Корнич

село Корнич
Герб
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Тер. громада	Коломийська міська громада
Код КАТОТТГ	UA26080070050010533
Основні дані
Засноване	1389 (перша згадка)
Населення	2306
Площа	13,96 км²
Густота населення	145,85 осіб/км²
Поштовий індекс	78215
Телефонний код	+380 3433
Географічні дані
Географічні координати	48°30′31″ пн. ш. 25°4′48″ сх. д. / 48.50861° пн. ш. 25.08000° сх. д.
Водойми	Прут, Ридилівка, Коломийка, Косачін, Рутка, Вільховець
Місцева влада
Адреса ради	78215, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Корнич, вул. Довженка, 2
Карта
Корнич
Корнич
Мапа
Корнич у Вікісховищі

Ко́рнич — село в Україні, у Коломийській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області, колишній центр сільської ради.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[1]:

Лежить на лівому березі Прута, за 7 км від районного центру, за 3 км від залізничної станції Матіївці. Через село проходить шосе.

Населення — 1821 особа. Сільській раді підпорядковане село Грушів.

У Корничі є середня школа, будинок культури, дитячий садочок «Калинка», бібліотека, шкільний краєзнавчий музей, спортивна дитяча школа.

Сільський староста: Федуник Роман

На території Корнича і Грушева виявлено поселення трипільської культури, доби пізньої бронзи, 2 могильники культури карпатських курганів та поселення давньоруських часів.

Довший час поширена була версія, що вперше в письмових джерелах Корнич згадується 1472 року^[2]. Однак насправді село Корнич (писалося як Корнче) відоме в джерелах щонайменше з 1389 року (1.10.1389) - тоді польський король надав за службу Миколаю з Сопова села Корнич, Шепарівці, Делієве (Далеїв), Темерівці (Тумир) і Настанів (невідоме село). Сам документ міститься в Метриці Коронній, але був опублікований Станіславом та Іреною Курасями.

Окрім того, краєзнавцям Юрію Романюку та Оресту Заяцю вдалося знайти мішаний запис польською і латинською мовами в галицьких земських актах XVI століття про надання Корнича в 1389 році: "W Lemburgu dał krol Korncze hereditas [sic!] 1389 n[obili] Nicolao de Szaporow [sic!]" ("У Львові король дав Корнич як дідичну маєтність шляхетному Миколаю зі Шепарова [!] у 1389 році". Ймовірно, тут мається на увазі не Шепарівці, а Сопів).

Мешканці села перебували в повстанських загонах під час Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років. Свою патріотичну позицію вони також виявили в часи Першої світової війни та добу національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. Зокрема, в лавах Українського січового стрілецтва в обороні рідного краю воювали Василь Гаврилюк (син Ілька), Юрко Ганущак (син Федора), Василь Калиняк (син Гната), Іван Клапчук (син Миколи), Василь Павлюк (син Грицька), Василь Уграк  (син Ілька)^[3].

У  1932 році побудовано велику муровану церкву св. Миколая заввишки 45 метрів, духовним наставником є о. Василь Коновалюк. Храмове свято — на літнього Миколи.

У 1961 році побудовано нову ЗОШ — 1-3 ступенів, директор Лапчинський  Василь  Петрович.

У 1976 році відкрито будинок культури, директор — Йосипчук  Орест  Миколаєвич, у приміщенні будинку культури знаходиться бібліотека (завідувач — Григорчук Орися Іванівна) та дитяча спортивна школа (директор — Воронюк  Василь Іванович).

У 1982 році відкрито дитячий садок «Калинка» (завідувач — Павлюк Орися Василівна).

У селі споруджено пам'ятник воїнам — односельчанам, які загинули в роки Другої світової війни.

Відновлено 3 листопада 1989 року стрілецьку могилу, зруйновану у 1949 році. Це була перша відновлена могила, заввишки 4 м, висипана за одну ніч односельцями — Ярославом Павлюком та Мирославом Григорчуком, організатор — Михайло Антонюк. 24 жовтня 1989 року десятки синьо-жовтих прапорів майоріли, а могила була закладена свічками — зійшлося все село на мітинг.

30 серпня 1992 року відкрито погруддя великому мислителю, філософу, письменнику Іванові Франку. Організатором був Михайло Васильович Антонюк.

3 вересня 1989 року відбувся перший відновлений «Фестин».

Хрест воїнам УПА встановлений на місці загибелі героїв-повстанців. Виготовлений майстром різьбярем Степаном Смільським, освячений 5 червня 1994 року. Дерев'яний хрест замінено на залізний майстром Ігорем Грабом.

Гордістю нашого села був майстер-ткач Антонюк Іван Васильович, про його життя знято документальний фільм «Свято на вулиці вуйка Івана». Своє вміння передав народній майстрині Катерині Романенчук.

У 2021 році відкрили амбулаторію загальної практики сімейної медицини.^[4]

• Антонюк Іван Васильович (1923–1995) — майстер народної творчості, народний майстер (1985).
• Городницька Ярослава Михайлівна (нар. 1927) — заслужений учитель України (2007).
• Григорчук Іван Федорович (1927–2023) — український математик, у 1944—46 воїн УПА.
• Григорчук Роман Йосипович (нар. 1965) — український футболіст та футбольний тренер.
• Клапчук Михайло Миколайович (1920–1984) — український етнограф, археолог, геолог.
• Рябий Василь Михайлович (нар. 1954) — український поет, письменник.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

• Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. — Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. — К. : Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. — С. 340.

·