Конвой ONS 5

Конвой ONS 5 Convoy ONS 5
Битва за Атлантику
Вантажне судно West Madaket, затоплене U-584 на маршруті руху конвою ONS 5
Дата: 21 квітня-12 травня 1943 Місце: Північна Атлантика Результат: перемога Крігсмаріне
Сторони
Союзники:  Велика Британія Канада	Країни Осі:  Третій Рейх
Командувачі
Пітер Греттон	Гюнтер Руппельт
Військові сили
7 кораблів ескорту 42 транспортних судна	43 U-Boot
Втрати
13 суден затоплено (61 958 тонн)	7 U-Boot потоплені[Прим. 1] та 7 пошкоджено

Конвой ONS 5 (англ. Convoy ONS 5) — 5-й атлантичний конвой серії ONS (повільний) у кількості 42 транспортних суден, що у супроводженні союзних кораблів ескортної групи B7 прямував від Британських островів до морських портів Північної Америки. Конвой вийшов 21 квітня з Ліверпуля, згодом транспорти зустріла Серединно-океанічна ескортна група B7 Королівського флоту у складі двох есмінців, фрегата, чотирьох корветів та двох траулерів.

Розпач битви в Північній Атлантиці у травні 1943 року вважається поворотним моментом у битві за Атлантику у Другій світовій війні. Битва то загострювалася, то вщухала протягом тижня, і в ній брали участь понад 50 транспортних суден союзників та їх ескорт, які протистояли атакам понад 30 підводних човнів. Бій за конвой призвів до серйозних втрат з обох сторін, і це був майже останній конвой союзників, коли це сталося. Втрати, спричинені підводним човнам, стали визначальною рисою кампанії. Це вважається моментом, коли тактична та стратегічна перевага перейшла до союзників, що започаткувало період, відомий Крігсмаріне як «Чорний травень».

Конвой ONS 5 складався з 43 суден, що прямували з Ліверпуля до Галіфакса. Транспорти перебували або в баласті, або перевозили торговельні та експортні товари. 21 квітня 1943 року, завершивши формування, конвой вирушив з Ліверпуля та мав прибути до Галіфакса через три тижні, 12 травня. Командором конвою був Дж. К.Брук, який прямував на норвезькому вантажному судні Rena. Ескорт конвою забезпечувала група B7 Середньоокеанських ескортних сил (капітан Пітер Греттон), до складу якої входили есмінець «Дункан», фрегат «Тей» та корвети «Санфлавер», «Сноуфлейк», «Лусестрайф» та «Пінк». До групи також входили 2 траулери, Northern Gem та Northern Spray, як рятувальні судна, та флотський танкер-заправник British Lady для дозаправки. До конвою приєднувалися інші ескортні кораблі в міру розвитку битви. Конвой ONS 5 був одним із кількох союзних конвоїв, що проводилися наприкінці квітня. Також на західних підходах перебували конвой ON 180, який щойно відпливав, та конвой HX 234, який щойно прибував. До Америки наближалися конвой ONS 4 та конвой ON 179; відпливав конвой SC 128, тоді як у середньоатлантичному регіоні, мав пройти повз конвой ONS 5 східніше Гренландії, перебував конвой SC 127. Два інших конвої, що прямували на схід, конвой HX 235 та конвой HX 236, також перебували в середньоатлантичному регіоні, прямуючи південним маршрутом; на той час понад 350 транспортних суден перебували в північній Атлантиці одночасно.

Проти конвою розташовувалися 58 підводних човнів у 3 патрульних лініях: група «Шпехт» («Дятел») з 17 човнами на південь від Гренландії, група «Мейзе» («Синиця») з 30 човнами східніше Гренландії, що прикривали північний маршрут, та група «Амсель» («Чорний дрізд») з 11 човнами, яка діяла південніше «Мейзе», спостерігаючи за південними маршрутами руху союзних конвоїв. «Мейзе» розгорнули для перехоплення конвою SC 127, який був ідентифікований морською розвідкою (B-Dienst), але 26 квітня конвой прослизнув крізь проміжок у лінії патрулювання німецьких субмарин та залишився непоміченим. 27 квітня адмірал Карл Деніц, головнокомандувач підводних сил Крігсмаріне (BdU), реорганізував групу «Мейзе», і човни, розташовані далі на схід, утворили нову групу «Штар» з шістнадцяти підводних човнів, розташованих по лінії північ-південь, приблизно за 420 морських миль (780 км) на схід від Гренландії. Човни мали бути готові до ранку 28 квітня перехопити наступний конвой ONS.

