YaChudo

Кафе Плоть

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Кафе Плоть
англ. Café Flesh[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпорнофільм[1][2], науково-фантастичний фільм[1], постапокаліптичний фільм, кінокомедія[1], драматичний фільм[1] і горор[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
РежисерStephen Sayadiand[1][2] і Mark S. Espositod[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПродюсерFrancis Deliad[1] і Stephen Sayadiand[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
СценаристJerry Stahld[1] і Stephen Sayadiand[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
У головних
ролях		Andy Nicholsd[1][2], Paul McGibboneyd[1][2], Michelle Bauerd[1][2], Marie Sharpd[1][2], Tantala Rayd[1][2], Joey Lennond[1][2], Neil Podoreckid[1][2], Dennis Edwardsd[1][2], Kevin Jamesd[1][2], Dondi Bastoned[1][2], Paul Berthelld[1][2], Hilly Watersd[1], Polly Esterd[1], Ken Starbuckd[1][2], Becky Savaged[1][2], Річард Белзерd[1][2] і Kim Collierd Редагувати інформацію у Вікіданих
ОператорFrancis Deliad[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КомпозиторMitchell Froomd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ХудожникPaul Berthelld[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяVCA Pictures Редагувати інформацію у Вікіданих
Дистриб'юторVCA Pictures[1][2], Mondo Macabrod[1] і Colmaxd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість75 ± 1 хв.[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кошторис90 000 $[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0083707 Редагувати інформацію у Вікіданих
НаступнийCafe Flesh 2d[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Кафе Плоть (англ. Café Flesh) — пост-апокаліптичний культовий порнографічний науково-фантастичний фільм 1982 року, розроблений і знятий Стівеном Саядіаном (під псевдонімом «Рінс Дрім») і написаний у співавторстві з Саядіаном і Джеррі Шталем (в титрах — «Герберт В. Дей»). Музику створив і спродюсував відомий музичний продюсер Мітчелл Фрум (і пізніше з'явилася в його альбомі Key of Cool).

Два продовження, «Кафе Плоть 2» і «Кафе Плоть 3», були випущені в 1997[4] і 2003 роках, без участі оригінальних творців. Продовження були написані та режисером Антоніо Пассоліні і не мали такого ж ступеня популярності та культової привабливості, як перший фільм.

Сюжет

Після ядерного апокаліпсису 99 % тих, хто вижив, є секс-негативами — якщо намагаються займатися сексом, вони починають жорстоко хворіти. Меншість секс-позитивів змушена брати участь у плотському театрі для розваги негативів у кафе «Плоть». Всі в захваті від приїзду до клубу знаменитого позитива Джонні Ріко, а одна з негативних жінок починає сумніватися у своїй негативності, оскільки вони з хлопцем все більше віддаляються одне від одного.

Історія

На початку 1970-х порнографічна кіноіндустрія набула популярності завдяки успіху таких фільмів, як «За зеленими дверима» та «Глибока глотка». У цей період було багато спроб створити художню порнографію, в тому числі «Диявол у міс Джонс». Були також непорнографічні фільми з жорстким сексом, такі як «Я допитлива — фільм у жовтому» і «Імперія почуттів». На початку 1980-х технологія домашнього відео змінила порноіндустрію, і порнотеатри ставали менш успішними.[5]

У 1982 році вийшов фільм «Кафе Плоть», який змішав секс, сатиру та авангардний театр. Фільм був створений та написаний у співавторстві зі Стівеном Саядіаном під псевдонімом «Рінс Дрім» та журналістом Джеррі Шталем під псевдонімом «Герберт В. Дей».[6] Саядян і Шталь зняли фільм у двох окремих частинах, використовуючи непорнографічні елементи фільму для залучення фінансистів.[5]

Двоє акторів, задіяних у цьому фільмі, продовжили помітну роботу в мейнстрімових постановках. Виконавиця головної ролі Мішель Бауер, яка використовує в цьому фільмі ім'я Піа Сноу, стала плідною актрисою фільму B.[7] Річард Белцер, відомий комік того часу, який згодом став відомим своєю роллю Джона Мунка у фільмах «Вбивство: Життя на вулиці» та «Закон і порядок: Спеціальний корпус», з'являється як глядач, але не з'являється в жодному з сексуальних сцен фільму.[8]

В інтерв'ю 2024 року[9] Саядян сказав, що «Кафе Плоть» було знято за 10 днів із бюджетом у 90 000 доларів. За словами Саядяна, деякі відхилені ідеї для закінчення включали те, що персонаж Ніка відрубав собі пеніс під час вистави або повісився[9] (Насправді фільм закінчується раптово, але менш драматично, коли Ніка виводять із кафе в ошелешеному стані).

