YaChudo

Комісія Рея

Переглядів: 0. Оновлено 29.10.2026.

Комісія Рея

Перша Комісія Європейських Спільнот
Сформовано7 липня 1967
Розпущено30 червня 1970
Люди та організації
Президент КомісіїЖан Рей
(АЛДЄ, Бельгія)
Віцепрезидент(и) Комісії
Кількість комісарів14
Партії
Історія
ПопередницяДруга комісія Гальштайна (Комісія ЄЕС)
Комісія Шатене (Комісія Євроатому)
Вищий орган Коппе (Вищий орган ЄСВС)
НаступницяКомісія Мальфатті

Комісія Рея — європейська комісія, яка працювала з 2 липня 1967 року по 30 червня 1970 року. Її президентом був Жан Рей.

Робота

Це була перша комісія об'єднаних Європейських Спільнот. Вона була наступницею другої комісії Гальштайна, а її наступницею стала Комісія Мальфатті. Комісія працювала над зміцненням інституцій Спільноти та розширенням повноважень Європейського парламенту. Вона також проводила кампанію за обраний парламент, що було досягнуто пізніше в 1979 році. Вона контролювала конкуренцію за митний союз у 1968 році.[1]

Рей відіграв важливу роль на Гаазькому саміті 1969 року, де європейські лідери вирішили перезапустити європейську інтеграцію за допомогою двох нових ініціатив: з одного боку, Економічного та валютного союзу Європейського Союзу (EMU), а з іншого боку, Європейської політичної співпраці (EPC), яка передвіщала євро та Спільну зовнішню та безпекову політику Європейського Союзу сьогодні.

Зрештою, у 1970 році, в останній рік цього мандату, Рею вдалося заручитися підтримкою європейських урядів для своєї пропозиції надати Спільноті «власні ресурси». Це означало, що ЄЕС більше не залежало виключно від внесків держав-членів, а могло доповнювати їх за рахунок доходів від митних зборів, зборів на сільськогосподарську продукцію з-поза меж ЄЕС, а також частки надходжень від ПДВ.

Колегія комісарів

Комісія складалася з 14 членів: по 3 від Італії, Західної Німеччини та Франції, 2 від Бельгії та Нідерландів і 1 від Люксембургу.

Портфель Комісар Держава-член Партія Прим.
Президент;

Генеральний секретаріат, Юридична служба та Група речників

Жан Рей Бельгія Бельгія PRL
Віцепрезидент;

Сільське господарство

Сіко Мансголт Нідерланди Нідерланди PvdA
Віцепрезидент;

Соціальні справи, Персонал та адміністрація

Ліонелло Леві Сандрі Італія Італія PSI
Віцепрезидент;

Дослідження та технології, Інформаційна стратегія та Спільний дослідницький центр

Фріц Гелльвіг ФРН Західна Німеччина CDU
Віцепрезидент;

Економічні та фінансові питання, Статистичне бюро

Раймон Барр Франція Франція Безпартійний
Бюджет, кредити та інвестиції, Преса та інформація Альберт Копп Бельгія Бельгія CVP
Внутрішній ринок та Регіональна політика Ганс фон дер Грьобен ФРН Західна Німеччина Безпартійний[2]
Конкуренція Маан Сассен Нідерланди Нідерланди KVP
Допомога розвитку Анрі Рошеро Франція Франція Безпартійний
Промислові справи Гвідо Колона ді Паліано Італія Італія Безпартійний Пішов у відставку 8 травня 1970, наступника не призначено.
Зовнішня торгівля, Розширення

та Допомога країнам, що розвиваються

Жан-Франсуа Деніо Франція Франція UDF
Транспорт Віктор Бодсон Люксембург Люксембург LSAP
Віцепрезидент;

Енергетика

Вільгельм Гаферкамп ФРН Західна Німеччина СДПН
Зовнішні відносини Едоардо Мартіно Італія Італія CD

Підсумок за політичними поглядами

Колір рядка вказує на приблизну політичну приналежність комісара за такою схемою:

Політична приналежність Кількість комісарів
Праві / Консерватори 8
Ліберали 2
Ліві / Соціалісти 4

Примітки

  1. ↑ Discover the former presidents: The Rey Commission, Europa (web portal), Accessed 23 August 2007
  2. ↑ Радник партії CDU

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).