О 16:55 24 квітня під час помірного шторму, B-17C 206-ї ескадрильї з Бенбекули скинув шість глибинних бомб на підводний човен, що занурювався. B-17 D виявив U-710 на поверхні менш ніж за годину та затопив його глибинними бомбами, коли підводний човен намагався дати відсіч, а не занурюватися. U-710 був лише за 10 морських миль (19 км) попереду конвою, хоча, ймовірно, не усвідомлював його близькості.

Вантажні судна «Борнгольм» і «Беркель» зіткнулися ввечері 25 квітня, коли помірний західно-північно-західний шторм зменшив швидкість конвою до двох-трьох вузлів. «Борнгольм» почав набирати воду і наступного дня залишив конвой, вирушивши до Ісландії. «Відетт» приєднався до конвою разом із трьома торговельними суднами з Ісландії 26 квітня, тоді як рятувальний траулер «Норзерн Спрей» чекав біля вантажного судна «Пенхейл», що відстало, доки судну, що відстало, не наказали повернутися до Рейк'явіка, щоб траулер міг повернутися до конвою.

28 квітня конвой ONS 5 наблизився до зони патрулювання «Штар» і о 9:00 ранку був помічений підводним човном U-650. До настання ночі до U-650 приєдналися U-375, U-386, U-528 та U-537. Звіти командирів німецьких підводних човнів про контакт попередили Греттона про присутність підводних човнів на лівому носі, траверзі, борту та кормі конвою. «Дункан» і «Тей» здійснили невдалу атаку глибинними бомбами після того, як помітили підводний човен на лівому носі о 18:30.

Греттон організував енергійну оборону, коли підводні човни атакували після настання темряви. Починаючи з 20:00 кораблі ескорту встановлювали радіолокаційний контакт, виявляючи ворожі субмарини, та атакували їх глибинними бомбами.

Вночі «Сноуфлейк» і «Тей» вели активні протичовнові дії, намагаючись ударами своєї зброї знищити, або щонайменше відігнати німецькі підводні човни від суден конвою. В результаті цих зіткнень U-532, U-386 та U-528 дістали пошкоджень та були змушені повернутися на базу. При поверненні назад U-528 був атакований союзними літаками в Біскайській затоці та потоплений того ж дня.

О 5:30 ранку, коли конвой проходив над німецькими субмаринами, що причаїлися, U-258 піднявся на перископну глибину та випустив дві торпеди по «Маккіспорту». Після того, як одна торпеда влучила в судно у правий борт, Northern Gem виявив U-258 та скинув три глибинні бомби. Але через пошкодження McKeesport був покинутий, Northern Gem врятував усіх членів екіпажу, крім одного, і уражене судно затопив ескорт. Підводний човен U-258 також був пошкоджений і був змушений повернутися на базу.

Британське адміралтейство організувало підкріплення для конвою ONS 5. Oribi був відокремлений від конвою SC 127, а есмінці Penn, Panther, Impulsive та Offa з 3-ї групи підтримки відпливли з Ньюфаундленду. Погода швидко погіршилася, і до кінця дня 29 квітня конвой потрапив у сильний шторм.

