YaChudo

Козленко Павло Юхимович

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козленко.
Козленко Павло Юхимович
Козленко Павло Юхимович
Народився1970[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Одеса, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьісторик, громадський діяч, правник Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат філософських наук (2009)
ЗакладМузей геноциду "Територія пам’яті" (https://holocaust.odesa.ua/)


Павло Юхимович Козленко (нар. 1970 року в м. Одеса) — український громадський діяч, історик, юрист, кандидат філософських наук, заслужений працівник культури України[2], спеціаліст з дослідження Голокосту та єврейської спадщини на території румунської зони окупації України у роки Другої Світової Війни. Директор Музей Голокосту — жертв фашизму (Одеса) (2010—2023), віце-президент Благодійного фонду «Пам'яті жертв нацизму» (2011—2022), член Громадської ради Державного архіву Одеської області[3], обирався членом Громадської Ради Одеської обласної державної адміністрації 2-х скликань[4]. Автор книг та виставок, що присвячені історії Голокосту, учасник етнографічних експедицій до колишніх місць компактного проживання євреїв на Півдні України[5] . Член Координаційної ради  ВААД України[6]. Президент благодійного фонду «Пам'ять. Гідність. Свобода»(2023)[7]. Член редакції газети «Доброе дело»[8]. Голова правління ГО «Одеський центр дослідження Голокосту» (з 2023)[9]. З 29 травня 2024 р. директор музею геноциду «Територія пам'яті»[10]. Член Української асоціації міжнародного права.

Біографія

Павло Юхимович Козленко народився у 1970 році в Одесі. Є онуком директора Одеської школи, відмінника народної освіти України Олександра Яковича Козленко[11]. Закінчив середню школу № 26. Після служби у армії закінчив Українську державну академію зв'язку ім. О. С. Попова. Більшість сім'ї загинула у роки Другої Світової війни, батьки матері знаходились у Балтському гетто. Обидва дідуся — учасники Другої Світової війни.

У 2009 році на засіданні вченої ради Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського захистив кандидатську дисертацію на тему «Моральний вектор освіти як ціннісно-смисловий імператив духовного буття особистості»[12].

Закінчив з відзнакою Одеську національну юридичну академію. У 2009 році став автором концепції Одеського музею Голокосту. При музеї був заснований науково-просвітницький центр та бібліотека[13].

Павло Юхимович є організатором обласного конкурсу наукових робіт серед школярів «Шляхи Голокосту — шлях до толерантності», конкурсу дитячих малюнків «Мир та дружба потрібні усім»[14], а також освітніх, культурних та дослідницьких програм з історії України для виховання молоді.

Автор виставок «Голокост у граніті», «Інша сторона межі», «Бухенвальдський набад», «Громадяни Румунії — праведники народів світу»[15], «Документи періоду румунської окупації Одеси 1941—1944 років з фондів Державного архіву Одеської області»[16],"Ті, хто пережив Шоа"[17], «Священники та Голокост»[18], «Одеса-Париж-Аушвіц. Доля художника»[19]. Ініціатор встановлення меморіальної дошки та пам'ятного знаку жертвам Голокосту у с. Гвоздавка-2 Любашівського району Одеської області, меморіалу Балтського гетто та праведникам народів світу у Балті. Літературні замальовки зі старого альбому «Пощастило тобі, Чорне Море» (рос. «Повезло тебе, Черное море…»).

Був ініціатором встановлення меморіальних таблиць визначним єврейським постатям, які проживали в Одесі й брали участь у Другій Світовій Війні, у тому чилі генералові Симону Кремеру[20], а також Михайлові (Шмуелю) Шапіро. У 2023 році він виступав автором і куратором виставки «Культурний геноцид у Трансністрії»[21], «Від Агхет до Шоа: дванадцять історій порятунку»[22], «Репресована релігія. Остання молитва»[23], «Фальшивий паспорт чи право на життя»[24],  «Пораймос: забутий геноцид»[25], «Історії єврейських майстрів слова»[26], «Нація стартапів»[27],

Співзасновник першого в Україні З'їзду потомків Праведників народів світу, що проходив 25-26 вересня 2021 року в місті Дніпро в найбільшому у світі єврейському центрі «Менора»[28], учасник наукової конференції «Голокост та міжнародне право»[29]. Учасник проєкта Об'єднаної єврейської общини України щодо встановлення пам'ятних знаків на єврейських кладовищах Любашівки, Пісчаної, Ясиново.

