Кам'янець
| місто Кам'янець | |
|---|---|
 Герб Кам'янця | |
 | |
| Основні дані | |
| Транслітерація назви | Kamianiec  |
| 52°24′10″ пн. ш. 23°48′30″ сх. д. / 52.40278° пн. ш. 23.80833° сх. д. | |
| Країна |  Білорусь |
| Область | Берестейська область |
| Район | Кам'янецький район |
| Засновано | 1276 |
| Статус | з 1983 року |
| Населення | 8447 (2009[1]) |
| Площа | 10 км² |
| Часовий пояс | час у Білорусі |
| Поштовий індекс | 225050 |
| Телефонний код | +375-1631 |
| Висота | 141 м[2] |
| Водний об'єкт | річка Лісна — права притока Західного Бугу |
| Етнікон | кам'янчанин, кам'янчанка, кам'янчани |
| Транспорт, відстані | |
| Найближча залізнична станція | Жабинка (28 км) |
До Мінська | |
| - фізична | 301 км |
| Вебсторінка | kamenec |
  Кам'янець | |
 Кам'янець Кам'янець (Берестейська область) | |
 | |
 Кам'янець у Вікісховищі | |
Кам'яне́ць (Каменець[3], до 1940 року — Кам'янець-Литовський, біл. Ка́менец) — місто в Берестейській області Білорусі, на річці Лісна — правій притоці Західного Бугу, районний центр.
Географія
Найближча залізнична станція — Жабинка (28 км) на лінії Барановичі — Берестя. За 23 км від Кам'янця — в селі Каменюки — музей природи «Біловезька пуща».
Історія
Місто засновано у 1276 році волинським князем Володимиром-Іваном Васильковичем (сином Василька Романовича — рідного брата короля Данила (Галицького)). Літопис так розповідає про це:
|
|
|
По смерті князя (10 грудня 1288) літописець відзначив:
|
|
|
|
В 1421 році місто відвідав посол англійського і французького королів лицар Гильбер де Ланоа з дорученням до Великого Литово-Руського князя Вітовта.[4] Розпорядженням міністра внутрішніх справ 18 квітня 1934 р. межі міста Кам'янець розширені за рахунок приєднання земель ґміни Камєнєц Літевскі[5].
Кордон УНР в 1918 році проходив біля Кам'янця.
Радянською владою місто було понижене до селища міського типу. Статус міста повторно надано у 1983 році (до того — селище міського типу; в часи Російської імперії — містечко Кам'янець-Литовський Берестейського повіту Гродненської губернії).
Населення
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 8447 осіб[1].
Національність
Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[6]:
| Національність | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| білоруси | 7567 | 89,58 % |
| росіяни | 557 | 6,59 % |
| українці | 151 | 1,79 % |
| поляки | 125 | 1,48 % |
| національність не вказана | 9 | 0,11 % |
| німці | 8 | 0,09 % |
| вірмени | 6 | 0,07 % |
| чуваші | 3 | 0,04 % |
| дві та більше національності | 3 | 0,04 % |
| євреї | 2 | 0,02 % |
| татари | 2 | 0,02 % |
| азербайджанці | 2 | 0,02 % |
| молдовани | 2 | 0,02 % |
| казахи | 2 | 0,02 % |
| чехи | 2 | 0,02 % |
| національність не повідомлена | 2 | 0,02 % |
| литовці | 1 | 0,01 % |
| грузини | 1 | 0,01 % |
| узбеки | 1 | 0,01 % |
| карели | 1 | 0,01 % |
| Разом | 8447 | 100 % |
Промисловість
Харчова промисловість (харчове підприємство «Заріччя», ВАТ «Кам'янецький сироробний завод»). Є гімназія.
Краєзнавство
Історію міста вивчає краєзнавець Георгій Степанович Мусевич. Він, зокрема, запропонував встановити історико-культурні зв'язки двох міст — білоруського Кам'янця та українського Кам'янця-Подільського.
Пам'ятки архітектури та видатні місця
- Кам'янецька вежа (1271–1288) — оборонна башта в готичному стилі (в башті облаштовано філію Брестського обласного краєзнавчого музею)
- Гімназія (1931)
- Історична забудова міста (кін. 19 — поч. 20 століття; фрагменти)
- Костел святих апостолів Петра і Павла (1925)
- Старе католицьке кладовище (18—20 століття)
- Синагога
- Церква Св. Симеона (1914)
- Пам'ятник засновнику міста
Втрачена спадщина
- Костел святих апостолів Петра і Павла (1723)
Галерея
- Краєвиди Кам'янця
-
Церква Св. Симеона -
Вулиці міста -
Традиційна міська забудова -
Стара хата
- Давні графічні малюнки Кам'янця Литовського
-
Вежа і місто. В. Грязнов, 1-ша пол. 19 століття -
Вежа і місто. Невідомий художник, сер. 19 століття -
Панорама міста. Наполеон Орда, 2-га пол. 19 століття -
Панорама, ліворуч вдалині синагога. Наполеон Орда, 1876
- Місто на старих фотографіях
-
Вежа -
Костел Свв. Апп. Петра і Павла -
Костел, бічний фасад -
Відкриття гімназії
Відомі люди
- Князь Чорторийський Олександр Васильович — отримав місто від Казимира IV Ягелончика
- Князь Семен Юрійович Гольшанський — намісник кам'янецький.[7]
Старости
Примітки
- ↑ а б Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ Хміль І. Українське Полісся. Етнографічні нариси. — Чікаго : Видавництво Товариств колишніх вояків УПА в ЗСА і Канаді, 1976. — С. 217.
- ↑ Емельянов (1873). Путишествие Гилльбера де Ланоа в восточныя земли Европы в 1413-14 и 1421 годах// (рос.). Киев: Киевские университетские издания. с. 36—39.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Kamieńca Litewskiego w powiecie brzeskim, województwie poleskiem. [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
- ↑ Stefan M. Kuczyński. Holszański Semen Jurjewic h. Hippocentaurus (zm. 1505) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961.— Tom IX/4, zeszyt 43.— S. 589. (пол.)
Література
- Літопис Руський. — К., 1989. — С. 430, 437, 438, 447, 449.
- Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
- Каменец // Географический энциклопедический словарь. Географические названия. — 2-е издание. — М., 1989. — С. 210.
- Травінський Віктор. Тезки мріють про дружбу // Кам'янець-Подільський вісник. — 2003. — 24 січня. — С. 1.
- Kamieniec, K. Litewski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 763. (пол.).— S. 763—764. (пол.)
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).