YaChudo

Карл I Роберт

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Карл I Роберт
угор. Károly Róbert
хорв. Karlo Robert
Карл I Роберт
Карл I Роберт
Карл I Роберт
Карл I Роберт
Коронація:Весна 1309, Естергом,
15 червня 1309, Буда,
27 серпня 1310, Секешфегервар
Попередник:Бела V
Наступник:Людовик Угорський
Коронація:Весна 1309, Естергом,
15 червня 1309, Буда,
27 серпня 1310, Секешфегервар
Попередник:Бела V
Наступник:Людовик Угорський
 
Народження:1288
Неаполь
Смерть:16 липня 1342[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вишеград
Поховання:Собор святих Станіслава і Вацлава, Секешфегервар, Угорщина
Країна: Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід:Анжу
Батько:Карл Мартел Анжуйський
Мати:Клеменція Габсбурзька
Шлюб:1) Марія Галицька
2) Марія Битомська
3) Беатриса Люксембурзька
4) Єлизавета Польська
Діти:Катерина, Людовик, Андрій, Іштван

CMNS: Карл I Роберт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Карл І Роберт (Шаробер; 1288, Неаполь — 1342, Вишеград) — король Угорщини та Хорватії (1301/1308—1342), засновник угорської гілки Анжуйської династії Капетингів.

Біографія

Народився в Неаполі у 1288 році. Син Карла Мартела Анжуйського та Клеменції Австрійської. З 1301 року король Угорщини (за неофіційними даними 1308 або з 1310). Коронований у лютому 1301 року, також 16 червня 1309 і 27 серпня 1310 року. Перший угорський король не з династії Арпадів.

Початок правління був для нього важким: протягом перших двох десятиліть він був змушений закріплювати владу, що йому вдалося до 1320 року. Провів декілька вдалих економічних реформ, зокрема удосконалив застарілу систему податків, вперше ввів в обіг на території королівства золоті форинти. За час його правління держава досягла значного економічного розквіту, а золотий форинт став однією з престижних валют у Європі[4].

У цей час в Угорщині загострилася боротьба за владу між королем й могутньою угорською аристократією. Вступивши на угорський престол, 1301 року, королю Карлу Роберту доводилося у збройній боротьбі відстоювати своє право на суверенну владу. Під час цього протистояння короля з баронами набули розвитку новий прошарок лицарства, відданий особисто королю.

Для заохочення і згуртування своїх прихильників Карл Роберт заснував 1326 року Братство лицарів Святого Георгія, що стало першим в Європі світським королівським лицарським орденом (англійський орден Підв'язки був заснований 1348 року, через 20 років після затвердження Уставу ордена Святого Георгія).

1339 року уклав з польським королем Казимиром III договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира III не було синів, його спадкоємцем буде угорський королевич Лайош — син Карла І та сестри Казимира III Єлизавети[5]. Договір було підтверджено 1350 року Людовиком та Казимиром III[6].

Помер 1342 року у Вишеграді.

Родина

1 Дружина — Марія Битомська (бл.1295-1317)

  • Катерина, герцогиня Свидницька — дружина Генріха II Свидницького, мати Ганни Свидницької — третьої дружини імператора Карла IV.
  • Єлизавета (пом. 1367) — дружина Болеслава Опольського.

Дехто вважає, що Катерина та Єлизавета були дочками Єлизавети Польської, третьої дружини Карла Роберта.

2 Дружина — Беатриса Люксембурзька (1305—1319). У листопаді 1319 року вона померла під час пологів разом з немовлям.

3 Дружина — Єлизавета Польська (1305—1380) — дочка Владислава Локетка та Ядвіги Великопольської.

Діти:

  • Карой (Карл) (1321).
  • Ласло (Владислав) (1324—1329).
  • Людовік I Великий (1326—1382).
  • Андрій Угорський (1327—1345), герцог Калабрійський
  • Іштван (1332—1354), герцог Славонії.

Генеалогія

На банкнотах

200 форинтів

Зображений на купюрах Угорщини номіналом 200 форинтів зразка 1998 і 2001 років[4].

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11898831X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  4. ↑ а б Я. Д. Натанзон. Бонистика: факты и лица. / Харьков. «Тарбут Лаам». 2008. С. 53. ISBN 978-966-7950-45-3 (рос.)
  5. ↑ Галицько-Волинська держава. Вишеградський договір. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11 червня 2013.
  6. ↑ Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — іл. — С. 44. — ISBN 966-7255-01-8.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).