Кокучукай
| Кокучукай | |
|---|---|
| Тип | релігійна організація |
| Засновник | Танака Чігаку |
| Засновано | 1914 |
| Правовий статус | релігійна корпораціяd |
| Галузь | релігійна організація |
| Країна | |
| Штаб-квартира | Ichinoed |
| Вебсайт: kokuchukai | |
Кокучукай (яп. 国柱会) — японська буддистська група секти «Нітірен-сю», орієнтована на японських мирян (світських людей). Вона була заснована японським буддійським проповідником й ультранаціоналістом Танака Чігаку в 1880 році як «Ренгека» (яп. 蓮華会, «Товариство цвітіння лотоса») і перейменований на «Рісшо Анкокукай» (яп. 立正安国会 «Стійте уважно, щоб забезпечити Національні збори») в 1884 році, перш ніж прийняти свою чинну назву в 1914 році.
Історія
Японська мирянська (світська) буддистська організація «Нітірен-сю» [1], яка зараз відома під назвою «Кокучукай», була заснована японським проповідником Танакою Чігаку в 1880 році як Ренгекай («Товариство цвітіння лотоса») і через декілька років була перейменована в «Рісшо Анкокукай» у 1884 році, перш ніж прийняти свою чинну назву в 1914 році [1] [2] Сучасна назва цієї буддійської організації походить від уривка в «Kaimoku-shō Kaimoku-shō», яка була записана засновником буддійської ї секти «Нітірен-сю», буддійським монахом Нітіреном 13-го століття, який читає «Я буду опорою Японії» (яп. われ日本の柱とならん, Це не стовп Японії.).[3]
Ця буддійська організація була розташована на території Японії, спочатку в Йокогамі, а потім її головний офіс був перенесений до різних японських міст, Токіо, Кіото - Осака, Камакура та Міхо, префектура Сідзуока, перш ніж остаточно повернутися до Токіо.[1] [3] В сучасний час ця буддійська організація базується в Ічіное, район Едоґава (Токіо).[1]
Вчення
Серед основних (головних) вчень організації «Нітірен-сю» є повернення до вчення буддійського монаха Нітірена, та об'єднання різних сект (гілок або напрямів) буддизму в секту «Нітірен-сю».[1] Вчення цієї буддійської групи характеризуються сильною формою «Нікіренізму».[1]
Священним текстом організації «Кокучукай» є буддійська Сутра Лотоса[1], а їхнім головним об’єктом шанування є «Sado Shigen Myō Mandara» (яп. 佐渡始原妙曼荼羅), мандала, яку нібито зробив особисто буддійський монах Нітірен на японському острові Садо.[1][4]
Членство
Під час свого розквіту в 1924 році, організація «Кокучукай» мала понад 7000 членів.[3] Певний час членами «Кокучукай» були японські літературні діячі такі як Такаяма Чогю та Міядзава Кендзі[5], також офіційний вебсайт «Кокучукай» продовжує стверджувати про їх членство в цій організації,[6] [7] при цьому, вони остаточно відкинули націоналістичні погляди свого засновника Танаки Чігаку.[3]
Див. також
- Танака Чігаку
- Нітірен-сю
- Нітірен
- Сутра Лотоса
- Буддизм
- Релігія в Японії
- Сінтоїм
- Релігійний фанатизм
- Буддійська криза
- Секта Сінґон
- Буддизм у Японії
- Японська імперія
Публікації
Публікації організації «Кокучукай» також включають щомісячні журнали «Nichiren-shugi» (яп. 日蓮主義) і «Shin-sekai» (яп. 真世界).[1]
Список літератури
- ↑ а б в г д е ж и к Britannica Kokusai Dai-hyakkajiten article "Kokuchūkai". 2007. Britannica Japan Co.
- ↑ Eiichi Ōtani, Ajia no Bukkyō-nashonarizumu no Hikaku-bunseki [Архівовано 2018-04-20 у Wayback Machine.] ("A Comparative Analysis of Buddhist Nationalism in Asia"). International Research Center for Japanese Studies. p 115
- ↑ а б в Jacqueline I. Stone, "By Imperial Edict and Shogunal Decree: politics and the issue of the ordination platform in modern lay Nichiren Buddhism". IN: Steven Heine; Charles S. Prebish (ed.) Buddhism in the Modern World. New York: Oxford University Press. 2003. ISBN 0195146972. pp 197-198.
- ↑ Risshō Ankoku no jitsugen e on the Kokuchūkai's official website.
- ↑ Keene, Donald (1999), A History of Japanese Literature: Volume 4: Dawn to the West — Japanese Literature of the Modern Era (Poetry, Drama, Criticism), New York: Columbia University Press, с. 285, ISBN 978-0-2311-1439-4.
- ↑ "Takayama Chogyū" on the Kokuchūkai's official website.
- ↑ "Kenji Miyazawa" on the Kokuchūkai's official website.
Цитовані
- Kokuchūkai. Shogakukan. 1994.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).