Киданів
| село Киданів | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Бучацька міська територіальна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070170049169 |
| Облікова картка | Киданів |
| Основні дані | |
| Населення | 311 |
| Територія | 1.340 км² |
| Густота населення | 232.09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48412 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°11′32″ пн. ш. 25°21′48″ сх. д. / 49.19222° пн. ш. 25.36333° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Староста | Головацька Надія Євгенівна |
| Карта | |
Киданів | |
Киданів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ки́данів — село в Україні, у Бучацькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на півночі району.
Центр колишньої сільради. Раніше — Кійданів (пол. Kujdanów, перейменований у радянські часи). Розташоване на берегах р. Стрипа, за 18 км від центру громади і 20 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення 305 осіб (2004).
Є пам'ятки природи: дуб Тараса Шевченка (посаджений на честь 100-річчя від дня народження поета) та багатовікові липи.

Історія
Поблизу села виявлено поселення перших століть н. е.
Перша відома писемна згадка — 1392 року[1]. 24 січня 1392 р. король Польщі Владислав II Ягайло в Луцьку видав грамоту, якою надав село Киданів Теребовельського повіту у власність Міхалові Габданцю.[2][3]
Під час 1-ї світової війни більшість будівель була зруйнована.
Діяли українські товариства «Просвіта», «Січ», «Сільський господар».
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бучацької міської громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бучацького району, увійшло до складу новоутвореного Чортківського району[5].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[6].
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610159, розташована у приміщенні клубу.
Результати
Зареєстровано 205 виборців, явка 60,49 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,08%, за «Європейську Солідарність» — 21,14%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 17,07%.[7] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 42,15%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 15,70%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») і Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — по 9,92%[8].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 310 | 99.68 % |
| російська | 1 | 0.32 % |
| Усього | 311 | 100 % |
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП.
Пам'ятки
- церква святих безсрібників Косми і Дам'яна (1938, мурована, УГКЦ),
- капличка на честь о. З.-М.Монастирського,
- пам'ятні знаки УСС (1991 р.) і на честь Незалежності України (1992 р.).
- пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985 р.).
Відомі люди
- Манастирський Іван — чиншовий шляхтич в селі (неписьменний), посол Галицького сейму 2-го скликання, Райхсрату Австро-Угорщини у 1867—1869 роках.[10]
Народилися

- діячка ОУН Кизимович Марія[11]
- вчений, доктор медицини Монастирський Володимир[12]
- релігійний діяч Монастирський Зеновій[13]
- громадський діяч Фреяк Йосип
- історик Володимир Чорній
Працювали
У селі парохом був о. Білинський Петро.
о. Іван Димушевський (1845,1847—1896) з 21 серпня 1884 до 22 серпня 1896 р.(12 років)
Галерея
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Церква Святих Косми і Дем'яна -
Пам'ятний хрест -
Річка Стрипа біля села
Див. також
- Kujdanowiaspis — викопний рід пластинношкірих риб раннього девону, названий на честь села.
Примітки
- ↑ Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини… — С. 26.
- ↑ Akta grodskie i ziemskie [Архівовано 26 Лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1884. — Т.10. — 549 s. — S. 2. (пол.), (лат.)
- ↑ Записки. Том 063. Книга 1 - Наукове товариство імені Шевченка - Тека авторів - Чтиво. Чтиво. Архів оригіналу за 30 Березня 2016. Процитовано 20 березня 2016.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 30 березня 2016? (довідка) - ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 Січня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму [Архівовано 29 Жовтня 2017 у Wayback Machine.]. — Львів : Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 157. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
- ↑ За свій народ. Архів оригіналу за 5 Листопада 2014. Процитовано 5 Листопада 2014.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 5 листопада 2014? (довідка) - ↑ Гайда В. Монастирський Володимир Анатолійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 401. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Івахів Г., Яворський Г. Монастирський Зеновій Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 558. — ISBN 966-528-199-2.
Джерела
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Квіт З., Уніят В. Киданів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 66. — ISBN 966-528-199-2.
- Квіт З., Уніят В. Киданів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 614—615. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Кійданів [Текст] // Бучач і Бучаччина: іст.-мемуар. зб. — Ню Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1972. — С. 547—548.
Посилання
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 Травня 2017 у Wayback Machine.].
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).