Карл Льовіт

Карл Льовіт
нім. Karl Löwith
Народився	9 січня 1897[4][1][…]  Мюнхен, Німецький Рейх[5][6]
Помер	26 травня 1973[1][2][3] (76 років)  Гайдельберг, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН[4][6]
Поховання	Neuenheim cemeteryd
Країна	Німеччина[6]
Діяльність	філософ, викладач університету
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Фрайбурзький університет
Вчителі	Мартін Гайдеґґер
Знання мов	німецька[1][7]
Заклад	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Марбурзький університет, Тохокуський університет, Фрайбурзький університет і Нова школа
Учасник	Перша світова війна
Членство	Гайдельберзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія дей-Лінчей[8]
Magnum opus	From Hegel to Nietzsched
Батько	Wilhelm Löwithd
Нагороди	Honorary doctor of the University of Bolognad

Карл Льовіт (нім. Karl Löwith, 9 січня 1897 Мюнхен — 26 травня 1973 року, Гайдельберг) — німецький філософ.

З єврейської сім'ї, яка прийняла протестантство, — син художника і педагога Вільгельма Льовіта. Добровольцем брав участь у Першій світовій війні, воював на італійському фронті, був тяжко поранений, опинився в концентраційному таборі під Генуєю. Після звільнення в 1917 році вивчав філософію і біологію у Фрайбурзі під керівництвом Гуссерля, Хайдеггера та Ганса Шпемана. Захистив диплом з філософії Ніцше в Мюнхені. З 1924 року працював у Марбурзі під керівництвом Хайдеггера, зблизився з Лео Штраусом і Гансом Георгом Гадамером. Захистивши дисертацію з феноменології, обійняв посаду приват-доцента. Розійшовся з Хайдеггером через його ставлення до нацизму, полемізував c децизіоністською політичною філософією Карла Шмітта (під псевдонімом Гуго Фіала). У 1935 році був відсторонений від викладання як єврей. Переїхав до Італії, потім в Японію (1936) і, нарешті, в США (1941). Вів богословський семінар у Хартфорді, з 1949 року працював у Новій школі соціальних досліджень у Нью-Йорку. У 1952 році повернувся до Німеччини, викладав у Гейдельберзі до 1964 року, коли вийшов у відставку.

• Льовіт, Карл // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.