Козари
| село Козари | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Ніжинський район |
| Тер. громада | Носівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74040290110089738 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Населення | 442 |
| Площа | 0,048 км² |
| Густота населення | 15625 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17122 |
| Телефонний код | +380 4642 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°56′28″ пн. ш. 31°24′12″ сх. д. / 50.94111° пн. ш. 31.40333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
114 м |
| Водойми | Остер |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17100, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Носівка, вул. Центральна, 20 |
| Карта | |
Козари | |
Козари | |
| Мапа | |
| |
|
| |

Козари́ — село в Україні, у Носівській міській громаді Ніжинського району Чернігівської області. Населення становить 442 особи. Орган місцевого самоврядування — Носівська міська рада.
Північний куток села називають Люлівщина, південно-східний — Бондарі.
Природа
Неподалік від села розташовані: ботанічний заказник «Козарська Дача» і ботанічна пам'ятка природи «Козарська Дача».
Пам'ятки археології
Поблизу села розташована багатошарова пам'ятка археології. Займає мисоподібний виступ першої над заплавної тераси річки Остер. Культурні шари: трипілля, підкурганне трупо-покладення скіфського часу, гунський час. У 2001 р. експедицією Інспекції з охорони пам'яток історії та культури Управління культури Чернігівської облдержадміністрації було досліджено 2000 м² площі. Виявлено 20 ям округлої та овальної форми діаметром 1—1,8 м, що містили фрагменти кераміки софіївського типу етапу СІІ[1].
Історія
Населений пункт Kozar позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах[2][3].
У 1926 — село Кобижчанського району Ніжинської округи, 2479 жит.[4].
Час німецької окупації
10 вересня 1941 року останні частини радянських військ, які відступали, пройшли через Козари, а в ніч на 11 вересня село було зайняте німцями. Першими загинули від рук німецьких військових голова сільради Гаврило Москалець, голова колгоспу Іван Харченко, начальник пошти Опанас Опанасенко та два лісничі.[5]
У час німецької окупації між селами Ставиське та Козари радянські військовополонені проклали пряму дорогу, що проходила через ліс на півночі від теперішнього села Пилятин (до 1947 — Берков). Місцеві жителі називають її «німецька дорога».
11 березня 1943 року у відповідь на дії в околицях села радянських партизанів, село спалене німецьким каральним загоном, а майже всі люди, які на той час мешкали в селі, були знищені. Близько 6-ї години ранку, німці оточили село і почали розправу — 270 людей похилого віку, жінок і дітей були розстріляні в сільському клубі. У місцевій школі розстріляли понад 200 дітей разом з учителями[5].
Виконавець злочину: каральна експедиція СД, до складу якої входили німці, мадяри і близько 100 військовослужбовців чернігівського карального батальйону СД. Кількість загиблих — 3908 жителів. Повністю спалено 870 дворів селян і всі громадські об'єкти. Село фактично перестало існувати.[5]
Повоєнний час
В кінці 1950-х на трьох вулицях на околиці села побудувалися переселенці з села Бондарі (Козелецький район). Цей куток у Козарах з того часу називається — Бондарі[6].
1963 року до 20-их роковин Козарівської трагедії стараннями місцевих жителів збудували пам'ятник Матері. Невеличкий пам'ятник-нагадування про тисячі загиблих.[5]
11 березня 2016 року в Козарах відкрили невеличкий пам'ятний знак усім, хто прийняв мученицьку смерть 73 роки тому[5].
Музей
У селі діє Народний історико-краєзнавчий музей. У 2009 завідувачка музею, Лідія Федорівна Харченко удостоєна Почесної грамоти Кабінету Міністрів України за багаторічну і сумлінну працю, високий професіоналізм, значний особистий внесок у збереження пам'яток історії та культури, розвиток музейної справи[7].
Видатні люди
- Гарасько Петро — кобзар
- Крупко Василь Олександрович (1960, Козари) — майстер спорту з легкої атлетики
- Крупко Петро Миколайович (1958) — український політик, у селі провів дитинство і шкільні роки.
- Лопата Андрій Іванович (1935—2013) — український літератор, автор двох книг, рідний брат художника і письменника Василя Лопати — 25 років працював директором Козарської восьмирічної, потім середньої школи. Помер і похований у Козарах.
- Пероганич Юрій Йосипович (1961) — громадський діяч, жив у Козарах у 1975—1977. У 1976 закінчив Козарську восьмирічну школу.
- Мушенок Віктор Васильович (1974); - відомий вітчизняний правознавець, доктор юридичних наук, професор, член Союзу юристів України, академік Академії адміністративно-правових наук, професор кафедри адміністративного права та процесу Навчально-наукового інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Див. також
Примітки
- ↑ Жарова Т. М., Жаров В. Г., Терпиловський Р. В. Дослідження в зоні новобудов на Чернігівщині // Археологічні відкриття в Україні 2000—2001 рр. — К., 2002. — С. 119
- ↑ Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net. Архів оригіналу за 2 Травня 2013. Процитовано 10 Вересня 2015.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 2 травня 2013? (довідка) - ↑ Мапа Боплана 1670. Архів оригіналу за 8 Серпня 2015. Процитовано 10 Вересня 2015.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 8 серпня 2015? (довідка) - ↑ Административно-территориальное деление Союза и список важнейших населенных пунктов с хронологическим перечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г. / Народный комиссариат внутренних дел, Статистическое бюро. ‒ М.: Издание НКВД, 1929. ‒ 322 с.
- ↑ а б в г д Упоряд.: С. В. Бутко, О. В. Лисенко; Відп. ред.: Р. І. Пилявець. Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення. Збірник документів і матеріалів / Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада, Український інститут національної пам’яті, Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією». // Чернігів: Видавництво Десна Поліграф, 224 с. ISBN 978-966-2646-43-6. — 2013. — 24 жовтня. — С. 16-18. Архівовано з джерела 29 Березня 2017. Процитовано 7 Квітня 2016.
- ↑ Україна молода, Номер 132 за 19 липня 2008, Мальовничий привид «відстріляного» Задесення. Автор Володимир Костенко. [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] Перевірено 2009-06-04
- ↑ Губернатор повернувся з села [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] «Високий вал»
Посилання
- Козары // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 275-276. [Архівовано 27 Травня 2016 у Wayback Machine.]
- Козары // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. — 1872. Прибавленія. — С. 172—173 (№ 8, 15 апрѣля). [Архівовано 8 Грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Козари [Архівовано 18 Листопада 2011 у Wayback Machine.]
- http://wikinosivka.info/wiki/Козари [Архівовано 22 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).