Карл Сварц

Карл Сварц швед. Carl Swartz
16-й Прем'єр-міністр Швеції
30 березня 1917 — 19 жовтня 1917
Попередник:	Яльмар Гаммаршельд
Спадкоємець:	Нільс Еден
Міністр фінансів Швеції
29 травня 1906 — 7 жовтня 1911
Народження:	5 червня 1858[1]  Norrköping Saint Olof parishd, Швеція
Смерть:	6 листопада 1926[1] (68 років)  Стокгольм
Країна:	Швеція
Освіта:	Університет Уппсала і Боннський університет
Партія:	Första kammarens minoritetspartid (1904)[2], Första kammarens moderata partid (1911)[2] і National Partyd (1926)[2]
Батько:	Erik Swartzd
Діти:	Erik C:son Swartzd
Автограф:
Нагороди:	honorary member of Östgöta nation in Uppsalad (1900)
Карл Сварц у Вікісховищі

Карл Йохан Густаф Сварц (швед. Carl Swartz; 5 червня 1858, Норрчепінг — 6 листопада 1926, Стокгольм) — шведський політик.

Народився у сім'ї власника тютюнової фабрики «Petter Swartz», заснованої одним із його предків у 1751 році. Здобув вищу юридичну освіту: з 1877 по 1878 рік навчався в Боннському університеті ім. Фрідріха Вільгельма, з 1879 по 1881 рік — в Упсальському університеті, отримавши вчений ступінь в 1880 році.

Після закінчення навчання працював управителем на батьківській тютюновій фабриці. З 1883 по 1906 рік був директором норрчепінгського банку «Sparbank» і з 1888 по 1906 рік — також директором розташованого в тому ж ліні банку «Enskilda Bank»; при цьому в 1900 був обраний депутатом риксдага від Норрчепінга і зберігав мандат до 1921 року. В 1906 став міністром фінансів в кабінеті Арвіда Ліндмана і обіймав цю посаду до 7 жовтня 1911 року^[3]. У період перебування на посаді ініціював ряд реформ, у тому числі підвищення прибуткового податку та податку на майно. Після злиття кількох груп правих у риксдазі він став заступником голови, а потім членом правління новоствореної Національної партії (Första kammarens nationella parti). Одночасно з 1912 по 1917 рік був головою правління приватного в ті роки Центрального банку Швеції (Sveriges Centralbank). Під час Першої світової війни з 1915 по 1917 рік очолював комітет з постачання. Наприкінці 1916 року деякий час був ректором Упсальського університету.

Після відставки уряду Яльмара Хаммаршельда через зовнішньополітичний тиск і внутрішні заворушення Сварц 30 березня 1917 року був призначений прем'єр-міністром^[4]. На цій посаді вжив заходів для пом'якшення наслідків глибокої економічної та політичної кризи в країні; одним із перших рішень стала заборона виводити на вулиці міст озброєні загони буржуазного ополчення під час першотравневої демонстрації після обіцянки керівництва Соціал-демократичної партії про недопущення заворушень. У травні 1917 року уклав угоду з Великобританією, в результаті якої 33 шведським кораблям було дозволено залишити англійські та американські порти і повернутися до Швеції. Пішов у відставку 19 жовтня 1917 року^[5], а також домовився з державами Антанти про постачання продовольства в країну. Найважливішим його рішенням на посаді прем'єр-міністра стало ухвалення вимог Соціал-демократичної та Ліберальної партій щодо запровадження загального виборчого права (у тому числі для жінок) та скасування 40%-го порога на місцевих виборах; король Густав V затвердив ці вимоги.

На дострокових виборах Сварц втратив значну кількість голосів своїх прихильників через скандал, пов'язаний з махінаціями на чорному ринку, до яких був залучений його син, і 19 жовтня 1917 року був змушений піти у відставку з посади прем'єр-міністра, проте продовжив політичну кар'єру до кінця життя; у 1922—1926 роках, зокрема, був депутатом Ріксдагу від Естергетланда.

Заповів після своєї смерті перетворити свій особняк на музей і бібліотеку^[6].

• Карл Сварц (швед.)