Конвой рухався зі швидкістю менше 3 вузлів (5,6 км/год) у десятибальний шторм. У такій обстановці конвой почав розпорошуватися, деякі кораблі опинилися на відстані 30 морських миль (56 км) від основних сил конвою, а ескорт був зайнятий збиранням відсталих кораблів. «Орібі» зміг заправитися з масляної цистерни конвою, коли шторм ненадовго вщух 30 квітня, але погода знову зробила заправку неможливою, і у кількох есмінців виявилося мало пального, що поставило під сумнів їхню спроможність продовжувати рух. Кораблі ескорту скинули навмання кілька глибинних бомб до світанку, і адмірал Деніц скасував переслідування ввечері 1 травня через надзвичайно складні погодні умови.

1 травня Деніц наказав човнам «Штар» і «Шпехт», а також деяким знов прибулим човнам, сформувати нову патрульну лінію на заході. Це була група «Фінке», яка була на місці 3 травня та зосередила 27 човнів для перехоплення конвою SC 128, що прямував на захід. Есмінці 3-ї групи підтримки приєдналися до конвою о 1:00 2 травня, але ситуація з паливом на борту есмінців ставала дедалі складнішою, оскільки погода та часті зміни курсу, щоб уникнути айсбергів, перешкоджали дозаправці. О 14:00 3 травня Греттон був змушений відправити «Дункан» до Сен-Джона на економічній швидкості, який прибув на місце лише з 4 відсотками залишку пального. Командування взяв на себе лейтенант-командир Р. Е. Шервуд на «Теї».

До 4 травня погода покращилася, вітер вщух до 6-бальної сили, і конвой розвинув швидкість до 6 вузлів (11 км/год), хоча його склад зменшився до 30 суден та 7 ескортних кораблів. Решта кораблів розсіялася в океані та рухалися самостійно, включаючи групу з чотирьох суден з корветом «Пінк», які відставали на 80 морських миль (150 км) від основної частини. 1-ша група підтримки відпливла з Ньюфаундленду опівдні з фрегатами «Вір», «Джед», «Спей» та шлюпами «Пелікан» і «Сеннен», щоб замінити «Орібі» та «Оффа», рівень палива в яких став небезпечно низьким 5 травня. Підводний човен U-628 групи «Фінке», зібраний для наздоганяння конвою SC 128, помітив конвой ONS 5 о 20:18. Два підводні човни групи «Фінке», що зібралися, були атаковані «Каталінами» канадських ПС. Один підводний човен, ймовірно U-630, був потоплений, але зараз вважається, що це був U-209, який зазнав пошкоджень унаслідок атаки «Каталіни» і пізніше затонув під час спроби повернутися на базу. Інший, U-438, був лише незначно пошкоджений у результаті атаки з повітря.

О 22:20 «Відетт» виявив U-514 на радарі на відстані 3600 ярдів (1,8 морських миль) і поринув йому назустріч, поки U-514 не почав занурюватися, коли дальність знизилася до 900 ярдів (0,44 морських миль), есмінець скинув кластер з 14 глибинних бомб, що завдали пошкоджень U-514. North Britain відставала на 6 морських миль (11 км) позаду конвою і затонула протягом двох хвилин після того, як її торпедувала U-707 о 22:37. «Відетт» атакував U-732, змусивши його повернутися на базу.

Невдовзі після півночі 5 травня U-264 та U-628 випустили по п'ять торпед по транспортних суднах. «Гарбері» було вражено о 00:46; «Гарперлі» — двома торпедами о 01:04, а «Вест Максимус» — вражений торпедою о 01:03, ще однією о 01:10 та третьою о 01:35. Одна з торпед пройшла на відстані 125 ярдів (114 м) від «Сноуфлейк». О 01:22 «Сноуфлейк» разом з «Орібі» скинули глибинні бомби. Атака кораблів ескорту спонукала U-264 екстрено занурюватися, а ураження U-270 примусило його командира повернутися на базу. U-358 торпедувала «Брістоль-Сіті» о 2:25 ранку та «Вентворт» о 2:30 ранку. На світанку «Лор'єнт» зник безвісти, відставши від конвою. Жоден свідок його загибелі знищення не пережив битви. Перед тим, як U-125 затопили союзні кораблі, командир німецького підводного човна передав радіоповідомлення про потоплення пароплава, що плив окремо, і історики припускають, що «Лор'єнт» відбився від конвою та був торпедований U-125.

