Концеба
| село Концеба | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Одеська область |
| Район | |
| Тер. громада | Савранська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120210140067052 |
| Облікова картка | Концеба |
| Основні дані | |
| Засноване | 1759 |
| Населення | 2229 |
| Площа | 7,75 км² |
| Густота населення | 287,61 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66211–66213[1] |
| Телефонний код | +380 4865 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°07′05″ пн. ш. 29°56′40″ сх. д. / 48.11806° пн. ш. 29.94444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
95[2] м |
| Водойми | р. Савранка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66200, Одеська обл., Подільський р-н, с-ще Саврань, вул. Соборна, 9 |
| Карта | |
Концеба | |
Концеба | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Конце́ба — село в Україні, у Савранській селищній громаді Подільського району Одеської області. Населення становить 2229 осіб.
Історія
Південніше села, на правому березі річки Саврань знайдено поселення ранньоскіфського часу (VI—V ст. до н. е.) та черняхівської культури (II—IV ст.).[3]
Село вперше згадується в історичних джерелах у другій половині XVIII століття.
Першим архівним документом про село є «Метрическая книга Свято-Успенской церкви» за 1774—1817 роки, що зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Києві.
У XVIII столітті село було поділене на дві частини і мало дві церкви: Успіння Пресвятої Богородиці, побудовану 1708 року, та Різдвяно-Богородицьку, побудовану 1764 року.[4]
За указом імператора Павла від 31 січня 1798 року с. Концеба у складі Савранського маєтку було подароване графу Івану Петровичу Салтикову у довічне спадкове володіння. Незабаром граф продав свій маєток родині Жевуських. 1831 року через участь графа у польському повстанні село було конфісковане.
Протягом 1836—1865 років село належало до військових поселень.[3]
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 155 жителів села[5].
У 1960-ті 1980-ті є середня та восьмирічна школи, Будинок культури, клуб, бібліотека. Діяла лікарня на 25 ліжок, два поштових відділення, шевська майстерня. Господарство обслуговує ветеринарний пункт. Із допоміжних підприємств є млин, олійня, ремонтна майстерня, лісопильня.
Колишній орган місцевого самоуправління — Концебівська сільська рада.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Савранської селищної територіальної громади[6].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Савранського району, село увійшло до складу новоутвореного Подільського району Одеської області[7].
Населення
- 1897 — 3756
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2558 осіб, з яких 1069 чоловіків та 1489 жінок.[8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2227 осіб.[9]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,04 % |
| російська | 1,66 % |
| румунська | 0,99 % |
| болгарська | 0,09 % |
| білоруська | 0,04 % |
| вірменська | 0,04 % |
| німецька | 0,04 % |
Відомі люди
Народилися:
- Гербинський Павло Якович (1914—1955) — радянський військовий льотчик та льотчик-випробовувач.
- Савельєв Олег Єфремович — 1-й секретар Балтського райкому КПУ, голова Балтської районної ради Одеської області. Народний депутат України 1-го скликання.
Галерея
-
Вулицями села -
Хрест біля Вдовинної криниці -

-
Вдовинна криниця
Див. також
Примітки
- ↑ Поштові індекси — Савранський район. Архів оригіналу за 11 лютого 2012. Процитовано 12 лютого 2012.
- ↑ Прогноз погоди в селі Концеба. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область — Київ, 1969
- ↑ Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — Каменец-Подольск, 1901. — С. 58. (рос.)
- ↑ Концеба. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
Джерела
- ЦДІА у м. Києві. — Ф. 224. — Оп.1. — Спр. 31.
- ЦДІА (Київ). — Ф. 224.— Оп.1. — Спр. 559. (s:Архів:ЦДІАК/224/1)
- s:Архів:ЦДІАК/442/575/8
- Konceba // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 323. (пол.)
- Концеба — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Білецька О. Савранщина: Нарис Історії. Від стародавніх часів до початку XX ст. — Одеса: Астропринт, 2000. — с. 93 ISBN 966-549-462-7
- Носії православ'я на Березівщині / І. І. Ніточко, П. І. Ляшик, О. А. Корецька. — Одеса: Прес-кур'єр, 2013. — с. 143‒144. — (Серія «Праці Державного архіву Одеської області»: т. XXXVII). ISBN 978-966-2512-37-3 (archive.od.gov.ua)
- Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 300–301. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)
| Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
