Канеллі
| Канеллі Canelli | ||
|---|---|---|
| Комуна | ||
|
| ||
| Країна | ||
| Регіон | ||
| Провінція | Асті | |
| Код ISTAT | 005017 | |
| Поштові індекси | 14053 | |
| Телефонний код | 0141 | |
| Координати | 44°43′21″ пн. ш. 8°17′37″ сх. д. / 44.72250° пн. ш. 8.29361° сх. д. | |
| Висота | 157 м.н.р.м.[1] | |
| Площа | 23,4 км²[1] | |
| Населення | 10 014 (01-01-2026)[2] | |
| Густота | 427 ос./км² | |
| Розміщення | ||
| Мапа | ||
![]() | ||
| Влада | ||
| Мер | Roberta Rosa Giovine (09-06-2024) | |
| Офіційна сторінка | ||
Канеллі (італ. Canelli, п'єм. Canèj) — муніципалітет в Італії, у регіоні П'ємонт, провінція Асті.
Канеллі розташоване на відстані[3] близько 470 км на північний захід від Рима, 65 км на південний схід від Турина, 21 км на південь від Асті.
Станом на 31 серпня 2025 року в Канеллі проживало 10 014 осіб.[4] Загальна площа комуни становить 23,43 км².[5] Щорічний фестиваль відбувається 21 грудня. Покровитель — San Tommaso apostolo.
Історія
Територія сучасного Канеллі була заселена ще в доісторичну добу; тут зафіксовані поселення лігурського племені стателліїв (Liguri Statielli). У римський період у долині Бельбо сформувався невеликий центр із численними fundi rustici (сільськогосподарськими маєтками), довкола яких уже тоді закладали виноградники; про присутність Риму свідчать численні археологічні знахідки, зокрема чотири різьблені стели, нині збережені біля церкви Сан-Рокко.[6][7]
Після занепаду Римської імперії поселення пережило тривалий період спаду і відроджується лише в епоху Середньовіччя: вже 961 року Канеллі згадується в документах як «civitas». У середині XI століття тут утверджуються нащадки графів Акві (Conti di Acqui), які створюють Консортіле Канеллі (Consortile di Canelli) — об’єднання, що охоплювало місто та сусідні громади. У 1235 році володарі консортіле підкорилися Республіці Асті, після чого подальша історія Канеллі тісно пов’язана з розвитком області Астезана.[8][9][10]
З огляду на стратегічне розташування на шляхах між Асті та лігурськими портами, у Середньовіччі Канеллі перетворився на укріплене місто та предмет суперництва між місцевими династіями. Найвідоміший епізод — облога 1613 року, коли війська Карла Гонзага, герцога Невера, намагалися взяти місто, що перебувало під владою Савойського дому, але були відбиті гарнізоном і мешканцями.[6][11] На згадку про ці події у місті регулярно проводять історичну реконструкцію «Assedio di Canelli», під час якої вулиці перетворюються на «живий музей» барокової доби.[12]
Виноробство та "підземні собори"

Канеллі традиційно вважають одним із головних центрів виноробства П’ємонту, зокрема батьківщиною відомих вин Moscato d’Asti та Asti Spumante.[13] Виноградарство на навколишніх пагорбах розвивається з античних часів, а з XIX століття тут формуються великі винні доми. Саме в Канеллі Карло Ганча (Carlo Gancia), який опанував класичний метод шампанізації у французькому Реймсі, у 1865 році створив перше італійське ігристе вино, ставши одним із засновників традиції спуманте в країні.[14][15]
Особливістю Канеллі є розгалужена система історичних винних підвалів, відомих під назвою «підземні собори» (італ. cattedrali sotterranee): тунелі та зали, вирубані в калькарному туфі Монферрато на глибині до 30–32 метрів і простягнуті під частиною міста на десятки кілометрів.[16][6] Завдяки природній термоізоляції туфу в підземеллях підтримується стабільна температура близько 12–14 °C та постійна вологість, що створює ідеальні умови для витримки вин, насамперед ігристих.[17]
У 2014 році винний ландшафт Ланге–Роеро і Монферрата, включно з підземними соборами Канеллі та історичними виноградниками, був внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як «Vineyard Landscape of Piedmont: Langhe-Roero and Monferrato».[18][19] Сьогодні відвідувачі можуть оглянути підземні галереї кількох історичних виноробень — зокрема Gancia, Coppo, Bosca та Contratto — у поєднанні з дегустаціями місцевих вин і тематичними турами.[6][20]
Демографія
Населення за роками:[21]

Станом на 1 січня 2023 року в муніципалітеті офіційно проживало 1612 іноземців з 64 країн, серед них 485 громадян країн Євросоюзу та 8 громадян України.[22]
Сусідні муніципалітети
Див. також
Примітки
- ↑ а б Classificazioni statistiche – anno 2026. www.istat.it (англ.). Італійський національний інститут статистики. 21 лютого 2026. Процитовано 27 лютого 2026. (Примітка: Посилання файлу на набір технічних даних.)
- ↑ Resident population by age, sex and marital status on 1st January 2026. demo.istat.it (англ.). Італійський національний інститут статистики. 1 січня 2026. Процитовано 1 квітня 2026. (Примітка: Посилання файлу на набір технічних даних.)
- ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
- ↑ Bilancio demografico mensile anno 2025 (dati provvisori) (італ.). ISTAT. Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Comune di Canelli – Estensione territoriale e densità abitativa (італ.). Urbistat (дані на основі ISTAT). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ а б в г Guida turistica Canelli. Tartufo Bianco d'Alba (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Canelli – cosa vedere e cosa fare. ViaggiArt (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Canelli – una panoramica sulla città (PDF). Percon (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Canelli. Pagine del Consumatore (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Canelli Monferrato e dintorni. AmalfiCoast.it (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Rievocazione storica \"L'assedio di Canelli - 1613\". Ministero della cultura (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ L'Assedio di Canelli. Associazione Comuni del Moscato (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Canelli, culla dell'Asti e del Moscato. Luciano Pignataro Wine Blog (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Origins – Casa Gancia. F.lli Gancia & C. Spa (англ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ The Gancia Cellars: Birthplace Of Italian Sparkling Wines. Forbes (англ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ The underground cathedrals of Canelli. Consorzio Alta Langa (англ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ The Historical Cellars – Canelli. F.lli Gancia & C. Spa (англ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Vineyard Landscape of Piedmont: Langhe-Roero and Monferrato. UNESCO World Heritage Centre (англ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ I Paesaggi Vitivinicoli del Piemonte. Associazione per il Patrimonio dei Paesaggi Vitivinicoli del Piemonte (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ I Paesaggi Vitivinicoli del Piemonte, Patrimonio Mondiale UNESCO. Visit Langhe Monferrato Roero (італ.). Процитовано 11 грудня 2025.
- ↑ Наведено за італійською вікіпедією (30.05.2024).
- ↑ Resident population by sex, municipality and citizenship [Постійне населення за статтю, муніципалітетом і громадянством] (англ.) . ISTAT. Процитовано 12 червня 2024.
| Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
