YaChudo

Клепали

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

село Клепали
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Конотопський район
Тер. громада Буринська міська громада
Код КАТОТТГ UA59020030200055230 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Клепали 
Основні дані
Населення 711
Поштовий індекс 41723
Телефонний код +380 5454
Географічні дані
Географічні координати 51°11′28″ пн. ш. 33°57′12″ сх. д. / 51.19111° пн. ш. 33.95333° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
158 м
Водойми р. Сейм
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Путивль
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради 41752, Сумська обл., Конотопський р-н, м. Буринь, вул. Захисників України, 1
Карта
Клепали. Карта розташування: Україна
Клепали
Клепали
Клепали. Карта розташування: Сумська область
Клепали
Клепали
Мапа
Мапа

Клепали́ — село в Україні, у Конотопському районі Сумської області. Населення становить 711 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Клепалівська сільська рада.

Географія

Село Клепали розташоване на лівому березі річки Сейм, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Піски, нижче за течією примикає село Ігорівка, на протилежному березі — село Чаплищі.

По селу тече струмок, що пересихає із загатою. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Деякі стариці мають назви. Назва села походить від озера Клепало.

Поруч пролягає автомобільний шлях Т 1908 та залізниця, станція Клепали.

На північному сході від села бере початок річка Буривня, права притока річки Сейм.

Історія

Братська могила радянських воїнів та пам'ятник воїнам-землякам
  • У фондах Російського державного архіву давніх актів (РДАДА) у Москві зберігається «Кресленик земель у районі деревні Клепало Підгородного стану Путивльського повіту», виконаний чорнилом на папері. Датований цей картографічний документ 1685 роком. Його створення пов'язане з «Судовою справою за чолобиттям Зіновія Кузьмича Панова на путивльських солдат Андрія та Василя Спиридоновичів Соколових про незаконне насильницьке заволодіння пасічним місцем за річкою Сеймом». Кресленик склеєний з двох аркушів і має формат 62х40 см. На ньому позначені село Клепало, Клепальське городище, Вирський шлях, курган біля цього шляху, річка Сейм, озеро Клепало з гирлом, яке впадає в Сейм, Клепальський та Пісківський яри, три невеличкі кургани у верхів'ях Пісківського яру, Дике поле, пасіка тощо. Позначені також землі Зіновія Панова та Леонтія Черепова, які на той час межували біля Клепал.
  • 23 лютого 1693 р. по благословенній грамоті священику о. Федору був виданий антимінс для освячення церкви Миколи Чудотворця у селі Клепальське Городище (Материалы для истории церквей Курской, Харьковской, Орловской, Черниговской и Воронежской губ., городов и станиц Донской области: по приходным окладным книгам жилых дачных церквей патриаршего Казенного приказа, 7136[1628]-1746 гг., Типография Русского товарищества, с.67)
  • За даними на 1862 рік у власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 1370 осіб (688 чоловіків та 682 жінки), налічувалось 140 дворових господарств, існувала православна церква, селітряний завод та станова квартира[1].
  • Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі, центрі Клепальської волості, мешкало 1625 осіб, налічувалось 274 дворових господарства, існували православна церква та школа[2].
  • У склепі при Казанській церкві були поховані поміщики Викентій Семенович та Варвара Миколаївна Студзінські і Олександр Гаврилович Гамалія (Река времен. Книга четвертая. Русский провинциальній некрополь. Москва, 1996, с.398).
  • Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, здійсненого урядом СРСР 1932-33, встановлено смерті не менше 19 людей[3].
  • Наприкінці 1940-их років окупаційна комуністична влада зруйнувала храм Казанської ікони Божої Матері:
Церковну цеглу районний партійно-комсомольський актив використовував на спорудження власних будинків у м. Бурині, а також на брукування доріг. Місцеві селяни при руйнації церковних підвалів оскверняли склепи і поховання священиків, фундаторів храму та членів їх родин: металеві труни розбивали, а вцілілі рештки одягу та риз розтягували «на лоскутки». Було сплюндроване і саме місце, де стояла церква: ґрунт вивозився на підсипання автошляху «Харків-Глухів»…
[4]
  • 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Буринської міської громади[5].
  • 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Буринського району, увійшло до складу новоутвореного Конотопського району[6].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними [7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 683 96.06%
російська 24 3.38%
білоруська 1 0.14%
польська 1 0.14%
інші/не вказали 2 0.28%
Усього 711 100%

Економіка

  • Свино-товарна ферма.
  • «Клепали», приватна агрофірма.
  • «Альфа», фермерське господарство.

Відомі люди

Див. також

Примітки

  1. ↑ рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор., (код 1734)
  2. ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  3. ↑ Мартиролог. Буринський район (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 травня 2015. Процитовано 13 липня 2015.
  4. ↑ Олег Корнієнко. Зруйновані храми Сумщини. Суми, 2009, С.13
  5. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).