YaChudo

Карл Беренс

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беренс.
Карл Беренс
нім. Karl Behrens
Меморіальна дошка на будинку за адресою Йоркштрассе 22, Берлін-Кройцберг
Народився18 листопада 1909[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берлін, Прусське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер13 травня 1943 (33 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
В'язниця Пльотцензееd, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Берлін, Німецький Рейх Редагувати інформацію у Вікіданих
·вогнепальна рана Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німецький Рейх
 Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняМоабітd[2][1]
Мітте[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьінженер Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіMildred Harnackd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСА Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Комуністична партія Німеччини Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня

Карл Беренс (нім. Karl Behrens; 18 листопада 1909 року, Берлін — 13 травня 1943, Берлін) — інженер-проектувальник, активний учасник антифашистського опору, член розвідувальної мережі «Червона капела».

Біографія

Карл Беренс після закінчення школи близько трьох років був безробітним. Потім опанував професії слюсаря-монтажника і майстра художніх виробів по металу. У 1929 році з молодіжних скаутів він вступив до штурмових загонів, а потім — у нацистську партію. У квітні 1931 року він був виключений з партії, тому що він підтримував путч Вальтера Стенеса. У 1931 році Беренс тимчасово приєднався до організації «Чорний фронт», якою керував у той час Отто Штрассер. У кінці 1932 року вступив до лав КПН. Потім Карл Беренс працював інженером-проектувальником на заводі AEG і як інженер був одним з інформаторів Арвіда Гарнака.

Карл Беренс був заарештований у своїй частині на Східному фронті під Ленінградом (через його контакти з Арвідом Гарнаком), та вивезений назад у Берлін. Після довгих допитів у гестапо в січні 1943 року суд засудив його до розстрілу. 13 травня 1943 року у Берліні вирок приведений у виконання.

Після смерті він залишив дружину, двох синів і дочку.

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б https://www.stolpersteine-berlin.de/de/stolpersteine-finden/download
  2. ↑ а б Stolperstein dedicated to Karl Behrens
  3. ↑ «Ведомости Верховного Совета СССР», 1969 год, № 42 (1292), стр. 577

Література

  • Regina Griebel, Marlies Coburger, Heinrich Scheel: Erfasst? Das Gestapo-Album zur Roten Kapelle. Eine Fotodokumentation. Halle 1992, ISBN 3-883840-44-0
  • Brigitte Oleschinski: Gedenkstätte Plötzensee. Berlin: Gedenkstätte Deutscher Widerstand, 1995 (2. Auflage), ISBN 3-926082-05-4; PDF [Архівовано 19 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  • Gert Rosiejka: Die Rote Kapelle. «Landesverrat» als antifaschistischer Widerstand. Ergebnisse-Verlag: Hamburg 1986, ISBN 3-925622-16-0
  • Luise Kraushaar et al.: Deutsche Widerstandskämpfer 1933—1945. Biographien und Briefe. Dietz-Verlag: Berlin 1970, Band 1, S. 98-101

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).