грудня 2025.
  17. ↑ 이, 희덕(연세대학교, 한국사). 김진양 (金震陽). 한국민족문화대백과사전 [Encyclopedia of Korean Culture] (кор.). Academy of Korean Studies. Процитовано 23 грудня 2025.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).