«Норзерн Спрей» підібрав 143 особи, що вижили, з «Північної Британії», «Гарбері», «Гарперлі» та «Вест-Максимуса» до 7:00 ранку та вийшов з конвою, щоб доставити врятованих людей до Ньюфаундленду. «Лузістрайф» взяв на себе роль рятувального судна та забрав тих, хто вижив, з «Брістоль-Сіті» та «Вентворта». О 12:40 «Орібі» скинув 14 глибинних бомб, а U-638 торпедував «Доліус». «„Санфлавер“» протягом кількох хвилин і знищив U-638 серією з десяти глибинних бомб, перш ніж врятувати тих, хто вижив з «Доліуса». Того ж дня «Тей», «Орібі» та «Оффа» дозаправилися у конвойних танкерах. «Селвістан», «Гарінда» та «Бонде» були вражені залпом із чотирьох торпед з U-266 протягом кількох хвилин близько 19:50. «Селвістан» та «Бонде» затонули протягом двох хвилин. «Тей» врятував тих, хто вижив, поки «Оффа» провів атаку глибинними бомбами, пошкодивши U-266, який потопили літаки 15 травня під час спроби дістатися бази для ремонту.

Опівдні «Пінк» глибинними бомбами знищив U-192, як вважалося, але пізніший аналіз показав, що жертвою атаки був U-358, який повернувся на базу попри пошкодження. U-584 торпедував «Вест Мадакет», поки «Пінк» атакував U-358, і «Пінк» врятувала тих, хто вижив.

З настанням темряви 5 травня «Тей» виявив сім підводних човнів, що з'явилися на шляху конвою, але конвой ONS 5 входив у туман, що утворився там, де тепла течія Гольфстріму зустрічається з холодною течією Лабрадор біля Гранд-Банкс Ньюфаундленду. Видимість знизилася до 1 морської милі (1,9 км) до 22:02 та до 100 ярдів (91 м) до 1:00 ночі. Британський сантиметровий радар дозволив ескорту бачити, тоді як підводні човни не могли.

В результаті атак, що спалахнули на морі вночі 5 травня щонайменше 10 транспортних суден союзників було потоплено німецькими підводними човнами, але німці зазнали суттєвих втрат. «Фінке» вже вичерпав свій потенціал і зіткнувся зі зростаючими втратами, якщо атака продовжиться. Усвідомивши свою помилку, Деніц 6 травня скасував штурм і наказав «Фінке» відступити.

Конвой ONS 5 атакували понад 40 підводних човнів. Втративши 13 суден загальною місткістю 63 000 брутто-тонних тонн, ескорт знищив 7 підводних човнів та ще 7 завдав серйозних пошкоджень. Ескорт конвоїв опанував мистецтво захисту конвоїв; зброя та досвід, що були в їхньому розпорядженні, означали, що відтепер вони зможуть захищати свої транспорти від підводних човнів, відбивати атаки та завдавати значних втрат нападникам. Конвой ONS 5 став переломним моментом у битві за Атлантику. Після цієї дії союзники почали на регулярній основі завдавати поразки підводному складу, відомому як «Чорний травень». Це призвело до виведення підводних човнів Деніцем з Північної Атлантики.

Офіційний військово-морський історик Стівен Роскілл писав:

Ця семиденна битва, в якій брали участь тридцять підводних човнів, позначена лише широтою та довготою і не має назви, але яку потрібно запам'ятати; але вона була по-своєму такою ж вирішальною, як битва в затоці Кіберон або на Нілі.

