YaChudo

Кондратюк Юрій Васильович

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Кондратюк.
Олександр Гнатович Шаргей
Ім'я при народженніШаргей Олександр Гнатович
ПсевдоКондратюк Юрій Васильович
Народився9 (21) червня 1897 Редагувати інформацію у Вікіданих
Полтава, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер23 лютого 1942[1] (44 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Калуга, Тульська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Підданство УНР, Українська держава, Українська РСР
Національністьшведсько-єврейське походження
Діяльністьінженер
Галузькосмонавтика Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякивчений-винахідник, піонер ракетної техніки й теорії космічних польотів
Alma materДруга полтавська чоловіча гімназія
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняпрапорщик[2]
Конфесіякатолик[3]
РідШаргей, Шліпенбах
БатькоІгнатій Бенедиктович Шаргей
Матибаронеса Людмила Львівна Шліпенбах[3]
Герб
Герб

Шліпенбах

Ю́рій Васи́льович Кондратю́к (справжнє ім'я Шаргей Олександр Гнатович; нар. 9 (21) червня 1897, Полтава, Україна — 23 лютого 1942) — український учений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів. Автор «траси Кондратюка», якою подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон»[7]. Мав серед іншого шведське та єврейське походження, проте виховувався в середовищі української інтелігенції, до чийого кола входила його бабуся Катерина Даценко[8], тож у документах навіть у суворі 1930-ті роки репресій зазначав себе як українець, а рідною мовою українську[9].

Життєпис

Юрій Кондратюк

Народився в Полтаві[10]. Мати, Людмила Львівна Шаргей (до шлюбу баронеса з роду Шліпенбахів[3]), її предки були шведами, котрі після поразки в Полтавській битві залишилися в Російській імперії. Була викладачкою французької мови. Батько, Ігнатій Бенедиктович Шаргей, — єврейський конвертит католицького[3] віросповідання, студент Київського університету. Вихованням маленького Олександра займались його бабуся Катерина Кирилівна і нерідний дід, її другий чоловік Яким Микитович Даценко, син священників з села Мала Павлівка, колишньої Грунської сотні. У місті Яким Даценко людина відома — колишній земський лікар міста Зінькова, та ще статський радник, який служить у державній скарбниці («казначействі»). Нерідко сам Яким Микитович, один або з Панасом Мирним вирушав у Полтаві на Малу Садову вулицю, де жив Володимир Галактіонович Короленко. Мати Олександра Шаргея хворіла й не виходила з психіатричної лікарні. Батько Олександра ж, з категорії «вічних студентів», навчався у Німецькій імперії. Олександр Шаргей писав в автобіографічній анкеті про своїх батьків таке: «…меня вырастил неродной дедушка». У 1906 році, після повернення до Російської імперії, батько, Ігнатій Бенедиктович, забрав із собою сина до столиці імперії Санкт-Петербурга.

У 1910—1916 роках навчався в Другій полтавській чоловічій гімназії[11]. У 1914 році зацікавився задачею міжпланетних польотів. За власними спогадами, на нього сильно вплинув науково-фантастичний роман німецького письменника Бернгарда Келлермана «Тунель» (1913), який описував будівництво тунелю між Європою й Америкою під Атлантичним океаном[10]. Кондратюк згадував, що він під впливом роману

…заходився обробляти, наскільки дозволяли мої сили, майже одночасно дві теми: пробивання глибокої шахти для дослідження надр Землі й утилізації теплоти ядра та політ за межі Землі[10][12].

У 1916 році Кондратюк закінчив гімназію зі срібною медаллю[11].

У вересні 1916 року Шаргей почав навчання в Петроградському політехнічному інституті. Тоді ж завершив полтавсько-петроградський науковий блокнот-рукопис із теорії космонавтики. Однак уже в листопаді 1916 року його призвали до армії й зарахували до Тифліського Великого Князя Михайла Миколайовича військового училища, яке закінчив 29 березня 1917 року з отриманням звання прапорщика та був зарахований до армійської піхоти[13]. З квітня 1917 до березня 1918 року воював проти Туреччини на Південному Кавказі. Після Жовтневого перевороту у Добровільчій армії та ЗСПР командир кулеметного взводу.

У 1919 році залишився під Києвом[14]. Оселився в містечку Сміла (тепер Черкаська область). Побоюючись репресій за своє офіцерське минуле, за допомогою своєї мачухи Олени Петрівни Карєєвої роздобув документи на ім'я Юрія Васильовича Кондратюка і під цим іменем прожив до кінця життя.

