YaChudo

Кеплер-69c

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Кеплер-69с
Художнє враження про систему (розміри в масштабі) порівняно з планетами з внутрішньої Сонячної системи з їхніми відповідними зонами, придатними для життя.
Відкриття
ВідкривачКеплер
Дата відкриття18 квітня 2013
Метод відкриттяТранзитна фотометрія
Орбітальні характеристики
Велика піввісь0,74 ± 0,011 а. о.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Середній радіус орбіти2,247 ± 0,131 Радіус Землі[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ексцентриситет

0,14+0,18
−0,1[2]

[3]
Орбітальний період242,4613±0,006[4][2][3] дн
Нахил орбіти89,901 ± 0,011 °[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Фізичні характеристики
Середній радіус2,17+0,02
−0,08[5] Шаблон:Радіус Землі
Маса2.14 Шаблон:Earth mass[6]
Середня густина2.36 g см–3[6]
Нахил осі89,85+0,03
−0,08[4][3]
ТемператураTeq: 325 К (52 °C; 125 °F)
Surface: 548 К (275 °C; 527 °F)[nb 1]
Видима зоряна величина2,17+0,02
−0,08[5] Шаблон:Earth radius
CMNS: Кеплер-69с у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кеплер-69c[8][9][10] (також відомий під позначенням "Об'єкт інтересу Кеплера" KOI-172.02)[11][12]— це підтверджена екзопланета типу «суперземля»; ймовірно, є кам'янистою та обертається навколо власної зорі Кеплер-69, яка в свою чергу є подібною до Сонця. Разом з двома іншими екзопланетами, зоря була відкрита космічним апаратом NASA Kepler. Планета розташована приблизно за 2380 світлових років від Землі[13].

Кеплер-69c обертається навколо своєї зорі на відстані 0,75 а. о. (112 000 000 км; 70 000 000 миля)[14] від своєї материнської зорі з орбітальним періодом приблизно 242,46 дня, має масу щонайменше в 2,14 раза більшу за земну[15] та радіус приблизно в 2,2 раза більший за земний[14]. Початкові результати досліджень показали, що планета може бути придатною для життя, проте оновлений аналіз показує, що Кеплер-69c знаходиться на внутрішньому краю зони життя або навіть за її межами, і тому, високоймовірно, нагадує планету Венера за температурами та умовами занадто високими для підтримки будь-якого життя. Це робить її непридатною для життя[15].

Про відкриття екзопланети було оголошено у NASA у квітні 2013 року в рамках публікації даних космічного апарату «Кеплер». Екзопланету було знайдено за допомогою транзитного методу, за допомогою якого вимірюється ефект затемнення, який планета викликає під час проходження перед своєю зіркою.

Фізичні характеристики

Маса, радіус і температура

Кеплер-69c — це суперземля, або ж екзопланета, радіус і маса якої більші за земні, але менші за масу крижаних гігантів Урана та Нептуна. Її рівноважна температура оцінюється в 325 К (52 °C; 125 °F), але, ймовірно, має набагато гарячішу температуру поверхні у 548 К (275 °C; 527 °F). Її маса оцінюється приблизно в 2,14 мас Землі та радіус 1,71 радіусів Землі[15][8]. Ці характеристики роблять її аналогом планети Венера, але масивнішим, тому її називають «суперВенерою»[15].

Материнська зоря

Планета обертається навколо зорі (G-типу) під назвою Кеплер-69, навколо якої обертаються загалом дві планети. Зірка має масу 0,81 M☉ та радіус 0,93 R☉[8]. Температура її поверхні становить 5638 К, а її вік оцінюється приблизно в 9,8 мільярда років[8], що означає, що вона, ймовірно, наближається до кінця свого існування. Сонцю, до прикладу, є близько 4,6 мільярда років[16], а температура його поверхні становить 5778 К[17].

Видима зоряна величина, або наскільки яскравою вона виглядає з точки зору Землі, становить 13,7[8]. Таким чином, Кеплер-69 є занадто тьмяною, щоб її можна було побачити неозброєним оком.

