Клепарів
| Клепарів Львів | ||||
 Вулиця Клепарівська біля Гори Страт | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 49°51′0.57″ пн. ш. 24°0′38.85″ сх. д. / 49.8501583° пн. ш. 24.0107917° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна  | |||
| Район | Шевченківський | |||
| Адмінодиниця |
Львів | |||
| Засновано |
1419 | |||
| Поштовий індекс | 79007, 79009, 79019, 79020, 79033, 79039, 79042, 79047[1] | |||
| Телефонний код | +380322 | |||
| Головні вулиці | Шевченка, Клепарівська, Золота, Джерельна | |||
| Заклади освіти та культури |
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності | |||
| Транспорт | ||||
| Залізнична інфраструктура | Клепарів | |||
| Карта | ||||
| ||||
Клепа́рів — місцевість у Шевченківському районі міста Львова, колишнє приміське село. Розташована між вулицями: Шевченка (з нижньою Городоцькою), Джерельна, Єрошенка та Варшавською; також прилягає до Кортумової Гори. Центральною віссю Клепарова є вулиця Клепарівська. Історично, центральною віссю Клепарова є вулиця Варшавська[2].
Історія
Клепарів відомий ще з XIII століття, коли король Данило споруджував навколо Львова укріплення для захисту від татар. На початку XV століття міщанин Андреас Кльоппер з відомої львівської родини будівничих, що споруджувала навколо Львова мури, придбав 12 ланів цих земель. У 1419 році він спорудив тут маєток Кльоппергоф (назва згодом трансформувалася у «Клепарів»). У «Географічному словнику Королівства Польського та інших країв слов'янських» стверджувалося про заснування села 1430 року[3]. На розі сучасних вулиць Варшавської та Граничної була Клепарівська рогатка, на якій збирали мито з возів, що доставляли товари до Львова[2].
У 1535—1560-х роках місто викупило цей багатий маєток з гарними землями, ставками та виноградниками (в давні часи Клепарів славився вирощуванням винограду та вибілюванням полотна). Мешканці Клепарова займалися городництвом і садівництвом. Далеко за межами Львова були відомі клепарівські черехи (гібрид вишні і черешні, що зростав лише у Львові).
Окрасою вулиці Клепарівської є Будинок військових інвалідів (нинішній Львівський державний університет безпеки життєдіяльності), який звели у 1855—1863 роках за проєктом віденського архітектора Теофіла ван Гансена. У комплексі також збудували каплицю у романо-візантійських формах (нинішня церква Покрови Пресвятої Богородиці)[4].
У XIX столітті тут (у північній частині Клепарова) збудували залізницю.
У 1892—1896 роках на розі з вулицею Золотою за проєктом архітектора Юліуша Гохберґера у [Неороманський стиль[|неороманському стилі]] збудували комплекс будинків для притулку вбогих фундації брата Альберта[4].
У 1908 році вулицею Янівською (нинішня вулиця Шевченка) був прокладений електричний трамвай (тепер № 7).
Від 1911 року тут діяла читальна «Просвіти», для якої у 1910 році фірмою Івана Левинського зведено будівлю в стилі українського модерну[4], згодом значно перебудована (нинішня вулиця Сосюри, 1). Поряд будинку «Просвіти» у 1927—1934 роках архітектор Євген Нагірний за проєктом Сергія Тимошенка звів греко-католицьку церкву Святого Апостола Андрія[4].
У 1930-х відкрили автобусну лінію на Клепарів — одну з перших у Львові[4].
Згідно розпорядження Ради міністрів Польської республіки від 11 квітня 1930 року[5] та реалізації проєкту перспективного просторового розвитку «Великого Львова», який розробляли ще під керівництвом архітектора-урбаніста Ігнатія Дрекслера, у 1931 році Клепарів приєднали до Львова[4].
В культурі
До альбому Віктора Морозова «Тільку ві Львові» входить пісня «Панна Францішка», у якій оспівані події, що відбуваються на Клепарові.
У того ж Віктора Морозова в альбомі «Серце батяра» є пісня «Зеник» — про «закутого батяра» Зеника, який жив на Клепарові.
Сакральні споруди
- Церква Святого Івана Хрестителя (УГКЦ) (вул. Варшавська, 33);
- Церква Святого Андрія (УГКЦ) (вул. Варшавська, 38);
- Військовий храм Стрітення Господнього (УГКЦ) (вул. Клепарівська, 30);
- Церква Покрови Пресвятої Богородиці (ПЦУ) (вул. Клепарівська, 35).
-
Церква Святого Івана Хрестителя -
Церква Святого Андрія -
Військовий Храм Стрітення Господнього -
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Важливі споруди
Примітки
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 24 червня 2023.
- ↑ а б Довкола Високого Замку, 2010, с. 194.
- ↑ Kleparów 2.) K., z Perseńkówką Bodnarówką // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 132—133. (пол.)
- ↑ а б в г д е Марія Климко (7 грудня 2020). Дільниця виноградників і черешень: 14 цікавих фактів про Клепарів у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 30 серпня 2022. Процитовано 24 червня 2023.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem // Dziennik Ustaw. — 1930. — nr 35. — poz. 286. — S. 591—592. (пол.)
Джерела
- Мельник І. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. — Львів : Апріорі, 2010. — 288 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 100 прим. — ISBN 978-966-2154-32-0.
- Таємниці міста Лева: Книга для читання / укладачі О. Волосевич, О. Даниленко. — Львів : Аверс, 2004. — 356 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Л. Г. Мацкевий. Клепарів // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.
- Kleparów 2.) K., z Perseńkówką Bodnarówką // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 132—133. (пол.)
- Kleparów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 82. (пол.)
Посилання
- Проєкт «Міський медіаархів»: Лемберг, Леополь, Львув. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 17 червня 2023. Процитовано 24 червня 2023.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).