Ініціатор проведення акції «Діти Голокосту — дітям війни на Донбасі». У рамках цієї акції було надано допомогу дітям у придбанні теплих речей та продуктів[30].

Брав участь у зйомках фільму румунського режисера Флоріна Ієпана про окупацію Одеси. Під час цього також зустрівся з викладачами та студентами Бухарестського університету. Брав участь у зйомках фільмів режисерки Марини Дубровіної «Історія порятунку» (Київ, Україна), Каті Баландин «Маленька Одеса» (США), ізраїльського режисера та документаліста Бориса Мафцира «За Ністру», корейського режисера Бреда Кіма, фільму Національного телебачення Румунії.

Протягом багатьох років була судова тяганина з ПАТ «Укртелеком» за будівлю колишньої Савранської синагоги у Балті[31]. Брав участь у викупі будівлі з ПАТ «Укртелеком»[32].

Займається відновленням Савранської синагоги та створенням музею історії євреїв[33]. Голова опікунської ради Балтської юдейської релігійної громади.

Книги П. Є. Козленко знаходяться в Бібліотеці конгресу США, у Нью-Йоркській публічній бібліотеці (США), в бібліотеках Меморіального Музею Голокосту у Вашингтоні (США), Яд-Вашем (Ізраїль), у Баварській державній бібліотеці (Німеччина), Науковій бібліотеці Ізраїлю[34], Одеській національній науковій бібліотеці[35].

Ініціатор випуску поштової марки та конверту, присвяченому Міжнародному дню пам'яті жертв Голокосту, а також марки та конверту, присвяченого українцям, які рятували євреїв у роки Другої Світової Війни[36][37].

Нагороди

  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України[значущість факту?]
  • Почесна відзнака голови Одеської обласної державної адміністрації[значущість факту?]
  • Почесна відзнака Одеського міського  голови «Благодарность»[значущість факту?]
  • Грамота Одеського прикордонного загону, грамотою Департаменту оборонної роботи Одеської міськради[значущість факту?]
  • Почесна відзнака Одеського міського голови «Трудова Слава»[38]
  • Медаль «За жертовність і любов до України» Православна церква України[джерело?]
  • Почесна відзнака «За співробітництво» Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної допомоги (Обласний військомат)[джерело?]
  • Почесна грамота Верховної Ради України[39]
  • Лауреат щоричного конкурсу «Люди справи» за 2022р[40].
  • Муніципальна премія  Одеського міського голови «Культурна столиця 24»[41]
  • Нагорода Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» (2024)[42]

Публікації

Монографії, довідники

  • «Довга дорога літа…» («Долгая дорога лета…» — Одеса: Друк, 2011 . — 345 с.)
  • «Географія катастрофи. Частина 1» (Историко-информационный справочник «География Катастрофы. Часть 1» (2014))
  • «Одеса. Документи й свідчення. 1941—1944» («Одесса. Документы и свидетельства.1941-1944» — Одеса: «Симекс-принт», 2015.— 402 с.)
  • «По іншу сторону межі: історії спасіння» («По другую сторону черты: истории спасения» — Одеса: Симэкс-принт, 2015. — 352 с.)
  • «Екзистенціальні основи єврейських землеробних колоній Балтського уїзду Подільської Губернії» (Монография «Экзистенциальные основания  еврейских земледельческих колоний Балтского уезда Подольской губернии» (2017г.)  Одеса «Экология» 190 с.)[43]
  • «Герман Пинтя. Торжество справедливості. Моє досьє» (Сборник «Герман Пынтя. Торжество справедливости. Моё досье». Одеса, "Феникс'' 2019—257 с.)[44]
  • «Балта — місто з мого дитинства» — Одеса: "Феникс, 2022.— 575 с.[45].
  • Год поэзии — Одесса: Друкарський двір Олега Федорова, 2023. — 383—387 сс.
  • «На сивій бороді відображення часу (уламки війни)». Поезіі — Одеса: «Фенікс», 2024. — 88с.
  • Тюльпани фіолетового кольору : (подарунок до ювілею) : вірші : пер. с рус. / Павло Ю. Козленко; Пер. Михайло Ф. Гершкович; Іл. Ірина Парасочка.– Київ : 7БЦ, 2025.155с.

