Карл Йозеф Шретер

Громадянство	Вюртемберзьке королівство і Швейцарія
Дата народження	19 грудня 1855[1][2][…]
Місце народження	Есслінген-ам-Неккар[1][4]
Дата смерті	7 лютого 1939[1][3] (83 роки)
Місце смерті	Цюрих[1][4]
Батько	Moritz Schröterd[1]
Брат/сестра	Moritz Schröterd[1] і Ludwig Schröterd[1]
Рід діяльності	ботанік, викладач університету, ботанічний колектор, збирач зразків для наукових колекцій, біолог
Сфера роботи	ботаніка[5]
Працівник у	Федеральна вища технічна школа Цюриха[6]
Заклад освіти	Федеральна вища технічна школа Цюриха[7] і Цюрихський університет[7]
Навчався у	Carl Eduard Cramerd[7]
Аспіранти / докторанти	Max Düggelid[7]
Відомі учні	Walo Kochd[7]
Архіви зберігаються у	Image Archive of ETH Libraryd[8], ETH Zurich University Archivesd[9], ETH Zurich University Archivesd[10] і ETH Zurich University Archivesd[11]
Член у	Леопольдина
Отримані відзнаки	почесний доктор Бернського університетуd Почесний доктор Женевського університетуd почесний доктор Кембриджського університетуd Почесний доктор Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліанаd Почесний доктор Гентського університетуd honorary doctor of the University of Amsterdamd
Зразки зберігаються в	Auckland War Memorial Museum Herbariumd[12], William and Lynda Steere Herbariumd[13], Harvard University Herbariad[14], Національний музей природознавства[15] і Zürich Herbariad[16]
Карл Йозеф Шретер у Вікісховищі

Карл Йозеф Шретер (19 грудня 1855 — 7 лютого 1939) — швейцарський ботанік, народжений в Есслінгені-на-Неккарі, Німеччина.

З 1874 року він вивчав природничі науки в Політехнічній школі Ейдгеньоссіше (ETH Zurich), де одним із перших, хто вплинув на нього, був геолог Альберт Гейм (1849—1937). Після габілітації в 1878 році він працював асистентом Карла Едуарда Крамера (1831—1901). У 1883 році він змінив Освальда Геєра (1809—1883) на посаді професора ботаніки в ETH Zurich, яку він обіймав до 1926 року.^[17][18]

Шретер був піонером у галузі фітогеографії та фітосоціології. Він запровадив поняття «аутекології» для пояснення взаємозв'язку окремої рослини із зовнішнім середовищем та «синекології» для вираження взаємозв'язків між рослинними угрупованнями та зовнішніми впливами.^[19][20]

У 1910 році разом із Шарлем Флаго (1852—1935) він опублікував працю «Rapport sur la nomenklature phytogéographique» («Звіти про фітогеографічну номенклатуру»), а разом із Фрідріхом Готлібом Стеблером (1852—1935) він був співавтором книги «Die besten Futterpflanzen etc.» (1883—1884), праці, присвяченої вирощуванню кормових культур та економіці. Пізніше вона була перекладена англійською мовою та опублікована під назвою «Найкращі кормові рослини: повністю описані та промальовані з повним звітом про їх вирощування, економічну цінність, домішки та фальсифікатори тощо» (1889). Разом зі Стеблером він з 1888 по 1892 рік видавав серію ексикатних книг «Schweizerische Gräser-Sammlung». Разом із географом Йоганном Якобом Фрюхом він був співавтором книги про швейцарські болота під назвою Die Moore der Schweiz: mit Berücksichtigung der gesamten Moorfrage (1904).^[21]

Стандартна авторська абревіатура Schröt. використовується для позначення цієї особи як автора при цитуванні ботанічної назви.