Кийський Потік
| Кийський Потік | |
|---|---|
| Витік | на заході від села Вузлове |
| Гирло | Західного Бугу |
| Похил, м/км | 2,4 м/км |
| Басейн | Вісли |
| Країни: | |
| Регіон | Львівська область |
| Довжина | 11 км |
| Площа басейну: | 40,5 км² |
Кийський Потік — річка в Україні, в межах Шептицького району Львівської області, права притока Західного Бугу (басейн Вісли).
Опис
Довжина річки 11 км, похил річки — 2,4 м/км. Формується з багатьох безіменних струмків. Площа басейну 40,5 км².
Розташування
Бере початок на заході від села Вузлове. Тече переважно на північний захід і на західній околиці села Тишиця впадає у річку Західний Буг, праву притоку Вісли.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Раковище, Нестаничі.
Джерела
- № 50 // Каталог річок України / уклад. Г. І. Швець, Н. І. Дрозд, С. П. Левченко; відп. ред. В. І. Мокляк. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 14. — 3000 прим.
- Кийський Потік. buvrzbts.davr.gov.ua. Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну. Архів оригіналу за 30 листопада 2023. Процитовано 17 березня 2024.
- Наступного року ТзОВ «Радехівський цукор» планує будівництво нових очисних споруд. rrda.lviv.ua. Радехівська районна державна адміністрація. 15 грудня 2015. Архів оригіналу за 30 листопада 2023. Процитовано 17 березня 2024.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 11 березня 2018? (довідка) - Річки Львівської області довжиною більше 10 км в басейні р. Дністер: Кийський потік. rrda.lviv.ua. Департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 30 листопада 2023. Процитовано 17 березня 2024.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 25 березня 2018? (довідка) - Екологічний паспорт Львівської області: Кийський потік (PDF). loda.gov.ua. Львівська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу (PDF) за 11 березня 2018. Процитовано 17 березня 2024.
- Словник гідронімів України / Редкол.: К. К. Цілуйко (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1979. — С. 246. — 3600 прим.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).