Наукові статті

Автор понад 40 публікацій, серед яких:

  • Моральні цінності як системоутворюючі початку змісту освіти/П.Ю.Козленко // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2005. – Вип. 2 (16). – С. 84–87.
  • Про механізми обґрунтування раціоналізації нормативного змісту освіти /П.Ю.Козленко // Перспективи. – 2005. – № 4. – С. 40–44.
  • Принципи і факти в науковій теорії / П. Е. Козленко // Нове в науці і практіке.-2005.-№ 2 (25) .- С.47-49   
  • Евристична структура наукового пізнання/П. Ю. Козленко // Наука та інновації - 2005: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Т. 14. - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2005. - С. 66–70.
  • Моральність як ціннісно-смисловий модус освіти /П.Ю.Козленко // Інновації в технології та методології наукового пізнання : матеріали Міжнар. наук. конф. (Одеса, 26–27 жовтня 2006) / ПДПУ ім. К. Д. Ушинського. – Одеса :   2006. – С. 68–70.
  • Моральність як ціннісний критерій соціального буття людини в інформаційному суспільстві/П. Ю. Козленко // Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформація держави та суспільства: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Одеса: ВМВ, 2006. - С. 52–54.
  • Системний аналіз змісту моральності      / П. Ю. Козленко // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2006. – Вип. 1 (17). – С. 86–90.
  • Співвідношення соціально-моральних функцій та пізнавальних мотивів у діяльності вченого / П. Ю. Козленко // Нове в науці та практиці. - 2006. - № 1-2 (27-28). – С. 51–55.
  • Трансформація моральної свідомості у процесі становлення інформаційної сфери розуму/П. Ю. Козленко // Наука та технології. Крок у майбутнє-2006: матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. Том 25. - Білгород: Роснаучкніга, 2006. - С. 12–16.
  • Освіта як канал трансляції моральних цінностей // Зб. наук. праць / соавт. О. П. Пунченко ; відп. ред. Я. В. Шрамко. – Вип. 8. – Кривий Ріг : Видавничий дім , 2007. – С. 215–224.
  • Інформаційні ресурси суспільства: сутність, структура, форми подання та роль в суспільному розвитку/П.Ю.Козленко// (Наукове Пізнання: методологія та технологія: Філософія. — 2014. — Вип. 2. — С. 129)
  • МОРАЛЬНІСТЬ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ /П.Ю.Козленко/ М А Т Е Р І А Л И VII Міжнародної наукової конференції студентів, молодих вчених та  науковців «МЕТОДОЛОГІЯ ТА ТЕХНОЛОГІЯ СУЧАСНОГО ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ» ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД  “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського” кафедра філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності -  Одеса, 23-24 травня 2024 року.- С.112.
  • ГЕНОЦИД: МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ  ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩ /П.Ю.Козленко/ Матеріали ХІІ Інтернет-конференції здобувачів вищої освіти і молодих вчених «ОСВІТА ТА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ» ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД  «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» кафедра філософії, соціології та менеджменту соціокультурної  діяльності - Одеса, 18-19 квітня 2024 року.-С.64
  • ЕКЗІСТЕНЦІЇ ГЕНОЦИДУ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ЯВИЩА /П.Ю.Козленко/ ПЕРСПЕКТИВИ. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЖУРНАЛ № 1, 2024. - С.95
  • КОНЦЕПТУАЛЬНО ПОЛЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНОЦИДУ: ЗНАЧЕННЯ ФІЛОСОФІЇ МОРАЛІ /П.Ю.Козленко/ ПЕРСПЕКТИВИ. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЖУРНАЛ № 2, 2024.- С.130.
  • МОРАЛЬНО-ПРАВОВА ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ГЕНОЦИД: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ РАКУРС /П.Ю.Козленко/ ПЕРСПЕКТИВИ. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЖУРНАЛ № 3, 2024.- С.77
  • СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКЕ БАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ГЕНОЦИДУ ЯК ОМНЕЦИДУ ЛЮДЯНОСТІ /П.Ю.Козленко/ НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ: МЕТОДОЛОГІЯ ТА ТЕХНОЛОГІЯ 1(53) 2024. – С.28.
  • ПРАВОВА ЛЮДИНА ЗА ЧАСИ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ: НАРАТИВИ ЕМПАТІЇ ТА МОРАЛЬНОСТІ /П.Ю.Козленко/ «Права людини в період збройних конфліктів» : збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ» (м. Одеса, 1 листопада 2024року). –С.99   
  • СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ НАРАТИВІВ ГЕНОЦИДУ/П.Ю.Козленко// НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ: МЕТОДОЛОГІЯ ТА ТЕХНОЛОГІЯ 2(54) 2024. – С.35
  • Stovpets, O., Borinshtein, Y., Madi, H., Kozlenko, P., & Honcharova, O. (2024). Philosophical frontiers of space exploration: pro etcontra. Amazonia Investiga, 13(82), 124-138. https://doi.org/10.34069/AI/2024.82.10.10
  • ІММОРАЛІЗМ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМАТИКА// НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ: МЕТОДОЛОГІЯ ТА ТЕХНОЛОГІЯ 1, 2025. – С.11
  • ПАРАДИГМИ ГУМАНІЗМУ: ВІД СВОБОДИ І СПРАВЕДЛИВОСТІ ДО МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМУ І ТОЛЕРАНТНОСТІ/П.Ю.Козленко/ ПЕРСПЕКТИВИ. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЖУРНАЛ № 1, 2025.- С.45
  • ПОВЕРНЕННЯ ФАШИЗМУ: ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА/П.Ю.Козленко/ ПЕРСПЕКТИВИ. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЖУРНАЛ № 2, 2025.- С.110

