YaChudo

Кері Малліс

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Кері Малліс
Kary Mullis
Народився28 грудня 1944 (81 рік)
Ленуар, Північна Кароліна, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 серпня 2019[1][2][…] (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ньюпорт-Біч, Орандж, Каліфорнія, США[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
·Tosd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСША США
Діяльністьбіохімік, молекулярний біолог, хімік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТехнологічний інститут Джорджії
Галузьмолекулярна біологія, біохімія
Науковий керівникJoe Neilandsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:розробив метод полімеразної ланцюгової реакції
БатькоCecil Banks Mullisd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Нобелівська премія з хімії

Міжнародна премія Фонду Гайрднера (1991)

Національна зала слави винахідників США (1998)

премія Вільяма Алланаd (1990)

премія Роберта Коха (1992)

Премія Японії (1993)

почесний доктор Університету Масарика (2010)

медаль Джона Скотта (1992)

Karl Landsteiner Memorial Awardd

Особ. сторінкаkarymullis.com
CMNS: Кері Малліс у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кері Бенкс Малліс (англ. Kary Banks Mullis; 28 грудня 1944, Леноїр, США — 7 серпня 2019, Ньюпорт-Біч) — американський біохімік, лавреат Нобелівської премії з хімії 1993 року, яку він розділив з Майклом Смітом. Він отримав її «за винахід методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР)», що стало проривом в молекулярній біології і медицині та судовій практиці.[8]

Біографія і наукова робота

Кері Малліс народився в містечку Леноір в Північній Кароліні 28 грудня 1944 року в сім'ї фермера Сесіл Бенкс Малліса та Берніс Альберти Баркер,[9] провів дитинство в місті Колумбія (Південна Кароліна). Саме життя в сільській місцевості пробудила його ранній інтерес до біології.

Його мати працювала в сфері нерухомості, а батько — у сфері продажу меблів. Він з ніжністю згадує своє дитинство у своїх наукових мемуарах Dancing Naked in the Mind Field («Танці голими в полі розуму»). Хоча його батьки не були вченими, мати купила йому набір для хімії як різдвяний подарунок, коли йому було сім. Маллісу сподобалося створювати леткі суміші з елементами, і він вирішив, що наука — це весело. У старшій школі інтереси Малліса зросли до запуску жаби на висоту 7000 футів у повітря на ракеті власної конструкції, що працює на цукрово-калієвому паливі. Жаба спустилася з парашутом неушкодженою. Згідно з короткою автобіографією, написаною для серії книг Les Prix Nobel (Нобелівські премії), він та його двоє братів гралися з коровами, або, за його власними словами, «катували» їх , засовуючи яблука в електричну огорожу та спостерігаючи, як вони намагаються їх з'їсти, не отримуючи струму. Він навчався у державних школах та закінчив середню школу Дреера в Колумбії, штат Південна Кароліна, у 1962 році.[10]

Малліс навчався вТехнологічному інституті Джорджії, в 1966 році і захистив дисертацію з біохімії в Університеті Каліфорнії в Берклі в 1972 році, де він вивчав структуру і синтез білка. Паралельно він працював у лабораторії Джона Брайана «Джо» Ніландса, професора біохімії. Ніландс заохочував Малліса займатися його інтересами, поки він писав дисертацію та отримував ступінь, що дозволяло йому відвідувати широкий спектр курсів з антропології, соціології, фізики, математики та музики. У своїх мемуарах Малліс зазначає, що вважав Ніландса надзвичайною людиною та стверджував, що його лабораторія найбільше навчила його про різні аспекти життя. Малліс отримав ступінь доктора філософії з біохімії в 1973 році.[10]

Після дисертації Малліс тимчасово пішов з науки. Він писав фантастику, але незабаром повернувся в біохімію і провів 2 роки у школі медицини Канзаського університету.

