Карлштейн
| Карлштейн | |
|---|---|
| |
49°56′22″ пн. ш. 14°11′17″ сх. д. / 49.93955° пн. ш. 14.187933° сх. д. | |
| Тип | замок[1]  |
| Статус спадщини | Національна культурна пам'ятка Чехіїd[2][2], Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО і пам'ятка культури Чехіїd[2] |
| Країна |  Чехія |
| Розташування | Karlštejnd[1][3] |
| Архітектурний стиль | готика[2] |
| Архітектор | Matthias of Arrasd і Josef Mockerd |
| Висота н.р.м. | 298 м |
| Засновано | 1348 |
| Власник | Карл IV |
| Сайт | hrad-karlstejn |
  Карлштейн (Чехія) | |
 | |
 Карлштейн у Вікісховищі | |
Карлштейн (Karlštejn; він же Карлув Тин) — готичний замок імператора Карла IV на 72-метровій вапняковій скелі над річкою Бероунка, за 28 км на південний захід від Праги, в межах Чехії.
Загальна характеристика
Своє узагальнення і вищий вираз символіки чеська готика знайшла в замку Карлштейн. Це резиденція Карла IV недалеко від Праги, де зберігалися державні символи і скарби королівства. Замок створювався за глибоко продуманим планом, кожна його частина мала свій сенс і призначення, а комплекс в цілому повинен був символізувати основи державної влади, всією своєю композицією виражаючи сенс і призначення цієї влади. Цьому підпорядкований план всього комплексу. Замок Карлштейн займає серед Чеських замків абсолютно виняткове становище. Він виник не як центр управління маєтком або королівською резиденцією, а був призначений для зберігання реліквій, включаючи імператорські коронаційні регалії.
Терасна схема композиції замку виходила з символізму Святої гори в Єрусалимі. Згідно з середньовічною космографією, Єрусалим вважався точним центром світу. Сходження на Карлштейн було задумане як земне паломництво до віддаленої вершини, і повинно було служити символічною заміною святої палестинської вершини. Дорога вела паломників, в тому числі й імператора до символів вічного порятунку у декілька етапів, через окремі святині, пов’язані між собою. Перші з них були розміщені в імператорському палаці, наступні — в так званій капелі Маріанській, а найзначніші знаходилися у Великій вежі. Саме тут були розміщені імператорські коронаційні регалії, мощі всіх святих та інші реліквії, надбання Карла IV. Таким чином замок був важливим центром середньовічної Римської імперії.
Будівництво
Будівництво замку входило в широкі культурні і політичні задуми Карла IV, пов'язані з піднесенням чеського королівства, які він почав здійснювати в 1348 році. Замок названий на честь його засновника Карла IV, короля Чехії і імператора Священної Римської імперії. Заснований в 1348 році як літня резиденція Карла IV, а також скарбниця імператорських регалій і святих реліквій, які були пристрастю цього монарха. Перший камінь у фундамент Карлштейна заклав близький друг і радник Карла IV, архієпископ Праги Арношт з Пардубіце. Замок будувався під особистим наглядом імператора в стислі терміни за проектом француза Матвія Арраського. При таких урочистих обставинах не був заснований жодний замок ні в Чехії, ні в Європі того часу, що свідчить про величезне значення, яке надавав замку Карлштейн Карл IV, що виховувався при французькому дворі у дусі релігійності і пошані до святих і прагнув зосередити в Карлштейні рідкісні реліквії, які йому вдалося придбати в період свого правління. Крім того, до цих реліквій надалі приєдналися коронаційні регалії римської імперії, оскільки в березні 1350 року Карл IV удруге був коронований королем Римської імперії. Вже в 1355 році, за два роки до закінчення будівництва замку, імператор Карл заселився у свою нову резиденцію.
