Камула
| Камула | ||||
|
49°41′02″ пн. ш. 24°20′45″ сх. д. / 49.68388889° пн. ш. 24.34583333° сх. д. | ||||
| Країна |
| |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон |
Львівська область | |||
| Розташування |
Львівська область, Перемишлянський район | |||
| Система | Гологори (Подільська височина) | |||
| Тип | останець | |||
| Висота | 471 м | |||
| Висота відносна | до 30 м | |||
|
Камула Камула (Львівська область) | ||||
![]() | ||||
Каму́ла — найвища вершина Подільської височини, пам'ятка природи місцевого значення. Розташована в західній частині горбистого пасма Гологори, на південь від села Романова, що в Львівському районі Львівської області.
Висота Камули — 471 м над р. м. Гора є денудаційним останцем субмеридіонального простягання, що підноситься над навколишньою територією на 20—30 м. Складається з пісковиків, є невисокі мальовничі скелі з гротами. Гора вкрита буковим лісом природного походження та буково-грабовими насадженнями.
Походження назви
Найімовірніше назва гори Камула походить від слов'янського слова камы «камінь» + -ула — афікс. На користь слов'янського походження даної назви може свідчить існування в польській мові слова kamulec — великий камінь. Костянтин Тищенко розглядав можливість походження назви від валлійського cwmwl, бретонського commouill «хмара», cymylaidd «хмарний»[1].
Туристичний потенціал
Вершина і прилеглі схили лежать у межах природоохоронної території — Романівського ландшафтного заказника.
На гору створена «Екологічна стежка на г. Камула» — встановлено вказівники, інформаційні таблиці й альтанки[2].
Цікаві факти
- Камула є найвищою точкою Львівської області поза Карпатами.
- Через вершину Камули проходить Головний європейський вододіл.
Примітки
- ↑ Геннадій Казакевич. Кельтські етимології топонімів України в історико-етнологічних реконструкціях // Етнічна історія народів Європи. — Київ, 2012. — № 38. — С. 36.
- ↑ Екологічна стежка на г. Камула // Львівське обласне управління лісового господарства, 22 березня 2012 р.
Джерела
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