У 1979 році Малліс керував пекарнею, коли зустрів старого друга, Томаса Вайта. Вайт обіймав посаду постдокторанта в Медичному центрі UCSF у Сан-Франциско, Каліфорнія, а невдовзі після цього став науковим співробітником у корпорації Cetus в Емерівіллі, Каліфорнія, де допоміг Маллісу отримати роботу в лабораторії синтезу ДНК компанії.[10] Працюючи в компанії, Малліс розробив метод полімеразної ланцюгової реакції, здійснивши тим самим революцію в молекулярній біології і медицині та судовій практиці.

Суть методу

За допомогою нагрівання два ланцюги молекули ДНК розділяються, а додані будівельні блоки ДНК зв'язуються з кожним ланцюгом. За допомогою ферменту ДНК-полімерази утворюються нові ланцюги ДНК, і процес можна повторити. [11]

У 1993 році він отримав за це Нобелівську премію з хімії[12].

Малліс не самотужки завершив першу успішну процедуру ПЛР. У цьому також брали участь інші колеги з Cetus. Малліс запропонував фундаментальну концепцію ПЛР, але багато інших вчених допомогли перетворити ПЛР на робочу технологію, за вирішальної підтримки та фінансування від Cetus. Зрештою, компанія продала патент на ПЛР та пов'язану з нею технологію за 300 мільйонів доларів[10].

Значення для криміналістики

Відкриття ПЛР започаткувало еру ДНК-криміналістики, чим спало багато невинних людей від смертної кари. У 1993 році ПЛР вперше виправдала справу про смертну кару — Кірка Н. Бладсворта, колишнього морського піхотинця без судимості, якого в 1985 році було засуджено за зґвалтування та вбивство 9-річної дівчинки в Меріленді. Вирок ґрунтувався на свідченнях п'яти очевидців,але ПЛР реакція довела їх неправоту. У 1999 році ПЛР реакція виправдала Рональда Вільямсона за зґвалтування та вбивство 21-річної жінки в Аді, штат Оклахома, у 1982 році. Колишній гравець бейсболу нижчої ліги, Вільямсон був засуджений до смертної кари на основі неправдивих свідчень чоловіка на ім'я Гленн Гор. ПЛР тест встановила, що саме свідок скоїв злочин, за який Вільямсон був покараний і перебував у камерах смертників і був за 5 днів від страти. Згідно з Національним реєстром виправдань, ПЛР реакція виправдала 494 незаконно засуджених людей та допомогла встановити злочинця у третині випадків[13][14].

Подальша кар'єра

У 1986 році він пішов з компанії, отримавши за свою ідею премію у розмірі 10 000 доларів[15].

З 1986 по 1988 рік він був директором з молекулярної біології в Xytronyx, Inc., біотехнологічній компанії, що базується в Сан-Дієго, Каліфорнія. Він також був залучений як судово-медичний експерт з ДНК-свідка захисту у кримінальному процесі у справі «Народ Каліфорнії проти Оренталя Джеймса Сімпсона» (1995) та заснував власну компанію Altermune, яка зосереджувалася на покращенні імунної системи, а пізніше на дослідженнях раку, у 2003 році[10].

Особисті погляди

Малліс відрізняється неординарними і суперечливими поглядами на багато наукових проблем. У своїй біографії, виданій в 1998 році він висловив незгоду з науковими спостереженнями про зміну клімату, виснаження озонового шару і зв'язком між вірусом ВІЛ та СНІДом. він пояснював це змовою між екологами, урядами і вченими, які, на його думку, такими методами намагаються просунути свої кар'єри і заробити гроші. У книзі він заявив також, що вірить в астрологію.[16] Вказавши точний час, дату та місце свого народження («Я народився о 17:58 за Гринвічем 28 грудня 1944 року в Ленуарі, Північна Кароліна»), він робить висновок: «З цього ви можете дізнатися про мене більше, ніж прочитавши цю книгу». Пізніше він пише, що причина, чому він став біохіміком, пов'язана з поєднанням Меркурія та Марса в Стрільці: «Я не збирався спеціалізуватися на чомусь чітко визначеному та керованому»[17].