В основу архітектурного рішення замку був закладений принцип терасного розташування будівель, що входять в архітектурний ансамбль. Кожна наступна споруда замку височить над попередньою, а вершину цього ансамблю утворює Велика вежа з капелою святого Хреста, в якій зберігалися королівські реліквії, в тому числі корона Священної Римської імперії. Велика вежа в плані має розміри 25 на 17 метрів, товщина стін 4 метри, заівнічного боку 7 метрів. Комплекс Верхнього замку утворюють Велика вежа, імператорський палац, Маріанська вежа з костелом Діви Марії, нижче розташований Нижній замок з великим внутрішнім двором, бургграфством і воротами, до яких веде дорога. У найнижчій точці замку знаходиться колодязна вежа. Глибина колодязя становить 78 метрів, механізм підйому води приводився в дію зусиллями двох людей.
Крім неправдивих донжонів у північнофранцузькоиу стилі, до складу Карлштейнського ансамблю входить кілька шедеврів культового зодчества XIV століття — церква Діви Марії з розписами, Катерининська капела з поліхромним готичним вітражем і дорогоцінним облицюванням з яшми, агату і сердоліку і закінчена до 1365 Хрестова капела з зображеннями пророків і святих кисті готичного майстра Теодоріка — імператорська відповідь на Сент-Шапель в Парижі.
Керування та оборону замку очолював бургграф, в підпорядкуванні якого перебував гарнізон васалів, що мали навколо замку садиби.
Подальша історія
У період гуситських воєн в Карлштейні крім римських імператорських регалій зберігали також скарби чеських королів, вивезені з Празького Граду (в тому числі корона святого Вацлава, якою коронувалися королі Чехії, в тому числі Карл IV, яка була повернута в Празький Град лише в 1619 році). Облога Карлштейна гуситами в 1427 році тривала 7 місяців, але замок так і не був взятий. У період Тридцятилітньої війни в 1620 році Карлштейн був обложений шведами, але їм також не вдалося захопити замок. У 1436 році, за наказом імператора Сигізмунда, другого сина Карла IV, королівські скарби були вивезені з Карлштейна і в наш час[коли?] зберігаються частково в Празі і частково — у Відні.
У XVI столітті в замку були відведені приміщення для зберігання найважливіших документів імператорського архіву. Наприкінці XVI століття палацові покої були переобладнані в дусі ренесансу, проте після 1625 почався занепад, пов'язаний з ім'ям імператриці Елеонори (дружини Фердинанда II), яка віддала Карлштейн в заставу чеському дворянину Яну Кавці, що призвело до його переходу в приватні руки. Вдові імператора Леопольда вдалося повернути замок в королівську власність, виплативши заставу.
Імператриця Марія Терезія передала замок у володіння Градчанському пансіону благородних дівчат, який вважається останнім власником об'єкту до переходу його у державну власність Чехословаччини.
Першим турботу про відновлення Карлштейна проявив австрійський імператор Франц I (тоді у стіні замку був виявлений скарб коштовностей XIV століття), а нинішнього вигляду Карлштейн набув після вельми вільної "реставрації", здійсненої в 1887-99 рр. Реставраційні роботи велися під керівництвом професора Віденської академії мистецтв Ф. Шмідта і його учня Й. Моккера, який, серед іншого, зумів закінчити будівництво Собору Святого Віта в Празькому Граді. Деякі фахівці стверджують, що Карл IV не впізнав би свій замок після «відновлювальних робіт» з використанням портландцементу; з цієї причини ЮНЕСКО не поспішає визнавати його об'єктом Всесвітньої спадщини[4].
Після передачі замку Карлштейн у державну власність замок відкритий для туристів і є одним з найпопулярніших туристичних об'єктів, займаючи друге місце за популярністю в Чехії після Праги.
Галерея
Примітки
Див. також
На честь замку названо астероїд 11364 Карлштейн.
Джерела
- Н. Кубу. Замок Карлштейн. - Прага, 1999. ISBN 80-85094-95-9
Посилання
- Офіційний сайт Карлштейнского музею [Архівовано 4 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Історія, архітектура і легенди Карлштейна на www.allcastles.ru [Архівовано 6 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Сторінка замку Карлштейн російською мовою [Архівовано 10 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Карлштейн та інші замки Чехії [Архівовано 3 вересня 2013 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).