Коболчин
| село Коболчин | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Чернівецька область |
| Район | Дністровський район |
| Тер. громада | Сокирянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA73040170100096521 |
| Облікова картка | Коболчин. |
| Основні дані | |
| Населення | 2046[1] |
| Поштовий індекс | 60231 |
| Телефонний код | +380 3739 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°30′7″ пн. ш. 27°22′21″ сх. д. / 48.50194° пн. ш. 27.37250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
237 м |
| Водойми | р. Кобильчинська |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 60231, Чернівецька обл., Дністровський р-н, с. Коболчин |
| Карта | |
Коболчин | |
Коболчин | |
| Мапа | |
| |
Кобо́лчин — село в Україні, у Сокирянській міській громаді Дністровського району Чернівецької області України.
Географія
Селом тече річка Кобильчинська, права притока Дністра. На північний схід від села розташована гідрологічна пам'ятка природи «Джерело Поруб».
Село перебуває в сейсмоактивній зоні Вранча. Так, 21 січня 2023 року в районі села Коболчин зафіксували землетрус магнітудою 3,1 бала[2].
Історія
Перша згадка про село сягає 1470 року, коли бояриня Анна, сестра логофета Добрулова передала населений пункт у власність племінникам — Барсу і Шушману.
За даними на 1859 рік, у власницькому селі Хотинського повіту Бессарабської губернії мешкала 1471 особа (773 чоловічої статі та 698 — жіночої), налічувалось 234 дворових господарств, існували православна церква, поромна переправа[3].
Станом на 1886 рік, у власницькому селі Секурянської волості мешкало 1847 осіб, налічувалось 325 дворових господарств, існувала православна церква[4].
З 1940 року село перебувало в складі Сокирянського району.
14 серпня 2015 року в ході децентралізації Коболчинська сільська рада об'єднана з Сокирянською міською громадою.
17 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сокирянського району село увійшло до складу новоствореного Дністровського району[5].
Економіка
- У 2025 році стартувало будівництво заводу з виробництва концентрованих соків «Інтерджус Буковина».[6]
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2326 | 98,77 |
| російська | 17 | 0,72 |
| румунська | 6 | 0,25 |
| вірменська | 4 | 0,17 |
| білоруська | 2 | 0,09 |
| Усього | 2355 | 100 |
Уродженці села
- Багрійчук Інна Михайлівна (нар. 27.01.1969) — поетеса, публіцист, педагог. Член НСЖУ, лауреат літературно-мистецької премії імені Ольги Кобилянської.
- Гончар Іван Іванович (нар. 19.06.1940) — Заслужений працівник культури України (1999). Член Національної всеукраїнської музичної спілки (2002). Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2003).
- Гончар Марія Мусіївна (нар. 11.02.1937 — пом. 28.02.1996). — Кавалер ордена Леніна (1960).
- Загребельний Степан Ігорович — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни 2014—2017.
- Заришняк Анатолій Семенович (нар. 29.12.1955) — доктор сільськогосподарських наук, професор академік НААН.
- Заришняк Іван Никифорович (нар. 03.01.1929 — пом. 26.01.2010). — Кавалер ордена Леніна (1966).
- Заришняк Яків Петрович (нар. 20.12.1923 — пом. 17.11.1998). — Кавалер ордена Леніна (1972).
- Кривий Микола Васильович (нар. 19.12.1948) — заслужений журналіст України.
- Назаревич Петро Іванович (1818—1902) — народився в сім'ї дяка (пізніше священика) Івана Григоровича Назаревича, 1784 р.н., в селі Коболчин Хотинського повіту. У 1833 році визначений дяком до Свято-Миколаївської церкви села Коболчин. В 1845 році висвячений в диякона при тій же церкві. 1848 року висвячений в сан священика і направлений служити при церкві Білівці Хотинського повіту. У 1861 році переміщений до Свято-Михайлівської церкви села Гвіздівці, того ж повіту. У 1875 році переміщений на місце священика при Архангело-Михайлівській церкві села Сербичани Хотинського повіту. 18 квітня 1877 року був нагороджений скуфією, а в 1887 році — камилавкою. 7 лютого 1878 року затверджений духівником по 5-му округу Хотинського повіту. 15 травня 1899 року за 50-річну службу нагороджений орденом св. Володимира 4 ступеня. 24 липня 1900 року, згідно з проханням, звільнений за штат через похилий вік. Помер 11 січня 1902 року.
- Ратар Василь Іванович (нар. 1939) — український медик.
- Ротар Василь Якович (нар. 09.03.1921 — пом. 26.06.1988) — Герой Соціалістичної Праці, кавалер двох орденів Леніна.
- Серебрянський Дмитро Миколайович (нар. 1980) — фінансист, науковець, кандидат економічних наук.
- Яковина Ольга Прокопівна (нар. 19.05.1927 — пом. 28.08.2002) — кавалер ордена Леніна (1957).
- Кліщук Владислав Ігорович (нар. 10.03.1995 — пом. 22.05.2022) — лейтенант поліції роти особливого призначення ГУНП у Чернівецькій області. Учасник АТО, ООС та російського вторгнення в Україну (з 2022 року). Загинув при виконанні службових обов'язків у складі полку спеціального призначення НПУ «Сафарі», біля населеного пункту Вільноандріївка Запорізького району Запорізької області.
Примітки
- ↑ https://gromada.info/gromada/sokyryanska/
- ↑ На Буковині зафіксували черговий землетрус. Еспресо.Захід. Еспресо TV. 21 січня 2023. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 5 лютого 2025.
{{cite web}}: Недійсний|мертвий-url=dead(довідка) - ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 1072)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ ТАС будує в Чернівецькій області завод із виробництва соку «Інтерджус Буковина»
Посилання
- Погода в селі Коболчин. [Архівовано 8 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).