Незалежно від Костянтина Ціолковського вивчав основні проблеми космонавтики, космічних польотів і конструювання міжпланетних кораблів. У праці «Завоювання міжпланетних просторів» (1929) вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступеневих ракет[15]. Першим сформулював теорію багатоступеневих ракет, запропонував використовувати для ракетного палива деякі метали й неметали та їхні водневі сполуки. Розглянув проблеми створення проміжних міжпланетних баз, ідею використання гравітаційного поля небесних тіл для розв'язання цих проблем.

Багато ідей Юрія Кондратюка (про створення космічних систем, про розрахунки траєкторій польотів для висадки на місячну поверхню) використано в практичній космонавтиці. Зокрема, результати його наукової праці «Про завоювання міжпланетних просторів» були використані при плануванні висадки американських астронавтів на Місяць («Аполлон-11», 1969)[16]. На зворотному боці якого іменем Кондратюка названо кратер[17].

З початком Другої світової війни вступив добровольцем до народного ополчення.

Довгий час уважалося, що Юрій Кондратюк загинув 3 жовтня 1941 року, тому на меморіальній дошці у Полтаві, фото якої наведено нижче, роком смерті вченого вказано 1941 рік. Проте згодом були знайдені докази того, що Юрій Кондратюк був живий і після цієї дати: зокрема, його підпис у відомості, датований січнем 1942 року[18]. Тому поширеною стала версія, що вчений загинув 23 лютого 1942 року під містом Кіровим Калузької області. Похований у братській могилі, розташованій у сосновому лісі на околиці міста Кірова Калузької області (у кінці вулиці Красний Бор, за 20 метрів від дороги Кіров — Верхня Пісочня; 54°05′11.78″ пн. ш. 34°16′53.38″ сх. д. / 54.0866056° пн. ш. 34.2814944° сх. д.)[19][20]. За версією Джона Губолта, помер у 1952 році у США[21]. Іншою є версія, що він загинув у концтаборі. Як аргумент прихильники цієї версії наводили факт виявлення після війни в Пенемюнде рукописного зошита Юрія Кондратюка з формулами й розрахунками з ракетної техніки[22].

«Завоювання міжпланетних просторів».

Основні дати творчого життя

  • У 1925 році надіслав до Головнауки в Москву рукопис «Про міжпланетні подорожі», продовжував працювати механіком у різних містах та регіонах СРСР (Кубань, Осетія, Сибір). «Найповніше дослідження міжпланетних подорожей з усіх, що були написані досі», — так відгукнувся про дослідження Кондратюка професор Володимир Ветчинкін.
  • У січні 1929 року в Новосибірську побачила світ книга Кондратюка-Шаргея «Завоювання міжпланетних просторів» (видана власним коштом автора).
  • У 1930 році засуджений за неправдивим звинуваченням у шкідництві, працював у конструкторському бюро ОДПУ інженером-конструктором (до 1932 року).
  • У 1932—1933 працював у Новосибірську над проєктом потужної Кримської вітроелектростанції. Наступного року продовжив цю роботу в Харкові. Проєкт передбачав вітроелектростанцію потужністю в 12 тисяч кіловат, тоді як зарубіжні аналоги обмежувалися сотнею.
  • У 1939 році Юрій Кондратюк очолив відділ проєктно-експериментальної установи вітроелектростанцій у Москві.

Внесок у науку і міжнародне визнання

Юрій Кондратюк увійшов до історії науки й техніки як автор багатьох оригінальних ідей (і не лише для космосу), реалізованих його послідовниками в практиці розвитку ракетно-космічної галузі. Зокрема, він уперше обґрунтував економічну доцільність вертикального злету ракет, створення проміжних баз під час польотів, гальмування у верхніх шарах атмосфери, використання сонячної енергії космічними апаратами тощо.

Очевидно, найбільшим його досягненням є проєкт розрахунків польоту людини на Місяць, який використали американці, реалізовуючи запуск астронавтів на природний супутник Землі. Наприкінці 1960-х років журнал «Лайф» познайомив читачів з деякими деталями підготовки американської програми «Аполлон». У Головному управлінні пілотованих польотів при Національному управлінні з аеронавтики та дослідження космосу (НАСА) під час обговорення варіантів польоту на Місяць виникла суперечка між групою Вернера фон Брауна і групою Джона Губолта: виникла ідея вивести корабель на навколомісячну орбіту, потім відокремити й спустити на Місяць спеціальний модуль. Цю ідею, з якою пізніше погодилися всі керівники американської програми, взяли з книги Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів».

