Капустянка
| село Капустянка | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Одеська область |
| Район | |
| Тер. громада | Савранська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120210120068943 |
| Облікова картка | Капустянка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1798 |
| Перша згадка | 1798 (228 років)[1] |
| Населення | 468 |
| Площа | 2,66 км² |
| Густота населення | 175,94 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66233 |
| Телефонний код | +380 4865 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°0′17″ пн. ш. 30°2′20″ сх. д. / 48.00472° пн. ш. 30.03889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
141 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66200, Одеська обл., Подільський р-н, с-ще Саврань, вул. Соборна, 9 |
| Карта | |
Капустянка | |
Капустянка | |
| Мапа | |
| |
Капустя́нка — село в Україні, у Савранській селищній громаді Подільського району Одеської області. Населення становить 468 осіб.
Історія
Землі поселення спершу були надані князем Любомирським пану Свидерському для осадження (заселення) терміном на 12 років[2]. У 1788 році, ще до завершення цього пільгового контракту, право володіння слободою викупив варшавський бургграфій Юзеф Цибульський[2].
Наприкінці XVIII століття село Капустянка (також відоме в джерелах під альтернативною назвою Розсоховата) належало до Піщанського ключа Балтського повіту Подільської губернії та перебувало у відомстві Казенної палати[2].
Географічно Капустянка розташовувалася по обидва боки від схилів яру та роздолів невеличкої річки Бакші (що витікала з боку села Бакша), а також вздовж маленького ручайка, який впадав у неї з лівого боку. З двох боків село обіймали пологі гори з виходом у степ[2].
Забудова поселення мала хаотичний, нерегулярний характер. Селянські хати зводилися довільно й супроводжувалися лише невеликими господарськими огорожами для складання збіжжя, а також дрібними сарайчиками й хлівами для худоби. Поруч із цим у селі діяв окремий панський (посесорський) господарський комплекс: він включав старий та новий дерев'яні житлові будинки, стайню, погреб, сарай, амбар, тік із сараєм для молотьби хліба[2]. З інфраструктури в Капустянці також функціонувала невелика дерев'яна корчма з власною коморою та погребом, а на пагорбі поблизу села працював дерев'яний вітряк на один постав[2].
Духовним осередком громади була дерев'яна церква Собору Архистратига Михаїла, зведена місцевими жителями у 1791 році як уніятська, а згодом переведена у православ'я[2]. За своєю архітектурою храм нагадував звичайну світлицю та був покритий соломою[3]. Для утримання місцевого священника виділявся наділ орної церковної землі на 20 днів та сінокіс на 20 косарів[2].
Соціально-демографічна структура села на кінець XVIII століття вирізнялася строкатістю. У Капустянці нараховувалося 40 дворів казенних селян-«росіян» (місцевого православного українського населення, загалом 76 чоловіків та 63 жінки), 10 дворів чиншової шляхти (17 чоловіків та 13 жінок), 2 двори мазурів (4 чоловіки та 3 жінки) та 2 двори євреїв (4 чоловіки та 2 жінки). Окрім них, у селі проживала родина церковнослужителя в кількості 1 двору (3 чоловіки та 3 жінки)[2].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 16 жителів села[4].
Колишній орган місцевого самоуправління — Капустянська сільська рада.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Савранської селищної територіальної громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Савранського району, село увійшло до складу новоутвореного Подільського району Одеської області[6].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 505 осіб, з яких 215 чоловіків та 290 жінок.[7]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 467 осіб.[8]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 92,09 % |
| молдовська | 4,49 % |
| російська | 2,56 % |
| гагаузька | 0,64 % |
| угорська | 0,21 % |
Див. також
Примітки
- ↑ Капустянка // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- ↑ а б в г д е ж и к Юрій Легун / Топографічний опис Подільської губернії кінця XVIII ст. Літинський, Могилівський, Ольгопільський, Балтський повіти / (Видання 2025 року) / » Р.В.В - Антикварна книга (укр.). 13 грудня 2025. Процитовано 10 жовтня 2026.
- ↑ Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, Випуск 9 : Приходы и церкви Подольской епархии. Електронна бібліотека «Історична спадщина України». Процитовано 10 жовтня 2026.
- ↑ Капустянка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 жовтня 2019.
Література
- Kapuściana // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 826. (пол.)
- Білецька О. Савранщина: Нарис Історії. Від стародавніх часів до початку XX ст. — Одеса: Астропринт, 2000. — 198 с. ISBN 966-549-462-7
- Носії православ'я на Березівщині / І. І. Ніточко, П. І. Ляшик, О. А. Корецька. — Одеса: Прес-кур'єр, 2013. — с. 143. — (Серія «Праці Державного архіву Одеської області»: т. XXXVII). ISBN 978-966-2512-37-3 (archive.od.gov.ua)
| Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).