Позначення

Назва	Прапор	Тоннаж (GRT)	Прим.
Agios Georgios (1911)	Грецьке королівство	4 248
Argon (1920)	США	6 952	танкер-заправник
Baron Elgin (1933)	Велика Британія	3 942
Baron Graham (1925)	Велика Британія	3 242
Baron Semple (1939)	Велика Британія	4 573
Bengkalis (1918)	Нідерланди	6453
Berkel (1930)	Нідерланди	2 130	25 квітня повернулося через зіткнення з Bornholm
Bonde (1936)	Норвегія	1 570	5 травня потоплено U-266[1]
Bornholm (1930)	Велика Британія	3 177	25 квітня зіткнулося з Berkel
Bosworth (1919)	Велика Британія	6 672
Bristol City (1920)	Велика Британія	2 864	5 травня потоплено U-358[2]
British Lady (1923)	Велика Британія	6 098	танкер-заправник
Campus (1925)	Велика Британія	3 667
Commandant Dorise (1917)	Велика Британія	5 529
Cydonia (1927)	Велика Британія	3 517
Director (1926)	Велика Британія	5 107
Dolius (1924)	Велика Британія	5 507	5 травня потоплено U-638[3]
Dunsley (1929)	Велика Британія	3 862
Empire Advocate (1913)	Велика Британія	5 787
Empire Gazelle (1920)	Велика Британія	4 848
Empire Planet (1923)	Велика Британія	4 290
Fana (1939)	Норвегія	1 375
Gharinda (1919)	Велика Британія	5 306	5 травня потоплено U-266[4]
Gudvor (1928)	Норвегія	2280
Harbury (1933)	Велика Британія	5 081	5 травня потоплено U-628[5]
Harperley (1930)	Велика Британія	4 586	5 травня потоплено U-264[6]
Isobel (1929)	Панама	1 515	відстало від конвою
Ivan Topic (1920)	Югославія	4 943
Lorient (1921)	Велика Британія	4 737	відстало від конвою; 4 травня потоплено U-125[7]
Losada (1921)	Велика Британія	6 520
Mano (1925)	Велика Британія	1 418
McKeesport (1919)	США	6 198	29 квітня потоплено U-258[8]
Merton (1941)	Велика Британія	7 150
Modlin (1906)	Польща	3 569	повернулося через технічні проблеми
Nicolas (1910)	Грецьке королівство	4 540
North Britain (1940)	Велика Британія	4 635	відстало від конвою; 5 травня потоплено U-707[9]
Omega (1912)	Велика Британія	3 788
Ottinge (1940)	Велика Британія	2 870
Penhale (1924)	Велика Британія	4 071	відстало та вирушило до Рейк'явіка
Rena (1924)	Норвегія	5 242
Sapelo (1919)	США	5 422
Selvistan (1924)	Велика Британія	5 136	5 травня потоплено U-266[10]
USS Tarazed (AF-13) (1931)	США	6 963
Temple Arch (1940)	Велика Британія	5 138
Wentworth (1919)	Велика Британія	5 212	5 травня потоплено U-358[11]
West Madaket (1918)	США	5 565	5 травня потоплено U-584[12]
West Maximus (1919)	США	5 561	5 травня потоплено U-264[13]
Yearby (1929)	Велика Британія	5 666

Назва	Прапор	Тип корабля	Прим.
«Баррі»	Військово-морські сили Канади	корвет класу «Флавер»	7-12 травня
«Бактуш»	Військово-морські сили Канади	корвет класу «Флавер»	7-12 травня
«Коувічан»	Військово-морські сили Канади	тральщик класу «Бангор»	7-12 травня
«Дункан»	Військово-морські сили Великої Британії	лідер ескадрених міноносців класу «D»	22 квітня — 3 травня
«Імпалсів»	Військово-морські сили Великої Британії	ескадрений міноносець класу «I»	2-3 травня
«Джед»	Військово-морські сили Великої Британії	фрегат класу «Рівер»	6-8 травня
«Лусестрайф»	Військово-морські сили Великої Британії	корвет класу «Флавер»	22 квітня — 3 травня
«Оффа»	Військово-морські сили Великої Британії	ескадрений міноносець класу «O»	2-6 травня
«Орібі»	Військово-морські сили Великої Британії	ескадрений міноносець класу «O»	29 квітня — 6 травня
«Пантер»	Військово-морські сили Великої Британії	ескадрений міноносець класу «P»	2-3 травня
«Пелікан»	Військово-морські сили Великої Британії	шлюп класу «Ігрет»	6-8 травня
«Пенн»	Військово-морські сили Великої Британії	ескадрений міноносець класу «P»	2-3 травня
«Пінк»	Військово-морські сили Великої Британії	корвет класу «Флавер»	22 квітня — 3 травня
«Сеннен»	Військово-морські сили Великої Британії	шлюп класу «Банфф»	6-8 травня
«Сноуфлейк»	Військово-морські сили Великої Британії	корвет класу «Флавер»	22 квітня — 7 травня
«Спей»	Військово-морські сили Великої Британії	фрегат класу «Рівер»	6-8 травня
«Санфлавер»	Військово-морські сили Великої Британії	корвет класу «Флавер»	22 квітня — 3 травня
«Тей»	Військово-морські сили Великої Британії	фрегат класу «Рівер»	22 квітня — 7 травня
«Відет»	Військово-морські сили Великої Британії	ескадрений міноносець класу «V»	26 квітня — 3 травня
«Вір»	Військово-морські сили Великої Британії	фрегат класу «Рівер»	6-8 травня