За свідченням Джона Мартіна (John F. Martin), президента Європейського Товариства Клінічних Досліджень (the European Society for Clinical Investigation) у 1990-ті роки, головуючого на 28-й конференції цього товариства в Толедо, куди був запрошений Малліс, виступ Малліса з проблеми ВІЛ ні за загальним стилем, ні за науковим змістом не відповідав рівню одного з провідних учених й, більше того, міг спричинити руйнівний вплив на молодих вчених. За заявою самого Малліса, він сфальсифікував низку даних, щоб вони виглядали більш переконливо[18].

Особисте життя

Малліс зустрів свою першу дружину, Річардс Гейлі, коли працював над ступенем бакалавра з хімії в Технологічному інституті Джорджії. Вона народила доньку Луїзу, поки Малліс навчався.[9]

Малліс одружився та розлучився з Гейл Хаббелл, своєю другою дружиною, десь на початку-середині 1970-х років.[10]

Згодом, познайомився з Синтією Гібсон, коли три роки був у Канзасі. Вона була дочкою родини торговців зерном та патологоанатома Девіда Гібсона. Синтія заохочувала Малліса писати та народила двох дітей —Крістофера та Джеремі. Малліс покинув її, коли вони жили в Каліфорнії приблизно у 1981 році.[9]

Потім він зустрів Дженніфер Барнетт, вони працювали та жили разом два роки.[9]

В 1998 році Малліс одружився вчетверте, з Ненсі Лієр Косгроув. Пара переїхала до Ньюпорт-Біч, Каліфорнія, і залишалася одруженою до кінця життя Малліса.[10]

Примітки

  1. ↑ Dreher High School grad who revolutionized DNA has died // Charlotte Observer — Charlotte: 2019. — ISSN 2331-7221; 2331-723X
  2. ↑ Mort de Kary Mullis, Prix Nobel de chimie 1993 // Le Monde / J. Fenoglio, M. Lannelongue — Paris: Société éditrice du Monde, Louis Dreyfus, Jérôme Fenoglio, 2019. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  3. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ https://www.postandcourier.com/news/nobel-prize-winning-chemist-who-grew-up-in-sc-capital/article_f69354e6-baa3-11e9-b4d2-e7b21bfe5bfd.html
  5. ↑ https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2019/08/18/mort-de-kary-mullis-prix-nobel-de-chimie-1993_5500473_3382.html
  6. ↑ https://mynewsla.com/education/2019/08/08/nobel-winner-kary-banks-mullis-who-revolutionized-dna-research-dies-in-o-c/
  7. ↑ Geni.com — 2006.
  8. ↑ Nobel Prize in Chemistry 1993. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 29 жовтня 2026.
  9. ↑ а б в г Nobel Prize in Chemistry 1993. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 29 жовтня 2026.
  10. ↑ а б в г д е ж Kary Banks Mullis (1944–2019) | Embryo Project Encyclopedia. embryo.asu.edu. Процитовано 29 жовтня 2026.
  11. ↑ Nobel Prize in Chemistry 1993. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 29 жовтня 2026.
  12. ↑ Nobel Prize in Chemistry 1993. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 29 жовтня 2026.
  13. ↑ Warden, Rob (18 серпня 2019). Kary B. Mullis: A lament for the loss of a life that saved many. Injustice Watch (амер.). Процитовано 29 жовтня 2026.
  14. ↑ Innocence Project: Ron Williamson. Innocence Project. Процитовано 29 жовтня 2026.
  15. ↑ Kary Mullis | Nobel Prize Winning Biochemist & Inventor of PCR | Britannica. www.britannica.com (англ.). 24 вересня 2026. Процитовано 29 жовтня 2026.
  16. ↑ Mullis, K (1998). Dancing Naked in the Mind Field. Vintage Books. с. 115-118 , 143-153 . ISBN 0679442553.
  17. ↑ On PCR, LSD, and Science as a Wild Ride. Boom California (амер.). 12 листопада 2015. Процитовано 29 жовтня 2026.
  18. ↑ Kalichman S. (2009) «Denying AIDS. Conspiracy theories, Pseudoscience, and Human Tragedy», pp. 177—178, Springer

Посилання


Чарлз Дарвін Це незавершена стаття про біолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).