Публікації в періодичних виданнях

  • До 70-річчя організації партизанського руху в Балтському районі Одеської області. // Народна трибуна [м. Балта]. – 2012.  № 15 (11997). – 14 квітня.
  • Його життя — це «Оркестрові стилі» // Народна трибуна. — 2013.
  • Капітан першого рангу. — Історичні мидраши Північного Причорномор'я. Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції. Том II. — С.162-172.
  • Щоб підкова «приносила» удачу, потрібно працювати як кінь … Мережевий журнал «Нотатки з єврейської історії» № 11-12 (188) листопад-грудень 2015 р
  • Що спільного між містом Тель-Авів і українським містом Балта? — про життя і діяльності Менахема Шейнкіна //Альманах «Дерибасівська-Ришельєвська» № 82-2020. С.59.
  • «До 130-річчя від дня народження Якова Антоновича Козленко» 21 січня 2018р.
  • «Савранський Ребе» — мережевий журнал «Нотатки з єврейської історії». [Єлектроний журнал]. — 2017. — № 7 (201).
  • Мати і син: як Блюма Мошковна свого Аврум двадцять років шукала
  • Липа Альтеровіч Інзліхін — кантор Балтської синагоги
  • Архітектор світового класу. — Історичні мідраші Північного Причорномор'я: матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф. Том II. (Миколаїв, 24–25 квітня 2014 р.).   – Миколаїв: Типографія Шамрай, 2014. — С. 249—259 .
  • Герої не нашого часу/співавт. Деречина  // Народна трибуна [м. Балта]. – 2012. – № 35 (12017). – 28 липня.
  • Передумови освіти і історія існування єврейської землеробської колонії Покутине. — Історичні мидраши Північного Причорномор'я// Історичні мідраші Північного Причорномор'я: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. Том I. Миколаїв: Типографія Шамрай,  – С. 154—169.
  • Життя і наукова спадщина Лева Ісаєвича Айхенвальда // Історичні мідраші Північного Причорномор'я: матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. Том II. (Миколаїв, 24–25 квітня 2014 р.). — Миколаїв: Типографія Шамрай, 2014. — С. 111—124.
  • Капитан першого рангу // Історичні мідраші Північного Причорномор'я: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. Том II. — Миколаїв: типографія Шамрай, — С. 162—172.
  • Сторожовий корабель Володимира Рум'янцева // Mehr von Odessa, Ukraine Holocaust Museum [вебканал, Фейсбук]. – 29.08.21.
  • Беня Крик із Балти //Альманах «Дерибасівська-Ришельєвська» № 82-2020. С.52
  • Доктор Вільгельм Фільдерман. 15 квітня 2020 р.
  • Губернатор Трансністрії та його фаворитка. 9 квітня 2020 р.
  • Нацистське минуле Георга Лейбрандта. // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею (№ 20, 2023).-С.15
  • Фронтовий джаз// Альманах «Дерибасівська-Ришельєвська» № 94-2023. С.99
  • «Барабани» Гео Шкурупіі
  • Мишко Бродський та його рятівники
  • Професор Гродський. Лікар — рятівник.23.01.2021
  • Мій прадід та Військовий міністр УНР.26 вересня 2023 р.