Позначення

Назва	Тип	Командир	Результати атаки
Вовча зграя «Штар» (16 човнів)[14]
U-192[Прим. 2]	типу IXC/40	оберлейтенант-цур-зее Вернер Гаппе	не здобув успіху
U-209[Прим. 3]	типу VIIC	капітан-лейтенант Генріх Бродда
U-231	типу VIIC	капітан-лейтенант Вольфганг Венцель	не атакував
U-258	типу VIIC	капітан-лейтенант Вільгельм фон Мессенгаузен	29 квітня потопив судно McKeesport[8]
U-378	типу VIIC	капітан-лейтенант Еріх Медер	не здобув успіху
U-381	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее граф Вільгельм-Генріх фон Пюклер унд Лімпург	не здобув успіху
U-386	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Ганс-Альбрехт Кандлер
U-413	типу VIIC	капітан-лейтенант Густав Пель	пошкоджений кораблями ескорту
U-528	типу IXC/40	оберлейтенант-цур-зее Георг фон Рабенау	пошкоджений кораблями ескорту
U-531	типу IXC/40	капітан-лейтенант Герберт Некель	5 травня потоплений глибинними бомбами британського есмінця «Відетт»
U-532	типу IXC/40	корветтен-капітан Оттогенріх Юнкер
U-533	типу IXC/40	капітан-лейтенант Гельмут Генніг	не здобув успіху
U-552	типу VIIC	капітан-лейтенант Клаус Попп	не здобув успіху
U-648	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Петер-Артур Шталь	не здобув успіху
U-650	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Ернст фон Віцендорфф	пошкоджений кораблями ескорту
U-954	типу VIIC	капітан-лейтенант Одо Леве	не здобув успіху
Вовча зграя «Амсель I» (6 човнів)
U-107	типу IXB	капітан-лейтенант Гаральд Гельгаус	не атакував
U-402	типу VIIC	капітан-лейтенант барон Зігфрід фон Форстнер
U-504	типу IXC	корветтен-капітан Вільгельм Луїс
U-575	типу VIIC	капітан-лейтенант Гюнтер Гейдеманн
U-621	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Макс Крушка
U-638	типу VIIC	капітан-лейтенант Оскар Штаудінгер	5 травня потопив Dolius; незабаром потоплений глибинними бомбами британського корвета «Санфлавер»
Вовча зграя «Амсель II» (7 човнів)
U-223	типу VIIC	капітан-лейтенант Карл-Юрг Вехтер	не атакував; 5 травня пошкоджений кораблями ескорту
U-266	типу VIIC	капітан-лейтенант Ральф фон Єссен	5 травня потопив Bonde, Gharinda і Selvistan, пошкоджений конвоєм.
U-377	типу VIIC	капітан-лейтенант Отто Келер
U-383	типу VIIC	капітан-лейтенант Горст Кремсер
U-634	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Ебергард Дальгаус	пошкоджений кораблями ескорту
Вовча зграя «Фінке» (28 човнів)[14]
U-125	типу IXC	капітан-лейтенант Ульріх Фолькерс	4 травня потопив Lorient; 6 травня затоплений північно-східніше мису Ньюфаундленда у наслідок тарану британського есмінця «Орібі» та обстрілу з корвета «Сноуфлейк»
U-168	типу IXC/40	капітан-лейтенант Гельмут Піх	не атакував
U-192[Прим. 4]	типу IXC/40	оберлейтенант-цур-зее Вернер Гаппе	не здобув успіху
