YaChudo

Соколине (Бахчисарайський район)

Переглядів: 0. Оновлено 07.11.2026.

село Соколине
Вид на Юсупівську мечеть
Вид на Юсупівську мечеть
Вид на Юсупівську мечеть
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада Голубинська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01020130080078137 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Соколине 
Основні дані
Засноване 1686
Колишня назва Коккоз
Населення 1 396
Поштовий індекс 98475
Телефонний код +380 6554
Географічні дані
Географічні координати 44°33′3″ пн. ш. 33°57′18″ сх. д. / 44.55083° пн. ш. 33.95500° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		281 м[1]
Місцева влада
Адреса ради с. Голубинка, вул. Леніна, 12а
Карта
Соколине. Карта розташування: Україна
Соколине
Соколине
Соколине. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Соколине
Соколине
Мапа
Мапа

CMNS: Соколине у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Соколине.

Соколи́не (до 1945 року — Кокко́з[2], крим. Kökköz) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Голубинській сільській раді. Розташоване на півдні району.

Неподалік села (за 3 кілометри) протікає річка Коккозка. Історична назва села в перекладі з кримськотатарської означає «блакитне око», «блакитноокий» (kök — блакитне, köz — око).

Панорама села з гори Орлиний заліт

Історія

У середні віки територія Коккозу належала князівству Феодоро (Мангупське князівство). Про цей період свідчить маловивчена середньовічна церква біля печери Данильча-Коба.

Після падіння Мангупського князівства у 1475 році, Коккоз був включений до Мангупського кадилику Кефинського еялету Османської імперії.

Судячи з назви села, його з давнини (можливо, з III століття) населяли блакитноокі готи[3], що відрізнялися від темнооких представників індоіранських і тюркських народів, що здавна населяли Крим.

Документальна згадка селища зустрічається в «Османському реєстрі земельних володінь Південного Криму 1680-х років», згідно з яким у 1686 році (1097 хідджри) Коккоз, або Папайалниз входив до Мангупського кадилика еялета Кефе.[4] Згадано 116 землевласників-мусульман, а також окремо враховане сусіднє село Кюрдлер (згодом квартал Коккозу). На той час християн у селі вже не було.

Після здобуття ханством незалежності за Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року, Коккоз увійшов до складу Кримського ханства і фіксувався в Камеральному Описі Криму 1784 року як Кокос та Інший Кокос — приходські квартали великого села Мангупського кадилику Бахчисарайського каймакамства.[5]

Після захоплення Криму Росією 1783 року Коккози були включені з 8 лютого 1784 року до Махульдурської волості Сімферопольського повіту Таврійської області.

Вчений Петер Паллас описав Коккоз як «велике прекрасне село», жителі якого, кримські татари, були дуже заможними, займаючись торгівлею лісом, який спускали з крутих гір на санях. Селяни жили в чистих будинках, мали гарні сади. Власником села був колезький радник Меметша-бей.

За правління Павла I, з 1796 року — Акмечетські повіт Новоросійської губернії, а з 8 (20) жовтня 1802 року — в колишній повіт нової Таврійської губернії[6]. Згідно зі складеною 1805 року Відомістю про всі селища, що до Сімферопольського повіті входять… в Коккоз в 86 дворах проживало близько 400 чоловік кримських татар, а земля належала статського раднику Мегметчі-бею[7], а на військовій карті 1817 року значиться вже 115 будинків[8].

В результаті реорганізації волосного поділу 1829 року Коккози приписали до Озенбашської волості[9], а через 9 років — до новоствореної Богатирської нового, Ялтинського повіту[10], у складі якого село складалася до радянської територіальної реформи 1921 року[11].

У 1833 році Шарль Монтандон зазначав, що жителі займалися переважно виготовленням возів (маджар) та іншими роботами по дереву. Вважалося, що щороку тут вироблялося 18 000 коліс.

У 1850-х роках у Коккозах діяло 7 мечетей у різних махале (кварталах).