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1042417636 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №491/2015 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (англ.). Архів оригіналу за 4 Лютого 2018. Процитовано 26 лютого 2017. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 4 лютого 2018? (довідка)
  3. ↑ Склад Громадської ради при Державному архіві Одеської області (укр.). archive.odessa.gov.ua. Процитовано 26 лютого 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ Формування громадьскоі ради (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2022. Процитовано 20 листопада 2022.
  5. ↑ Козленко Павло Юхимович - Державні нагороди України. Кавалери та лауреати" (том VI) - Український видавничий портал - who-is-who.ua (англ.). who-is-who.ua. Архів оригіналу за 27 Березня 2022. Процитовано 26 лютого 2017. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 27 березня 2022? (довідка)
  6. ↑ Координационный Совет Ваада Украины. Ассоциация еврейских организаций и общин Украины (Ваад). 18 лютого 2012. Архів оригіналу за 23 Листопада 2020. Процитовано 26 лютого 2017. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 23 листопада 2020? (довідка)
  7. ↑ Плечом к плечу. vo.od.ua. Процитовано 5 березня 2023.
  8. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 5 березня 2023.
  9. ↑ Одеський центр дослідження Голокосту. holocaust.odesa.ua. Процитовано 18 січня 2024.
  10. ↑ Гапчук, Наталія Коршак, Вікторія (30 травня 2024). В Одесі відкрили музей геноцидів. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 23 грудня 2024.
  11. ↑ В Одессе открыли мемориальную доску «одесскому Макаренко». Архів оригіналу за 17 Лютого 2020. Процитовано 11 Лютого 2021. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 17 лютого 2020? (довідка)
  12. ↑ Опис документа. lib.sumdu.edu.ua. Процитовано 26 лютого 2017.
  13. ↑ Музей памяти. vo.od.ua. Архів оригіналу за 27 Листопада 2020. Процитовано 26 лютого 2017. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 27 листопада 2020? (довідка)
  14. ↑ 22 | Апрель | 2016 | Департамент освіти та науки. Процитовано 26 лютого 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. ↑ Павел Козленко. berkovich-zametki.com. Архів оригіналу за 30 Липня 2019. Процитовано 11 Лютого 2021. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 30 липня 2019? (довідка)
  16. ↑ В Одессе открылась выставка о румынской оккупации города - Jewish News. В Одессе открылась выставка о румынской оккупации города - Jewish News. Архів оригіналу за 5 грудня 2016. Процитовано 26 лютого 2017.
  17. ↑ В память о выживших: Йом-а-Шоа в Одессе | Одесса | Израильский культурный центр (рос.). Архів оригіналу за 13 Листопада 2020. Процитовано 30 вересня 2019. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 13 листопада 2020? (довідка)
  18. ↑ В Одессе проходит выставка «Священнослужители и Холокост» (англ.). otkat.od.ua. Архів оригіналу за 21 Квітня 2021. Процитовано 19 червня 2018. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 21 квітня 2021? (довідка)
  19. ↑ xWork.site (25 січня 2020). Одесский музей Холокоста презентовал выставку «Одесса-Париж-Аушвиц. Судьба художника» | | Правда за Одессу (рос.). Процитовано 22 березня 2020.
  20. ↑ В Одессе открыта мемориальная доска Симону Кремеру (укр.), процитовано 20 листопада 2022
  21. ↑ В ОДЕСІ ВІДБУДЕТЬСЯ ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ «КУЛЬТУРНИЙ ГЕНОЦИД» В ПАМ’ЯТЬ ПРО ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ. www.facebook.com. Архів оригіналу за 5 березня 2023. Процитовано 5 березня 2023.
  22. ↑ «От Агхет до Шоа: двенадцать историй спасения». Вечерняя Одесса. 18 травня 2023. Процитовано 18 січня 2024.
