YaChudo

Карл Гаґен

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

Карл Гаґен
Народився2 лютого 1937
Чикаго, Іллінойс, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняPittsford, New York
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, викладач університету, фізик-теоретик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materMIT (BS, MS, PhD)
Luther North High School — Chicago
Галузьфізика Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладРочестерський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАмериканське фізичне товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

член Американського фізичного товариства

премія Сакураї (2010)

CMNS: Карл Гаґен у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Карл Річард Гаґен (в оригінальній транскрипції Гейґен [ˈheɪɡən] англ. Carl Richard Hagen) (нар. 2 лютого 1937) — відомий професор у галузі фізики елементарних частинок в Університеті Рочестера. Найбільше відомий своїм внеском у теорію стандартної моделі спонтанного порушення симетрії, а також спільним відкриттям механізму Гіґґза і бозона Гіґґза в 1964 р. разом з Джеральдом Ґуральником і Томом Кібблом (цю трійку вчених в англомовних джерелах іноді позначають як GHK)[1][2][3][4][5]. У рамках святкування 50-ї річниці Physical Review Letters журнал визнав це відкриття однією з етапних подій в історії PRL[6]. Хоча цю групу науковців (GHK) широко вважають авторами найбільш повних з числа перших робіт з теорії Гіґґза, GHK, суперечливо, не були включені до Нобелівської премії з фізики 2013 року[7][8][9][10][11][12][13][14].

У 2010 році нагороджений премією Американським фізичним товариством Премією Сакураї за «з'ясування властивостей спонтанного порушення симетрії в чотиривимірній релятивістській калібрувальній теорії та механізму послідовного породження мас векторних бозонів»[15].

Наукові інтереси вченого стосуються теоретичної фізики високих енергій, у першу чергу в галузі квантової теорії поля. Це включає формулювання і квантування теорій вищих спінових полів у контексті Галілеєвої теорії відносності, а також спеціальної теорії відносності. В останні роки робота стосується таких тем, як двовимірні теорії, теорія поля Черна – Саймонса, ефект Ааронова — Бома та ефект Казимира. У 2015 році опублікував статтю, яка знайшла класичну формулу Валліса π під час обчислення енергетичних рівнів атома водню — перша публікація, в якій π виведене з фізики та квантової механіки[16][17][18].

Народившись і вирісши в Чикаґо, здобув бакалаврат, магістерку, і доктора філософії з фізики з Массачусетського технологічного інституту[19]. У MIT його темою докторської дисертації була квантова електродинаміка. Він був професором фізики в Рочестерському університеті з 1963 року. Професор двічі (у 1996 та 1999 рр.) вигравав нагороду за відмінну педагогічну діяльність на кафедрі фізики та астрономії Рочестерського університету. Є членом Американського фізичного товариства і був визнаний видатним суддею APS у 2008 році[20]. Університет Вальпараїсо присвоїв Гаґену ступінь почесного доктора наук у 2012 році за його значний внесок у фізику частинок та теорію утворення маси[21][22].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Євген ЛАНЮК. Нобель з фізики здобули теоретики бозону Гіґґза//zbruč, 12.10.2013. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  2. ↑ Guralnik, G.; Hagen, C.; Kibble, T. (1964). Global Conservation Laws and Massless Particles (PDF). Physical Review Letters. 13 (20): 585—587. Bibcode:1964PhRvL..13..585G. doi:10.1103/PhysRevLett.13.585. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2018. Процитовано 11 червня 2021.
  3. ↑ Guralnik, Gerald S. (2009). The History of the Guralnik, Hagen and Kibble development of the Theory of Spontaneous Symmetry Breaking and Gauge Particles. International Journal of Modern Physics. A24 (14): 2601—2627. arXiv:0907.3466. Bibcode:2009IJMPA..24.2601G. doi:10.1142/S0217751X09045431.
  4. ↑ Guralnik, G S; Hagen, C R and Kibble, T W B (1967). Broken Symmetries and the Goldstone Theorem. Advances in Physics, vol. 2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2014.
  5. ↑ "4 July 2012: A Day to Remember, " CERN Courier, 23 August 2012. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 11 червня 2021.
  6. ↑ Physical Review Letters — 50th Anniversary Milestone Papers. Процитовано 11 червня 2021. {{cite web}}: |archive-url= неправильно сформовано: часова мітка (довідка)
  7. ↑ APS News — 2013 Nobel Prize in Physics and Landmark Papers in PRL History(October 8, 2013). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  8. ↑ «Nobel committee's 'Rule of Three’ means some Higgs boson scientists were left out.» Washington Post (October 8, 2013). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 11 червня 2021.
  9. ↑ «The 2013 Nobel prizes. Higgs's bosuns.» Economist (October 12, 2013). Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 11 червня 2021.
  10. ↑ «Why are some scientists unhappy with the Nobel prizes?» Economist (October 9, 2013). Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 11 червня 2021.
  11. ↑ «House of dreams. Scientists race to explain why the Higgs boson matters.» Economist (March 3, 2012). Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 11 червня 2021.
  12. ↑ Guralnik, G. S; Hagen, C. R (2014). Where have all the Goldstone bosons gone?. Modern Physics Letters A. 29 (9): 1450046. arXiv:1401.6924. Bibcode:2014MPLA...2950046G. doi:10.1142/S0217732314500461.
  13. ↑ Gerald Guralnik, 77, a 'God Particle' Pioneer, Dies. The New York Times. 3 травня 2014. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  14. ↑ Tom Kibble, Physicist Who Helped Discover the Higgs Mechanism, Dies at 83. The New York Times. 19 липня 2016. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  15. ↑ 2010 J.J. Sakurai Prize for Theoretical Particle Physics Recipient: Gerald S. Guralnik. American Physical Society. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  16. ↑ Friedmann, Tamar; Hagen, Carl Richard (2015). Quantum mechanical derivation of the Wallis formula for π. Journal of Mathematical Physics. 56 (11): 112101. arXiv:1510.07813. Bibcode:2015JMP....56k2101F. doi:10.1063/1.4930800.
  17. ↑ New Derivation of Pi Links Quantum Physics and Pure Math | American Institute of Physics. www.aip.org. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 15 січня 2019.
  18. ↑ Revealing the hidden connection between pi and Bohr's hydrogen model. Physics World (брит.). 17 листопада 2015. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 15 січня 2019.
  19. ↑ MIT Technology Review — Hagen and Guralnik's award-winning physics work began during undergraduate days, Spring 2010. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  20. ↑ American Physical Society Fellows. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 6 грудня 2010.
  21. ↑ Valparaiso University 2012 Honorary Degree Press Release. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 червня 2021.
  22. ↑ Valparaiso University 2012 Commencement (video) на YouTube

Зовнішні посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).