YaChudo

Кармазин

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кармазин (значення).

Карма́зин і кармази́н – старовинний ґатунок тонкого, високоякісного й дорогого європейського сукна з кращих сортів вовни. Для кармазину були характерні яскраві насичені відтінки, переважно червоні; первісно таке сукно мало специфічний темно-малиновий колір, від якого походила його назва. У писемних джерелах кармазин як ґатунок сукна засвідчений від кінця XVI до другої третини XVIII століття.[1]

Назвою кармазин позначали також одяг із цієї тканини; згодом слово набуло й інших значень – людини, яка носила такий одяг, а також густо-червоного кольору, багрянцю.[2][3]

Назва та етимологія

Українське слово кармазин запозичене через пол. karmazyn і, можливо, нім. Karmesin з італ. carmesino – «червона фарба». Італійське слово походить від арабських kirmazī, kirmizī – «червоний, кармазиновий», похідних від kirmiz – «червець». «Етимологічний словник української мови» зіставляє цю основу з давньоіндійським kṛmiḥ – «черв'як» або зі спорідненим kṛmija-.[4]

У польській мові karmazyn, через яку назва потрапила до української, вживалося на позначення червоного кольору й фарби, а також тканини або одягу кармазинового кольору.[3]

Історія вживання

Слово кармазин засвідчене в пам'ятках української писемної мови щонайменше з другої половини XVI століття. «Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.» наводить запис 1568–1573 років із Вільна, де лексему зафіксовано у значенні темно-червоного сукна.[5]

У першій половині XVII століття слово вже мало кілька взаємопов'язаних значень. У пам'ятці зі Слуцька 1616 року кармазин зафіксовано як назву одягу, а в «Лексиконі словенороському» Памва Беринди 1627 року – як назву темно-червоної фарби, пов'язану з червецем.[5] У документах 1640-х років прикметник кармазиновий уживався і в значенні «виготовлений із кармазину», зокрема щодо шапки, і як позначення кармазинового, темно-червоного кольору.[5]

Характеристика тканини

Кармазин належав до тонких високоякісних сукон. Сукно було вовняною тканиною полотняного переплетення із суцільним повстяноподібним ворсовим застилом, який приховував рисунок переплетення ниток. Дорогі ґатунки сукна вирізнялися тонкістю й м'якістю, рівним, гладким і густим ворсом та тонкою пряжею.[6]

Кармазин виготовляли з кращих сортів вовни; для нього були особливо характерні яскраві й насичені відтінки, переважно червоні. Первісно сукно мало специфічний темно-малиновий колір.[1] Водночас у писемних джерелах поряд із «тонким кармазином» та «алим добрим кармазином» згадується «сукно чорного кармазину».[6] Отже, назва ґатунку не в усіх випадках збігалася з кольоровим означенням тканини.

Наприкінці XVII століття один аршин кармазину коштував від 1 рубля 30 копійок до 2 рублів 10 копійок залежно від ґатунку.[1] Існував також полукармазин – удвічі вужчий ґатунок кармазину.[1]

Поширення та використання

У XVII–XVIII століттях вбрання української еліти переважно виготовляли з імпортних матеріалів. У документах кармазин поряд зі шкарлатом, попріяном, утерфином та іншими тканинами належав до найдорожчих ґатунків тонкого сукна.[7]

Кармазин використовували для верхнього одягу. У судовому наказі 1734 року описано чоловічий кунтуш із «тонкого сукна кармазинового», оздоблений срібним позументом і зеленим оксамитом; його оцінено у 20 рублів 30 копійок.[7] У заповіті Пантелеймона Радича 1701 року серед чоловічих і жіночих кунтушів згадано «кунтош кармазиновий», а в реєстрі пограбованого майна 1746 року – «юпку кармазиновую», оздоблену золотим позументом.[7]

Соціальне значення

У другій половині XVII – на початку XVIII століття кармазин та інші імпортні сукна потрапляли до гардероба особового складу українського війська, зокрема як царське жалування. За даними Євгена Славутича, кармазин різних ґатунків надавали вищим українським чинам, кармазин і полукармазин – середнім, тоді як козакам видавали переважно англійське сукно, а військовим служителям – дешевші ґатунки.[6] Виявлена дослідником інструкція Малоросійського приказу також передбачала різні ґатунки сукна для полковників та інших знатних осіб, службовців середньої ланки, козаків і челяді.[6]

Подібна диференціація простежується в реєстрі пожалувань членам гетьманського посольства 1703 року: кармазин одержували представники генеральної старшини, значні військові товариші, військові канцеляристи та низка інших урядовців; козакам видавали англійське сукно, а конюхам і кухарям – гамбурзьке.[8]

Соціальна семантика кармазину відбилася й у назвах людей. Оксана Косміна характеризує кармазин як своєрідний символ української одягової культури XVII століття й пов'язує з його назвою появу терміна кармазинники, яким позначали вищі верстви козацтва.[7]

Значення в українській мові

Перенесення назви тканини на виготовлений із неї одяг відбулося за метонімічною моделлю «матеріал – виріб із матеріалу».[3] Від слова кармазин утворилося також кармазинник – «той, хто носить кармазини; взагалі багата людина».[3] Прикметник кармазиновий у староукраїнських пам'ятках міг означати як «виготовлений із кармазину», так і «кольору кармазину, темно-червоний».[5]

Словник Бориса Грінченка фіксував два значення слова – малинове сукно та одяг із нього.[9] «Словник української мови» в 11 томах подає ширший семантичний ряд: дороге темно-червоне сукно, одяг із нього, застаріле позначення людини в такому одязі та, переносно, густо-червоний колір, багрянець.[2]

У літературі

Соціальне значення слова кармазини виразно представлене в історичному романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Описуючи відмінності між міщанами й козаками, Куліш зазначає, що «в кармазинах» ходили «тілько люде значні да шабльовані», а міщани називали козаків «кармазинами».[10] Це літературне вживання відповідає зафіксованому словниками переносному позначенню людини через дорогий кармазиновий одяг.[2]

Примітки

  1. ↑ а б в г Славутич Є. В. (2012). Військовий костюм в Українській козацькій державі: Уніформологічний словник (PDF). Київ: Інститут історії України НАН України. с. 133. ISBN 978-966-02-6622-3.
  2. ↑ а б в Кармазин // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. ↑ а б в г Яценко Н. О. (2009). Формування назв військового одягу в українській мові (PDF). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 30, 54—55. ISBN 978-966-489-032-5.
  4. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
  5. ↑ а б в г Д. Гринчишин, ред. (2008). Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. Т. 14: К – конъюрация. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. с. 54. ISBN 978-966-02-4981-3.
  6. ↑ а б в г Славутич Є. В. (2005). Вовняні тканини в елементах костюму військової верстви України-Гетьманщини та їх історично-складена місцева термінологія (друга половина XVII – XVIII ст.) (PDF). Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики (12): 295—326.
  7. ↑ а б в г Косміна О. (2015). Вбрання української еліти XVII–XVIII ст. Соціум. Альманах соціальної історії (11—12): 330—364.
  8. ↑ Павленко С. (2025). Гетьманські посольства до Москви 1689, 1700, 1702, 1703 рр. Сіверянський літопис (6): 110—123. doi:10.58407/litopis.250612.
  9. ↑ Кармазин // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. ↑ Куліш П. (1943). Чорна рада. Хроніка 1663 року. Краків; Львів: Українське видавництво.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).