  23. ↑ Відкриття виставки «Репресована релігія. Остання молитва» – Одеська обласна державна адміністрація (укр.). 15 серпня 2023. Процитовано 18 січня 2024.
  24. ↑ «Фальшивий паспорт чи право на життя» : Одеса : Новини : Історія Одеси. Вікна-Одеса (укр.). Процитовано 23 грудня 2024.
  25. ↑ «Пораймос: забутий геноцид» : Одеса : Новини : Історія Одеси. Вікна-Одеса (укр.). Процитовано 23 грудня 2024.
  26. ↑ Історії єврейських майстрів слова : Одеса : Новини : Історія Одеси. Вікна-Одеса (укр.). Процитовано 23 грудня 2024.
  27. ↑ Нація стартапів : Одеса : Новини : Історія Одеси. Вікна-Одеса (укр.). Процитовано 23 грудня 2024.
  28. ↑ Состоялся Съезд потомков Праведников народов мира. jewishnews.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 20 листопада 2022. Процитовано 20 листопада 2022.
  29. ↑ Голокост та міжнародне право. ukrainepravo.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2022. Процитовано 20 листопада 2022.
  30. ↑ Первый Городской. Одесса (24 листопада 2014). Дети холокоста - детям Донбасса. Процитовано 26 лютого 2017.
  31. ↑ Балта.Еврейская община судится за здание синагоги | Еврейские новости мира и Украины | ВЕК — Всеукраинский еврейский конгресс. jewish.kiev.ua. Архів оригіналу за 28 Вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2018. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 28 вересня 2018? (довідка)
  32. ↑ В Балте возрождают синагогу (ФОТО) (англ.). otkat.od.ua. Архів оригіналу за 24 Лютого 2022. Процитовано 27 вересня 2018. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 24 лютого 2022? (довідка)
  33. ↑ Под Одессой восстанавливают синагогу общины с богатой историей. Маяк (рос.). Архів оригіналу за 16 Квітня 2021. Процитовано 27 вересня 2018. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 16 квітня 2021? (довідка)
  34. ↑ Козленко Павел - Search Results. www.worldcat.org. Процитовано 20 листопада 2022.
  35. ↑ Подяка Одеському музею Голокосту. Процитовано 20 листопада 2022.
  36. ↑ В Одесі вшанували пам’ять жертв Голокосту та погасили марку на їхню честь. jewishnews.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2023. Процитовано 5 березня 2023.
  37. ↑ В одеському головпоштамті погасили марку в пам`ять про жертв Голокосту. dumskaya.net. Процитовано 5 березня 2023.
  38. ↑ № 645 від 12.07.2019 р. — Распоряжения городского головы — Нормативные акты — Официальный сайт города Одесса. omr.gov.ua. Архів оригіналу за 26 Лютого 2022. Процитовано 30 вересня 2019. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 26 лютого 2022? (довідка)
  39. ↑ Рішення про клопотання щодо нагородження Почесною грамотою Верховної Ради України Козленка П.Ю. (PDF).
  40. ↑ Люди дела работают на победу. vo.od.ua. Процитовано 23 грудня 2024.
  41. ↑ Мер Одеси вручив діячам мистецтва премію “Культурна столиця". Фото.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  42. ↑ В цьому році НІМЗ «Бабин Яр» запровадив свою нагороду до Дня пам'яті жертв Бабиного Яру.
  43. ↑ В Одессе вышла книга о еврейских земледельческих колониях юга Украины. Хадашот новости еврейской жизни в Украине (рос.). 17 листопада 2017. Архів оригіналу за 25 Січня 2021. Процитовано 19 червня 2018. {{cite news}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 25 січня 2021? (довідка)
  44. ↑ В Одессе презентовали сборник, посвященный мэру города Герману Пынте » Новости Одессы | ГРАД (рос.). grad.ua. Архів оригіналу за 12 Квітня 2021. Процитовано 30 вересня 2019. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 12 квітня 2021? (довідка)
  45. ↑ Для просмотра нужно войти или зарегистрироваться. www.facebook.com (рос.). Процитовано 5 березня 2023.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).