Качик (озеро)
| Качик | ||||
|---|---|---|---|---|
| 45°01′33″ пн. ш. 35°54′16″ сх. д. / 45.025833333333° пн. ш. 35.904444444444° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип |
періодичне солоне озероd[1]  | |||
| Територіально |
Крим | |||
| Розміри | ||||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Вливаються |
Джеппар-Берди (річка) | |||
| Інше | ||||
| Geonames |
707273 | |||
| Код ДВР Росії |
21010000611106300000480 | |||
  Качик (озеро) (Україна) | ||||
| ||||
Качи́к (крим. Qaçıq, буквально «маленька скеля») — солоне озеро на півдні Керченського півострова на території Керченського району. Площа — 4,5 км2, 4,52 км2[2]. Тип загальної мінералізації — солоне. Походження — лиманне. Група гідрологічного режиму — безстічне.
Географія
Входить до Керченської групи озер. Довжина становить 2,56 км, максимальна ширина — 2,6 км, середня ширина — 1,1 км. Площа водозбору — 164 км2. Довжина берегової лінії — 12 км. Найближчі населені пункти: села Вулканівка і Ярке розташовані північніше озера.
Озеро Качик відокремлене від Чорного моря вузьким перешийком, який має вузький канал, який з'єднує води озера і моря[3], за іншими даними перешийок нерозривний[4].
Озеро заростає водною рослинністю переважно на опріснених ділянках — в лагунах біля пересипів, в гирлах впадаючих балок, в зоні виходів підземних вод. Тут інтенсивно розвиваються різні водорості, аж до цвітіння води.
Примітки
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення. Архів оригіналу за 19 Квітня 2021. Процитовано 17 Квітня 2020.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 19 квітня 2021? (довідка) - ↑ за даними супутникових знімків
- ↑ Топографическая карта. Лист L-37-108. Издание 1988 года.
Посилання
- Топографическая карта. Лист L-37-108. Издание 1988 года.
- Водные ресурсы Ленинского района на сайте Ленинского межрайонного управления водного хозяйства [Архівовано 3 Жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Ресурсы поверхностных вод СССР. Том 6: Украина и Молдавия. Выпуск 4: Крым. Под. ред. М. М. Айзенберга и М. С. Каганера. — Л. Гидрометеоиздат. 1966. 75 с.
- ГНПП Картография (Атлас географии Украины), 2003 г.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).