Карл Рунге

Карл Рунге
нім. Carl David Tolmé Runge
Ім'я при народженні	нім. Carl David Tolmé Runge[1]
Народився	30 серпня 1856[1][2][…]  Бремен, Бремен[1]
Помер	3 січня 1927[1][2][3] (70 років)  Геттінген, Веймарська республіка[1]
Місце проживання	Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	математик, фізик, викладач університету
Alma mater	Університет Фрідріха-Вільгельма (1880)[1][4] Altes Gymnasium (Bremen)d (1875)[1] Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (1877)[1]
Галузь	математика[5], фізика[5], спектроскопія[5], геодезія[5] і астрофізика[5]
Заклад	Ганноверський університет[1] Геттінгенський університет[1] Університет Фрідріха-Вільгельма[1]
Посада	редактор
Науковий керівник	Карл Веєрштрасс[4] і Ернст Едуард Куммер[4]
Аспіранти, докторанти	Макс Борн[4] Karl Wilhelm Heinrich Hermann Königd[4] Michael Max Munkd Horst von Sandend[4] Friedrich Adolf Willersd[4] Klaus Zweilingd[4] Vitalis Geilend[4] Wilhelm Arndtd[4] Manfred Jaegerd[4] Douglas S. Killamd[4] Hugo Kochd[4] Burton Evans Moored[4] Walther Rottsieperd[4] Adolf Steichend[4] Cornelius Veithend[4] August Wiegrefed[4] Jan Groeneveldd[4]
Членство	Геттінгенська академія наук
Відомий завдяки:	Метод Рунге — Кутти Феномен Рунге
Батько	Julius Runged[1]
Діти	Iris Runged Wilhelm Runged
Родичі	Erich Trefftzd[6], Charles David Tolméd[1], Еміль Дюбуа-Реймон[1] і Ріхард Курант
Нагороди
Карл Рунге у Вікісховищі

Карл Давид Тольме Рунге (нім. Carl David Tolmé Runge; 30 серпня 1856 — 3 січня 1927) — німецький математик, фізик. Співавтор методу Рунге — Кутти в галузі, нині відомій як обчислювальна математика.

Провів перші роки свого життя в Гавані, де його батько, Джуліус Рунге, був данським консулом. Родина пізніше переїхала до Бремена, де батько помер досить рано (1864 року).

1880 року Рунге отримав ступінь доктора математики у Берліні, де займався під керівництвом Карла Веєрштраса. 1886 року Рунге став професором у Ганновері.

Навчався в Берлінському університеті у Карла Веєрштраса, 1880 року отримав ступінь доктора філософії (Ph. D.) з математики, з 1886 року був професором математики в Ганноверському університеті. 1904 року за ініціативою Фелікса Клейна був запрошений до Геттінгенського університету Георга-Августа й очолив знов відкриту кафедру прикладної математики. Вважається історично першим німецьким математиком з цієї дисципліни.

У Геттінгені, спільно з Мартіном Куттою, розробив методи чисельного інтегрування систем звичайних диференційних рівнянь — метод Рунге — Кутти.

Його інтереси включали математику, спектроскопію, геодезію й астрономію. Окрім чистої математики, в галузі якої проводив багато експериментальних робіт, Рунге вивчав спектральні лінії різних елементів і був дуже зацікавлений у продовженні робіт із астрономічної спектроскопії.

Досліджував поведінку поліноміальної інтерполяції при підвищенні ступеня поліномів — Феномен Рунге.

У галузі функціонального аналізу досліджував апроксимовність голоморфних функцій — теорема Рунге.

Відома його робота в галузі векторного аналізу — Вектор Лапласа — Рунге — Ленца.

Пішов у відставку 1925 року.

Кратер Рунге на Місяці названий його іменем.

• Ueber die Krümmung, Torsion und geodätische Krümmung der auf einer Fläche gezogenen Curven (PhD dissertation, Friese, 1880)
• Analytische Geometrie der Ebene [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.] (B.G. Teubner, Leipzig, 1908)
• Graphical methods; a course of lectures delivered in Columbia university, New York, October, 1909, to January, 1910 (Columbia University Press, New York, 1912)
• Carl Runge und Hermann König Vorlesungen über numerisches Rechnen (Springer, Heidelberg, 1924)
• Graphischen Methoden (Teubner, 1928)

• Карл Рунге на dic.academic.ru [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Карл Рунге на adsabs.harvard.edu [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.