Колочеп
| Колочеп | |
|---|---|
| хорв. Koločep | |
 Вид на острів з Орашаца | |
Карта | |
| Географія | |
| 42°40′43″ пн. ш. 18°00′28″ сх. д. / 42.678611111111° пн. ш. 18.007777777778° сх. д. | |
| Місцерозташування | Елафітські острови |
| Акваторія | Адріатичне море |
| Група островів | Елафітські острови  |
| Площа | 2,44[1] км² |
| Найвища точка | 216 м |
| Країна | |
| Хорватія | |
| Регіон | Дубровницько-Неретванська жупанія |
| Адм. одиниця | Дубровник |
| Населення | 231 (2021) |
  Колочеп Колочеп (Хорватія) | |
 | |
 Колочеп у Вікісховищі | |
Колочеп (хорв. Koločep) — острів в хорватській частині Адріатичного моря, один з Елафітських островів, третій за величиною острів архіпелагу. Належить до Дубровницько-Неретванської жупанії Хорватії[1].
Колочеп є найпівденнішим населеним островом Хорватії.
На острові два села із загальним населенням 150[2].
Природа
Колочеп знаходиться за 5 км на північний захід від порту «Груж» та за 1 кілометр від найближчої точки на материку. Площа острова — 2,44 км², довжина берегової лінії — 12,87 км.
Більше 250 днів на рік на Колочепі є сонячними. Клімат острова — середземноморський. Завдяки малій площі і сильно порізаній береговій лінії м'який клімат острова повністю визначається впливом Адріатичного моря. Середньомісячна температура взимку становить більше 10 °C, а влітку не перевищує 27 °C.
Острів оточують чисті води, в яких мешкають лобстери, що є відмінною особливістю острова.
На острові ростуть хвойні і оливкові дерева.
Історія
У часи Рагузької республіки Колочеп був важливим суднобудівним пунктом. З Колочепа були родом два члени екіпажу караки Santa-Maria Христофора Колумба. На острові виявлені археологічні артефакти, що належать до Стародавньої Греції, Риму, Наполеонівської епохи. На цьому маленькому острові виявлено сім церков, що відносяться до епохи середньовічної Хорватії IX—XI століть.
Населення
Згідно з даними перепису 2021 року, на найпівденнішому населеному острові Хорватії — Колочепі — проживає 231 особа. Населення розподілене між поселеннями Ґорнє Чело та Донє Чело. Основними сферами діяльності мешканців є обслуговування туристів, вирощування оливок та рибальство.[3]
Примітки
- ↑ а б Duplančić Leder, T.; Ujević, T.; Čala, M. (2004):Duljine obalne crte i površine otoka na hrvatskom dijelu Jadranskog mora određene s topografskih karata mjerila 1:25 000, Geoadria, Vol. 9, No. 1, 5-32.
- ↑ Footprint Croatia Джейн Фостер, стр. 276
- ↑ Popis stanovništva, kućanstava i stanova 2021. godine — Rezultati po naseljima: (Državni zavod za statistiku)
Література
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
- Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
Посилання
- http://www.kolocep.com [Архівовано 31 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- http://www.jadrolinija.hr/default.aspx?dpid=1304 [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).