Орбіта

Кеплер-69c обертається навколо своєї зорі кожні 242 дні на відстані, що в 0,64 рази перевищує відстань від Землі[8]. Це дуже схоже на період обертання Венери та її відстань у Сонячній системі .

Пропонована життєпридатність

Художнє уявлення про порівняння планети, подібної до Венери, та планети, подібної до Землі. Згідно з останніми дослідженнями, планета Кеплер-69c, швидше за все, є суперВенерою, аналогічною самій Венері, але масивнішою та абсолютно непридатною для життя.

У ЗМІ було оголошено, що ця екзопланета, разом з екзопланетами Kepler-62e та Kepler-62f, знаходяться в « зоні, придатній для життя» зорі — області, де на поверхні планети може існувати рідка вода. Її описували як одну з планет, найбільш схожих на Землю за розміром і температурою, які знаходили за весь час, і, за словами вчених, «головного кандидата на існування позаземного життя»[18].

Через невизначеності в параметрах зір, похибки значень потоку падаючого випромінювання на цю планету досить великі, до 1,91 +0.43
−0.56 разів перевищення рівня Землі. Використовуючи номінальні параметри, планета знаходиться занадто близько до зорі, щоб бути придатною для життя, хоча невизначеності допускають можливість того, що вона насправді може знаходитися у найглибшій області зони життя та бути пустельною планетою[19]. Проте навіть за умови найнижчої похибки при вимірюванні, зоряний потік у 1,35 S🜨 все ще буде достатньо високим, щоб википіти будь-які океани. Більш актуальиний аналіз показав, що планета, ймовірно, є більше схожою на Венеру, яка відома як одне з найнесприятливіших місць для життя в Сонячній системі, і тому навряд чи буде придатною для життя таких організмів[15].

Уявлення художника про Кеплер-69c як екзопланету "суперВенера".

Відкриття

У 2009 році космічний апаратвід NASA «Кеплер» спостерігав за зірками за допомогою власного фотометра – інструменту, який він використовує для виявлення транзитних подій, під час яких планета проходить перед своєю зорею та затемнює її на короткий і відносно регулярний проміжок часу. В останньому тесті Кеплер спостерігав 50,000 зір у каталозі вхідних даних Кеплера, включаючи Кеплер-69. Попередні світлові криві були надіслані науковій команді Кеплера для аналізу, яка вибрала з цієї групи очевидних планетарних супутників для подальшого спостереження в обсерваторіях. Спостереження за потенційними кандидатами в екзопланети проводилися з 13 травня 2009 року по 17 березня 2012 року. Після спостереження за відповідними транзитами, які для Кеплер-69c відбувалися приблизно кожні 242 дні (як її орбітальний період), зрештою було зроблено висновок, що за періодичні 242-денні транзити відповідає планетарне тіло. Про відкриття, а також про планетну систему зірки Кеплер-62, було оголошено 18 квітня 2013 року[8].

9 травня 2013 року на слуханнях у Конгресі, організованих двома підкомітетами Палати представників США, обговорювалося питання «Відкриття екзопланет: чи знайшли ми інші Землі?», що було викликано відкриттям екзопланети Кеплер-69c, а також Kepler-62e та Kepler-62f . У пов'язаному спеціальному випуску журналу Science, опублікованому раніше, були описані відкриття екзопланет[20].

Визначні екзопланети – космічний телескоп "Кеплер"
Порівняння розмірів планет Kepler-69c, Kepler-62e, Kepler-62f та Землі .



Екзопланети – це враження художників. 		Обсяг пошуку космічного телескопа «Кеплер» у контексті галактики Чумацький Шлях .

Див. також

Примітки

  1. ↑ На основі вдосконалених моделей Кеплер-69c після того, як її було визнано непридатною для життя.