U-209[Прим. 5]	типу VIIC	капітан-лейтенант Генріх Бродда	після 6 травня зник безвісти після радіоповідомлення на U-954 про зазнані важкі пошкодження, спричинені атакою канадського літаючого човна «Каталіна»; ймовірно, затонув через отримані пошкодження
U-226	типу VIIC	капітан-лейтенант Рольф Борхерс	не атакував; дістав легких пошкоджень унаслідок контратаки кораблів ескорту
U-260	типу VIIC	капітан-лейтенант Губертус Пуркольд	не атакував
U-264	типу VIIC	капітан-лейтенант Гартвіг Локс	5 травня потопив Harperley і West Maximus
U-267	типу VIIC	капітан-лейтенант Отто Тіншерт	не атакував; пошкоджений конвоєм
U-270	типу VIIC	капітан-лейтенант Пауль-Фрідріх Отто	не атакував; пошкоджений конвоєм
U-358	типу VIIC	капітан-лейтенант Рольф Манке	5 травня потопив Bristol City і Wentworth; пошкоджений конвоєм
U-438	типу VIIC	корветтен-капітан Генріх Гайнсон	дістав пошкоджень унаслідок атаки бомбардувальника, затоплений британським шлюпом «Пелікан»
U-514	типу IXC	капітан-лейтенант Ганс-Юрген Ауфферманн	не здобув успіху
U-584	типу VIIC	капітан-лейтенант Йоахім Деке	5 травня потопив West Madaket
U-614	типу VIIC	капітан-лейтенант Вольфганг Штретер
U-628	типу VIIC	капітан-лейтенант Генріх Газеншар	5 травня потопив Harbury
U-630	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Вернер Вінклер	6 травня потоплений британським есмінцем «Відетт»
U-662	типу VIIC	капітан-лейтенант Гайнц-Ебергард Мюллер
U-707	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Гюнтер Гречель	5 травня потопив North Britain
U-710	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Дітріх фон Карлевіц	24 квітня потоплений глибинними бомбами британського бомбардувальника «Летюча фортеця»
U-732	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Клаус-Петер Карльсен	пошкоджений кораблями ескорту
U-952	типу VIIC	оберлейтенант-цур-зее Оскар Куріо

• Конвой O-105
• Конвой PQ 5
• Бій за конвой «Таріго»
• Конвой SC 130
• Конвой Рабаул — Палау (01.05.43 — 08.05.43)
• Список найбільших битв за конвої Другої світової війни

Виноски

Джерела

• ONS-5. на uboat.net.(англ.)
• Convoy ONS.5(англ.)
• CONVOY ONS 5
• 1943 April(нім.)
• 1943 Mai(нім.)
• The ONS-5 Convoy and U-boat battle(англ.)
• CAMPAIGN SUMMARIES OF WORLD WAR 2 BATTLE OF THE ATLANTIC — BATTLES and WARSHIP LOSSES

• Blair, Clay (1996) Hitler's U-Boat War Vol I Cassell ISBN 0-304-35260-8
• Gannon, Michael (1998). Black May. London: Aurum. ISBN 1-85410-588-4.
• Hague, Arnold (2000). The Allied Convoy System 1939—1945. ISBN 1-86176-147-3.
• Seth, Ronald (1961). The Fiercest Battle: The story of North Atlantic convoy ONS 5, 22nd April — 7th May 1943. London: Hutchinson. OCLC 4800314.