Коли березневого світанку 1968 року я схвильовано спостерігав на мисі Кеннеді[23] за стартом ракети, що мала понести корабель «Аполлон-9» у напрямку до Місяця, я думав про українця Юрія Кондратюка, що розрахував трасу, по якій повинні були летіти троє наших астронавтів.

Астронавт Ніл Армстронг у 1969 році здійснив мрію Кондратюка («Лунар-орбіт-рандеву»).

Ушанування пам'яті

  • З 1970 року імені Юрія Кондратюка вулиця в Мінському масиві в Києві.
  • З 2016 року імені Юрія Кондратюка вулиця на житловому масиві Червоний Камінь у місті Дніпрі.
  • Федераціями космонавтики України та Росії була випущена загальна для обох держав пам'ятна медаль «Ю. В. Кондратюк»[24].
  • Федерація космонавтики України заснувала медаль і диплом імені Ю. В. Кондратюка. Цієї нагороди удостоєні як українське вчені, конструктори, інженери, ветерани ракетно-космічної галузі, так і громадяни Росії, США, Китаю, що працюють з Україною за спільними програмами освоєння космічного простору[25].
  • У «Положенні про нагороди Аерокосмічного товариства України» є медаль ім. Ю. В. Кондратюка[25].
  • Його ім'ям названий відкритий у 2001 році Музей авіації та космонавтики у Полтаві[26]. Біля нього встановлений пам'ятник Юрію Кондратюку.
  • Ю. В. Кондратюку присвячено ювілейну монету «Юрій Кондратюк», яку в 1997 році викарбував Національний банк України на його честь[27], а також дві поштові марки (1997 та 2002 років).
  • 21 червня 1997 року іменем ученого названо Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» — з нагоди 100-річного ювілею.
  • Його іменем названо астероїд 3084 Кондратюк[28].
  • Його іменем названо кратер на зворотному боці Місяця[17].
  • 21 червня 2012 року компанія Google відзначила 115 років з дня народження Юрія Кондратюка встановленням принагідного дудла на головній сторінці[29].
  • У 2014 році занесений до Міжнародної космічної Зали Слави Музею історії космосу у Нью-Мексико[30].
  • У 2015 році Мала академія наук України ініціювала проєкт медалі Юрія Кондратюка[31].
  • 21 червня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам'ятна дата — 120 років з дня народження Юрія Кондратюка (справжнє ім'я та прізвище — Олександр Шаргей) (1897—1942), ученого-винахідника, розробника ракетної техніки і теорії космічних польотів[32].
  • У 2020 році National Geographic випустив серіал «Космос: можливі світи», у 8-й серії якого вшановується внесок Юрія Кондратюка у розвиток науки та наголошується, що саме його ідея «траси Кондратюка» зробила можливою подорожі на Місяць на космічних кораблях «Аполлон». У серіалі стверджується, що два невідомі космічні науковці передали рукописи Кондратюка Джону Губолту. У серіалі наратор Ніл Деграсс Тайсон заявляє:

    Ряд найвидатніших людських досягнень тягнеться значно далі у минуле, а ніж ми могли припускати. Деякі корені заховані глибоко в могилі останньої надії. Але якимось чином мрії постають! Епічні експедиції Першої золотої доби дослідження космосу, ймовірно й наступної, були можливі завдяки людині, чиїх два імені, одне справжнє, а одне фальшиве — однаково були забуті.

Галерея

  • Погруддя Юрію Кондратюку у місті Горішні Плавні
    Погруддя Юрію Кондратюку у місті Горішні Плавні
  • Пам'ятний знак Юрію Кондратюку у місті Полтава
    Пам'ятний знак Юрію Кондратюку у місті Полтава
  • Пам'ятник на місці ймовірної загиблі Олександра Шаргея
    Пам'ятник на місці ймовірної загиблі Олександра Шаргея
  • Ювілейна монета НБУ до 100-річного ювілею. Аверс
    Ювілейна монета НБУ до 100-річного ювілею. Аверс
  • Ювілейна монета. Реверс
    Ювілейна монета. Реверс
  • Поштова марка України до 100-річного ювілею
    Поштова марка України до 100-річного ювілею
  • Поштова марка України із зображенням траси польоту на Місяць
    Поштова марка України із зображенням траси польоту на Місяць