Джерела

  1. ↑ а б Buchhave L. A., Rowe J. F., Borucki W. J. et al. Validation of Small Kepler Transiting Planet Candidates in or near the Habitable Zone // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2017. — Vol. 154, Iss. 6. — P. 264. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.3847/1538-3881/AA984B — arXiv:1711.01267
  2. ↑ а б Barclay, Thomas (2013). A super-Earth-sized planet orbiting in or near the habitable zone around a Sun-like star. The Astrophysical Journal. 768 (2): 101. doi:10.1088/0004-637X/768/2/101.
  3. ↑ а б в Staff. NASA Exoplanet Archive - KOI-172.02. Caltech. Процитовано 11 січня 2013.
  4. ↑ а б Staff (7 січня 2013). Kepler KOI Search Results for KOI-172.02. Space Telescope Science Institute. Процитовано 11 січня 2013.
  5. ↑ а б Berger, Travis A.; Huber, Daniel; Gaidos, Eric; van Saders, Jennifer L.; Weiss, Lauren M. (1 вересня 2020). The Gaia-Kepler Stellar Properties Catalog. II. Planet Radius Demographics as a Function of Stellar Mass and Age. The Astronomical Journal. 160 (3): 108. arXiv:2005.14671. Bibcode:2020AJ....160..108B. doi:10.3847/1538-3881/aba18a. ISSN 0004-6256. Kepler-69c's database entry at VizieR.
  6. ↑ а б Kane, Stephen та ін. (2013). A Potential Super-Venus in the Kepler-69 System. The Astrophysical Journal Letters. 770 (2): L20. arXiv:1305.2933. Bibcode:2013ApJ...770L..20K. doi:10.1088/2041-8205/770/2/L20. S2CID 9808447.
  7. ↑ Berger, Travis A., Huber, Daniel, Gaidos, Eric et al. Revised Radii of Kepler Stars and Planets Using Gaia Data Release 2 // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2018. — Vol. 866, Iss. 2. — P. 99. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.3847/1538-4357/AADA83 — arXiv:1805.00231
  8. ↑ а б в г д е ж Barclay, Thomas (2013). "A super-Earth-sized planet orbiting in or near the habitable zone around Sun-like star". Т. 768. The Astrophysical Journal. arXiv:1304.4941. Bibcode:2013ApJ...768..101B. doi:10.1088/0004-637X/768/2/101.
  9. ↑ Overbye, Dennis (2013). "2 Good Places to Live, 1,200 Light-Years Away". New York Times.
  10. ↑ Johnson, Michele; Harrington, J.D. "NASA's Kepler Discovers Its Smallest 'Habitable Zone' Planets to Date". NASA. Архів оригіналу за 2020.
  11. ↑ Staff. "NASA Exoplanet Archive -KOI-172.02". Caltech.
  12. ↑ Johnston, Wm. Robert (2011). "List of Extrasolar Planets". JohnstonArchive.com.
  13. ↑ Kepler-69 c - NASA Science (амер.). 16 березня 2016. Процитовано 28 травня 2025.
  14. ↑ а б Berger, Travis A.; Huber, Daniel; Gaidos, Eric; van Saders, Jennifer L.; Weiss, Lauren M. (2020). "The Gaia-Kepler Stellar Properties Catalog. II. Planet Radius Demographics as a Function of Stellar Mass and Age". Т. 160. The Astronomical Journal. с. 108. arXiv:2005.14671. Bibcode:2020AJ....160..108B. doi:10.3847/1538-3881/aba18a. ISSN 0004-6256.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ а б в г д Kane, Stephen (2013). "A Potential Super-Venus in the Kepler-69 System". Т. 720. The Astrophysical Journal Letters. arXiv:1305.2933. Bibcode:2013ApJ...770L..20K. doi:10.1088/2041-8205/770/2/L20.
  16. ↑ Fraser Cain (16 вересня 2008). How Old is the Sun?. Universe Today. Процитовано 19 лютого 2011.
  17. ↑ Fraser Cain (15 вересня 2008). Temperature of the Sun. Universe Today. Процитовано 19 лютого 2011.
  18. ↑ Moskowitz, Clara (2013). "Most Earth-Like Alien Planet Possibly Found". Space.com.
  19. ↑ L. Kaltenegger; D. Sasselov (2013). Water Planets in the Habitable Zone: Atmospheric Chemistry, Observable Features, and the case of Kepler-62e and -62f. arXiv:1304.5058v1 [astro-ph.EP].
  20. ↑ Special Issue: Exoplanets. Science. 340 (6132). 3 травня 2013. Процитовано 18 травня 2013.

Зовнішні посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).