YaChudo

Караєвичі

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

село Караєвичі
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район
Тер. громада Городоцька сільська громада
Код КАТОТТГ UA56060150040058779 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 227
Площа 0,28 км²
Густота населення 810,71 осіб/км²
Поштовий індекс 35331
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°42′44″ пн. ш. 26°10′19″ сх. д. / 50.71222° пн. ш. 26.17194° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
219 м
Водойми р.Устя
Місцева влада
Адреса ради 35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Городок, вул.Т.Шевченка,6
Карта
Караєвичі. Карта розташування: Україна
Караєвичі
Караєвичі
Караєвичі. Карта розташування: Рівненська область
Караєвичі
Караєвичі
Мапа
Мапа

Карає́вичі — село в Україні, у Городоцькій сільській громаді Рівненського району Рівненської області. Населення становить 227 осіб.

Символіка

Символи затверджені 20 грудня 2024 року рішенням Городоцької сільської ради. Автори — А. Гречило та Ю. Терлецький.

Герб

У синьому полі золоте млинське колесо, над ним обабіч — по срібному мішку, перев'язаному золотим шнуром, золота глава відділена зазублено і всіяна стільниками.

Млинське колесо та два мішки означають млини, які відігравали важливу роль в історії села. Стільникове поле вказує на розвинене бджолярство та місцеві пасіки. Синє поле уособлює ставки та річку Устя, а золоте є символом щедрості та багатства.

Прапор

Квадратне полотнище, яке складається з двох горизонтальних смуг, розділених зазублено, верхня жовта (її ширина становить 2/5 сторони прапора), розбита на стільники, на нижній синій — жовте млинське колесо, над ним обабіч — по білому мішку, перев'язаному жовтим шнуром.

Історія

Караєвичі згадують в Акті від 9 липня 1463 року за яким брати князі Василь, Семен і Солтан «отчині і дідичі Збаразькі» поділили між собою князівське володіння. Зокрема, Солтану Несвіцькому надано два Бутини, Городок, Манів, Олексинець, два Вишнівці, села Караєвичі, Обарів і Тинне в Луцькому повіті та інші села переважно на Шумщині та Лановеччині в Крем'янецькому повіті.

Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366—1506. S.53).

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 227 100 %

Література

Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. — T.1.- 1366—1506. — S.53

Посилання


  1. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).