Золтан Кодай

Золтан Кодай
угор. Kodály Zoltán
Основна інформація
Дата народження	16 грудня 1882[1][2][…]
Місце народження	Кечкемет, Австро-Угорщина[4][5]
Дата смерті	6 березня 1967[1][2][…] (84 роки)
Місце смерті	Будапешт, Угорщина[4][5]
Причина смерті	інфаркт міокарда
Поховання	Фаркашреті
Громадянство	Угорщина
Професії	композитор класичної музики, вчитель, музичний етнограф
Освіта	Музична академія Ференца Ліста (1904)[6] і Будапештський університет
Вчителі	Ганс фон Кесслер і Шарль-Марі Відор
Відомі учні	Béla Tardosd, Anne Lauberd, Антал Дораті, István Pártosd, Helen Glatzd, Ференц Фрічай, György Kósad, Tibor Vargad, Lili Krausd, Vásáry Tamásd, Erzsébet Szőnyid, Ferenc Schwalmd і György Sándord
Інструменти	віолончель
Жанри	класична музика
Magnum opus	Háry Jánosd, The Transylvanian Spinning-roomd, Dances of Galántad, Psalmus Hungaricusd і Sonata for Solo Cellod
Членство	Академія мистецтва НДР, Угорська академія наук (1945) і Баварська академія витончених мистецтв
Партія	незалежний політик
Заклад	Музична академія Ференца Ліста і Nyugatd
Нагороди	Премія імені Кошута (1948) Corvin Wreathd (1930) премія Угорської спадщиниd (1996) Заслужений художник Угорщиниd (1952) Премія імені Кошута (1951) Премія імені Кошута (1957) Honorary Member of the International Society for Contemporary Musicd
У шлюбі з	Емма Шандор і Sarolta Péczelyd
Автограф
Файли у Вікісховищі

Золтан Кодай (угор. Kodály Zoltán, [ˈkodaːj ˈzoltaːn], 16 грудня 1882, Кечкемет — 6 березня 1967, Будапешт) — угорський композитор і музикознавець. Президент Угорської Академії Наук у з 24 липня 1946 по 29 листопада 1949.

Освіту отримав у Будапештському університеті як лінгвіст і одночасно в Королівській угорській академії музики як композитор. По закінченні курсу протягом року навчався в Парижі у Шарля Відора.

З 1905 р. займався збором угорського музичного фольклору, з цією метою їздив по селах різних угорських провінцій. Починаючи з 1906 року спільно з Бела Бартоком публікував численні збірники народних пісень. З 1912 коду — професор Королівської угорської академії музики. Серед його учнів — Габор Дарваш, Антал Дораті, Золтан Гардона та інші. У цей період композитор активно займався теорією музики, писав роботи по музичній педагогіці. Зокрема, спільно зі своїм учнем Й. Адамом розробив так званий «Метод Кодая».

У роки Першої світової війни спільно з Бартоком працював у музичному секторі прес-служби військового міністерства Австро-Угорщини в Будапешті. У 1942 році вийшов у відставку отримавши звання почесного професора, в кінці Другої світової війни став президентом Угорської ради мистецтв. З 1964 — почесний президент Міжнародного товариства музичної освіти. За заслуги в галузі музичного мистецтва був відзначений нагородами Угорської Народної Республіки.

Опери:

• Гарі Янош (1926)
• Прядильна кімната (1924–1932)

Духовна музика:

• Psalmus Hungaricus (1923)
• Budavari Te Deum (1936)
• Missa brevis (1944)
• Adventi evek (1963)

Оркестрові твори:

• Літній вечір (1906)
• Сюїта з опери «Гарі Янош» (1927)
• Танці з Галант (1933)
• Варіації до угорської народної пісні «Павич» (1937)
• Концерт для оркестру (1940)
• Симфонія (1960)

Камерні твори:

• Ліричні романси для скрипки та віолончелі (1898)
• Адажіо для віолончелі, скрипки та контрабаса (1910)
• Соната для скрипки і фортепіано, opus 4
• Соната для скрипки соло, opus 8
• Сонатина для скрипки і фортепіано
• Дует для віолончелі та скрипки, opus 7
• Струнний квартет № 1, 2 opus
• Струнний квартет № 2, opus (1910)
• 9 фортепіанних п'єс, opus 3
• 7 фортепіанних п'єс, opus 11.

• Breuer, János (1990) A Guide to Kodály. Budapest: Corvina Books
• Kodály, Zoltán (1971) Folk Music of Hungary. New York: Praeger
• Lendvai, Erno (1983) The Workshop of Bartók and Kodály. Budapest: Editio Musica Budapest

• 

  Ім'я композитора носить Берегівська дитяча школа мистецтв. У 2017 р., з нагоди 70-річчя школи, на її фасаді відкрили меморіальну дошку Золтану Кодаєві.
• 10918 Кодай — астероїд, названий на честь музиканта.

• Емма Шандор

• Інститут З. Кодая(угор.)
• Асоціація З. Кодая [Архівовано 2 листопада 2010 у Wayback Machine.](угор.)
• Творческие портреты композиторов. — М.: Музыка. 1990. [Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)