Під час інтерв'ю для подкасту 2022 року фахівець зі збереження фільмів Деніел Берд (який працював над реставрацією «Доктора Калігарі» Саядіана у 2021 році) сказав, що він також працюватиме з Саядіаном, щоб відновити «Кафе Плоть». 17 жовтня 2024 року Mondo Macabro оголосив про нову реставрацію 4K Cafe Flesh.[10] Очікувана дата випуску вказана на сторінці продукту як січень 2025 року.[11]

Критика

Вчений Бредфорд К. Мадж сказав про «Кафе Плоть», що воно, «Як і всяка велика сатира, … стоїть у пародійній опозиції до тих самих загальних форм, з яких вона розвинулася. Його блиск є результатом роздвоєного бачення: він драматизує одночасно смерть порнографії та її тривожне воскресіння як самої культури. Таким чином, фільм знаменує момент — історично довільний, щоб бути впевненим, — коли „порнографія“ нарешті здатна до критичної саморефлексії, здатна бачити власну „уяву“ як відмінну від своїх естетичних попередників і ширшого культурного середовища, але невід'ємну від них».

Джейкоб Сміт зазначив, що «стилістичний вибір Саядіана щодо перформансу — значною мірою прагматична відповідь на логістичні імперативи виробництва порно — зрештою сформував естетику, яка йшла паралельно з панк-субкультурою, що мала несентиментальний, виснажений погляд на секс і відкидала контркультурне твердження 1960-х років про визвольний потенціал вільного кохання. „Кафе Плоть“ пропонує метафоричне зображення зміни сексуальних звичаїв в епоху Рейгана, коли СНІД, панк і консервативна культурна реакція вбивали кілок у серце ідеалів вільного кохання контркультури».[12]

Автор еротики Гапакс Легоменон зазначає, що «Кафе Плоть» містить теми, які зазвичай були табу у порнофільмах 1980-х років (насильство, сімейні структури та правила, безсилля, хвороба та мораль)[13]. Він написав, що у фільмі залишається неоднозначним питання про те, чи була головна героїня (Лана) завжди таємно секс-позитивною, чи вона якимось чином перетворилася на секс-позитивну, переглядаючи останню сцену сексу з Джонні Ріко.[14]

Нагороди

У 1984 році «Кафе Плоть» отримав нагороду AVN за найкращу режисуру фільму та був включений до Зали слави XRCO.[15][16] «Кафе Плоть 2» виграв нагороду XRCO 1998 року за найкраще відео та нагороду AVN 1999 року за найкраще повнометражне відео та найкращі спецефекти.[15][17]

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар Person Profile // Café Flesh — 1990.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Cafe Flesh (1982) — 1995.
  3. ↑ Café flesh — загальний каталог Національної бібліотеки Франції.
  4. ↑ Cafe Flesh 2, процитовано 22 лютого 2019
  5. ↑ а б Peary, Danny (1988). Cult Movies 3. New York: Simon & Schuster Inc. с. 52–56. ISBN 0-671-64810-1.
  6. ↑ «Alfspotting» [Архівовано 2007-08-13 у Wayback Machine.], by Kim Morgan, Willamette Week, 1998-09-30. Retrieved 2007-09-25.
  7. ↑ Michelle Bauer Atomic Cinema profile [Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.], accessed June 24, 2007
  8. ↑ Peary, Cult Movies 3, plus Philadelphia Weekly repertory film review [Архівовано 2007-09-30 у Wayback Machine.], accessed June 24, 2007
  9. ↑ а б Jones, Kamikaze (22 липня 2024). Stephen Sayadian on Chicken Sex, Cuck Fantasies, and Café Flesh. interviewmagazine.com (English) . Interview Magazine. Процитовано 27 жовтня 2024.
  10. ↑ HALLOWEEN SALE ANNOUNCEMENT #1! Cafe Flesh 1982. Mondo Macabro's Facebook Page. Facebook. Процитовано 27 жовтня 2024.
  11. ↑ CAFE FLESH - Limited UHD/BD Slipcover Edition. Mondo Macabro. Mondo Macabro. Процитовано 27 жовтня 2024.
  12. ↑ Smith, Jacob (Весна 2007). Sound and performance in Stephen Sayadian's: Night Dreams and Cafe Flesh. Velvet Light Trap. University of Texas Press (59): 15+. Процитовано 27 жовтня 2024.
  13. ↑ Legomenon, Hapax. Notes on Cafe Flesh: A 3 Part Essay. ripemangotaketwo.com. Ripe Mango Take Two Press.
  14. ↑ Legomenon, Hapax. Part 3: Gender Differences in Cafe Flesh. ripemangotaketwo.com. Ripe Mango Take Two Press. Процитовано 27 жовтня 2024.
  15. ↑ а б AVN Awards Show. Процитовано 8 січня 2016.
  16. ↑ [1] [Архівовано 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Web Page Under Construction. Архів оригіналу за 18 жовтня 2000.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).