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1687 осіб (890 чоловічої статі та 797 — жіночої), з яких , 1639 — магометанської[12].

У 1915 році при селі, окрім кримськотатарського населення (1840 приписних жителів), знаходилися маєтки князя Юсупова, Сеїт Бея Булгакова та інших.

Після встановлення радянської окупації у 1921 році село увійшло до складу Бахчисарайського району. На початку 1920-х років в селі була утворена Коккозька сільрада, 1926 року за новим адміністративним поділом Коккози були віднесені до Бахчисарайського району[13].

Перепис 1926 року: У селі Коккози (центрі сільради) проживало 1630 осіб у 422 дворах. Переважали кримські татари (1545 осіб), діяли дві кримськотатарські школи.[14] Основними заняттями були садівництво, вирощування тютюну та іспанської (ялтинської) цибулі.

З 1930 року Коккози увійшли до Фотисальського району, що в 1933 році був перейменований у Куйбишевський[15]. На початок війни населення Коккоз зросло майже до 2 000 осіб (більшість-кримські татари), але після відвоювання Криму, 18 травня 1944 року, згідно з постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року[16] корінне населення було депортоване у Центральну Азію, а в спорожнілі будинки завезли переселенців з України[17]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року селище Коккози перейменовано в Соколине, а Коккозька сільрада — в Соколинську[18]. В 1962 році Куйбишевський район і відповідно, Соколине, приєднали до Бахчисарайського[19], в ті ж роки, на хвилі укрупнення господарських одиниць, Соколинська сільрада була об'єднана з Голубинською.

Динаміка чисельності населення

  • 1864 — 869 чол.
  • 1887 — 1449 чол.
  • 1897 — 1687 чол. (1669 кримських татар)
  • 1926 — 1630 чол. (1545 кримських татар, 51 росіян, 15 українців, 2 греки)
  • 1939 — 1898 чол.
  • 1989 -?
  • 2001 — 1396 чол.

Примітки

  1. ↑ weather.in.ua
  2. ↑ також Кокко́зи
  3. ↑ А. Г. Герцен, Ю. М. Могаричев. О некоторых вопросах истории таврики…. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 27 червня 2011.
  4. ↑ Османский реестр земельных владений Южного Крыма 1680-х годов. Выпуск 1-ый: транслитерация (2020). www.avetruthbooks.com. Процитовано 11 листопада 2024.
  5. ↑ Камеральное Описание Крыма л. А
  6. ↑ Крым в 1784–1917 гг. Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 10 листопада 2004.
  7. ↑ ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения
  8. ↑ «Военная топографическая карта полуострова Крым … 1817-го года». Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 27 червня 2011. [Архівовано 2016-04-10 у Wayback Machine.]
  9. ↑ «Ведомость о казённых волостях Таврической губернии» от 31 августа 1829 г
  10. ↑ Ялта с 1771 года[недоступне посилання з травня 2019]
  11. ↑ Прохоров В. В. Деятельность симферопольской окружной милиции в начальный период НЭПа. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 30 липня 2013.
  12. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  13. ↑ Крым 1783—1998 гг., стр. 308
  14. ↑ Файл:Список населенных пунктов Крымской АССР.pdf — Википедия (PDF). commons.wikimedia.org (рос.). Процитовано 12 жовтня 2023.
  15. ↑ Крым в 1917–1991 гг. Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 10 листопада 2004.
  16. ↑ Постановление № ГОКО-5859 от 11 мая 1944 г. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 27 червня 2011. [Архівовано 2010-06-02 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Гульнара Бекирова. Стереотипы советского времени …. Архів оригіналу за 25 лютого 2011. Процитовано 27 червня 2011.
  18. ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 г
  19. ↑ Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР 30 декабря 1962 г.[недоступне посилання з червня 2019]
  1. ↑ Атлас адміністративно-територіального устрою України. Новий районний поділ та територіальні громади: 2020.
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).