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Енциклопедія історії України — Київ: Наукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2
  2. ↑ Левин Владимир, «Линия жизни Александра Шаргея [Архівовано 19 грудня 2021 у Wayback Machine.]», г. Москва, сайт «NewsWe.com» (рос.)
  3. ↑ а б в г Шаргей — Кондратюк — Луна [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Информационно-исторический портал «ваш год рождения» (рос.)
  4. ↑ [[Грабовський Сергій Ігорович - Сергій Грабовський]]. Хто ви, Юрій Кондратюк? // [[Український тиждень]]. 21 червня, 2012. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016.
  5. ↑ [[[Шендеровський Василь Андрійович - В. А. Шендеровський]]. Кондратюк Юрій Васильович [[Енциклопедія історії України]] : у 10 т. / редкол.: [[Смолій Валерій Андрійович|В. А. Смолій]] (голова) та ін. ; [[Інститут історії України НАН України]]. — К. : [[Наукова думка]], 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка); символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 502 (довідка) В. А. Шендеровський. Кондратюк Юрій Васильович Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.]
  6. ↑ Кондратюк Юрій Васильович // [[Українська радянська енциклопедія]] : у 12 т. / гол. ред. [[Бажан Микола Платонович|М. П. Бажан]] ; редкол.: [[Антонов Олег Костянтинович|О. К. Антонов]] та ін. — 2-ге вид. — К. : [[Головна редакція Української радянської енциклопедії|Головна редакція УРЕ]], 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с., С. 355—356. Архів оригіналу за 24 січня 2025. Процитовано 24 травня 2019. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка); символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 133 (довідка)
  7. ↑ 6 українців, які перевернули світ науки та техніки з ніг на голову. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 4 травня 2025. Процитовано 4 вересня 2024.
  8. ↑ «Вся сім'я всідалася скубти і потрошити горобців. Тоді у нас вважався багатий обід»
  9. ↑ Забуті великі українці: їх знають у світі, але для нас вони ніхто
  10. ↑ а б в Н. К. Кочерга. Кондратюк Юрій Васильович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
  11. ↑ а б Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - XX. 2007. с. 192. ISBN 978-966-8653-95-7.
  12. ↑ «Творческая автобиография. Письмо Н. А. Рынину. 01.05.1929» // Рынин Н. А. «Теория космического полета», Ленинград, 1932
  13. ↑ Дополнение к приказу Армии и Флоту о военных чинах Сухопутного ведомства от 29-го марта 1917 года(рос.)
  14. ↑ Волков С. В. База даних «Учасники Білого руху в Росії» на січень 2016 року. Літера Ш. С. 50(рос.)
  15. ↑ Завоевание межпланетных пространств (Кондратюк) — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 9 вересня 2026.
  16. ↑ "За то, что Кондратюк построил без единого гвоздя самый большой в мире деревянный амбар, НКВД... объявил его врагом народа". Факты (рос.). 23 лютого 2017. Процитовано 9 вересня 2026.
  17. ↑ а б Planetary Names. planetarynames.wr.usgs.gov. Процитовано 9 вересня 2026.
  18. ↑ А.Железняков «КОНДРАТЮК Юрий Васильевич (А. И.ШАРГЕЙ)» // «Энциклопедия „Космонавтика“». Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 7 вересня 2015. А.Железняков «КОНДРАТЮК Юрий Васильевич (А. И.ШАРГЕЙ)» // «Энциклопедия „Космонавтика“»(рос.)
  19. ↑ Юрий Васильевич Кондратюк // Космический мемориал (narod.ru). Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 25 грудня 2012.
  20. ↑ Юрий Васильевич Кондратюк // Космический мемориал (Є.Румянцева). Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.
  21. ↑ Полтавчанин открыл американцам трассу на Луну. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 2 квітня 2016.
  22. ↑ Юрий Кондратюк — разработчик трассы полёта на Луну. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 2 квітня 2016.
  23. ↑ Назва мису Канаверал у 1964—1973 роках
  24. ↑ Значки и медали, изготовленные 6-м Управлением космодрома Байконур МО СССР, Федерациями космонавтики СССР, России, Украины и другие. Архів оригіналу за 30 липня 2015. Процитовано 4 серпня 2015.
  25. ↑ а б Геральдика и космос: утверждены награды Аэрокосмического общества Украины. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 серпня 2015.
  26. ↑ Полтавський музей авіації і космонавтики. airandspace.com.ua. Процитовано 9 вересня 2026.
  27. ↑ Пам'ятні монети України. Юрій Кондратюк. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  28. ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 9 вересня 2026.
  29. ↑ Google. Логотип «115 років від дня народження Юрія Кондратюка». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  30. ↑ Юрій Васильович Кондратюк у Залі Слави Музею історії космосу у Нью-Мексико. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015. Юрій Васильович Кондратюк у Залі Слави Музею історії космосу у Нью-Мексико(англ.)
  31. ↑ Інтерв'ю академіка С.Довгого. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 6 жовтня 2015.
  32. ↑ Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році». Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 6 лютого 2018.

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).