Клод Геан
| Клод Геан Claude Guéant | |
|---|---|
 | |
 Генеральний секретар адміністрації президента Франції
| |
| Президент: | Ніколя Саркозі |
| Наступник: | Ксав'є Муска |
| Народження: | 17 січня 1945[1][2] (81 рік)  Вімі |
| Країна: | Франція |
| Освіта: | Інститут політичних досліджень і Національна школа адміністрації (1971) |
| Партія: | Союз за Народний Рух і Республіканці |
| Діти: | Marie-Sophie Guéantd |
| Нагороди: | |
 Клод Геан у Вікісховищі | |
Клод Геан (фр. Claude Guéant) — французький політичний і державний діяч, міністр внутрішніх справ, заморських територій, місцевого самоврядування та імміграції (2011—2012 роки).
Біографія
У 1971 році закінчив Національну школу адміністрації.
У 1971 став генеральним секретарем префектури департаменту Фіністер[3].
З 1974 по 1977 працював на адміністративній посаді в Гваделупі, наступні три роки був радником міністра внутрішніх справ Франції Крістіана Бонне. 1981 року на посаді генерального секретаря з регіональних питань працював у регіоні Центр — Долина Луари, 1985 року став генеральним секретарем префектури департаменту Еро, з 1986 року — на тій же посаді в О-де-Сен, а з 1991 — у Верхніх Альпах[4].
1993 року призначений заступником директора апарату міністра внутрішніх справ Шарля Паскуа.
1994 року — генеральний директор національної поліції.
2000 року призначений префектом регіону Бретань.
2002 року стає директором адміністрації Ніколя Саркозі в міністерствах внутрішніх справ та економіки.
16 травня 2007 року призначений генеральним секретарем адміністрації президента Ніколя Саркозі (раніше він очолював його успішну президентську кампанію)[5].
27 лютого 2011 року отримав портфель міністра внутрішніх справ, місцевого самоврядування та імміграції у третьому уряді Франсуа Фійона.
У 2012 році пішов на парламентські вибори в 9-му окрузі департаменту О-де-Сен як кандидат Союзу за народний рух і програв у другому турі з результатом 38,41 % безпартійного правого Тьєрі Солеру, якого підтримали 39,35 % виборців (22,24 % отримала тоді соціалістка Мартін Евен)[6].
Юридичне переслідування
У листопаді 2015 року був засуджений до двох років ув'язнення умовно, до п'ятирічної заборони на зайняття державних посад та 75 тис. євро штрафу у справі про незаконні преміальні, які щомісяця отримували співробітники апарату міністра внутрішніх справ Ніколя Саркозі. 23 січня 2017 року апеляційний суд засудив Геана до ув'язнення на два роки (з них рік — умовно) та підтвердив вирок суду першої інстанції в решті його частини[7][8].
16 січня 2019 року касаційний суд виніс остаточне рішення у справі про виплату преміальних готівкою у Міністерстві внутрішніх справ Франції: Геана визнано винним і засуджено до двох років тюремного ув'язнення, з них один рік — умовно[9].
Нагороди
- Орден князя Ярослава Мудрого II ступеня (Україна, 2010)[10]
- Командор ордена «За заслуги» (2000; офіцер — 17 липня 1995, кавалер — 15 листопада 1986)[11][12]
- Кавалер ордена Почесного легіону (позбавлений у зв'язку з судовим вироком)[13]
- Орден «Мадарский всадник» (Болгарія, 2007)[14]
Примітки
- ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Claude Guéant. Un fidèle Sarkozyste passé par la Bretagne. Le Telegramme (фр.). 28 лютого 2011. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Claude Guéant, nouveau ministre de l'intérieur. La Croix (fr-FR) . 27 лютого 2011. ISSN 0242-6056. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Claude Guéant, le vice-président - LeMonde.fr. web.archive.org. 4 квітня 2010. Архів оригіналу за 4 квітня 2010. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Résultats 9ème circonscription des Hauts-de-Seine - Législatives 2012 - 1er et 2nd tour. web.archive.org. 1 грудня 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Match, Paris. Primes en liquide : Claude Guéant condamné à deux ans de prison dont un ferme. parismatch.com (фр.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Affaire des primes en liquide: Guéant condamné à un an de prison ferme. LExpress.fr (фр.). 23 січня 2017. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Primes en liquide : Claude Guéant définitivement condamné à un an de prison ferme. Le Monde.fr (фр.). 16 січня 2019. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Указ Президента України № 935/2010 «Про відзначення державними нагородами України громадян Французької Республіки». Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
- ↑ Décret du 14 novembre 2000 portant promotion et nomination. www.legifrance.gouv.fr. Архів оригіналу за 11 липня 2017. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Décret du 10 mai 1995 portant promotion et nomination. www.legifrance.gouv.fr. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Claude Guéant exclu de l’ordre de la Légion d’honneur. Le Monde.fr (фр.). 28 травня 2019. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Държавен вестник. dv.parliament.bg. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).