Кміт Юрій
| Юрій Кміт | |
|---|---|
| Народився | 24 квітня 1872 с. Кобло-Старе, тепер с. Кобло Старосамбірський район Львівська область |
| Помер | 25 червня 1943 (71 рік) с. Татаринів, нині Городоцький район Львівська область |
| Поховання | с. Татаринів |
| Країна | Австро-Угорщина ЗУНР УНР  |
| Національність | українець |
| Діяльність | священик УГКЦ, письменник, літературознавець, етнограф, публіцист |
| Галузь | творче та професійне письмоd[1], публіцистика[1], етнографія[1], греко-католицькі церкви[1] і катехитикаd[1] |
| Знання мов | українська[1] |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
Юрій Кміт (псевдоніми і криптоніми: Задуманий, Ю., К., Ю. К.; 24 квітня 1872, Кобло, нині Старосамбірський район Львівська область — 25 червня 1943[2], Татаринів, нині Городоцький район Львівська область) — український письменник і публіцист, етнограф Бойківщини і літературознавець, громадський діяч і священник УГКЦ.
Автор оповідань із життя селян, п'єс, статей про І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Карпенка-Карого та про західно-європейських письменників.
Біографія
Юрій Кміт народився 24 квітня 1872 року в селі Кобло на Старосамбірщині. Навчався у Самбірській гімназії, Львівській духовній семінарії. Отець Юрій Кміт душпастирував у Сокальському, Яворівському, Камянко-Бузькому, Старосамбірському, Турківському і Городоцькому районах. Майже 30 років був парохом у с. Чайковичі на Самбірщині. Постійно займався релігійно-моральним вихованням шкільної молоді, вів уроки катихизації. Брав активну участь у національно-визвольних змаганнях як шкільний інспектор Рудківського повітового комісаріату ЗУНР, капелан Українських січових стрільців. Юрій Кміт завжди був там, де треба було виявити живу думку, почати новий напрям у праці, збудити в людях віру у власні сили.
Помер о. Юрій Кміт 25 червня 1943 року і похований біля церкви в с. Татаринів Городоцького району.[3]
Основні праці
На початку ХХ століття він став членом наукового Товариства ім. Т. Шевченка, публікувався у його виданнях, співпрацював з І. Франком, М. Грушевським, В. Гнатюком. Тоді ж опубліковані збірки його новел «Житє», «Взатінку, й на сонці», «З гір», «Тремтіння душі», «Пятдесятлітне подруже», п'єса «Подруже», повість «Сотрудник», низка літературознавчих статей, наукових розвідок з етнографії Бойківщини, історії Галичини. Великим успіхом у сучасників користувалися усні й опубліковані проповіді о. Юрія Кміта, що торкаються найглибших проблем людського існування, у них є безліч думок і практичних порад щодо виховання дітей, самовдосконалення християнина й громадянина.
У 1991 році в с. Кобло відкрито історико-краєзнавчий музей, в основу якого покладено матеріали про життя і діяльність Юрія Кміта, графічні роботи етнографа-художника Володимира Шагали, а в 1993 році тут споруджено пам'ятник о. Юрію Кміту.
Примітки
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Дата смерті — непевна. Див.: Татаринів. Визначні місця [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] (про місце поховання о. Юрія Кміта)
- ↑ Татаринів. Визначні місця [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] (про місце поховання о. Юрія Кміта)
Література
- Кирчів Р. Ф. Кміт Юрій [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.
- Лехман Т. Отець Юрій Кміт — літописець Бойківщини // Культура і життя. — 9 грудня 1998.
- Паламар І. Отець Юрій Кміт. — Львів 1995.
Посилання
- Татаринів. Визначні місця (про місце поховання о. Юрія Кміта)
- Твори Юрія Кміта [Архівовано 27 березня 2016 у Wayback Machine.] // Chtyvo [дата доступу 15 жовтня 2016]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).