Какофонія

Какофо́нія (від грец. kakós ‘поганий’ і д.-грец. φωνή ‘звук’) — немилозвучне сполучення звуків, що справляє естетично негативне враження (у музиці, віршах).

Цей термін частіше використовується стосовно музики, причому не завжди об'єктивно. Відомий трагічний приклад вживання цього терміна у статті «Сумбур замість музики», де ним охарактеризована опера «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича:

Якщо композиторові трапляється потрапити на доріжку простої і зрозумілої мелодії, то він негайно, немов злякавшись такого лиха, кидається в нетрі музичного сумбуру, що місцями перетворюється в какофонію.

Іноді цей термін може використовуватись і в переносному значенні, наприклад у стосунку до архітектурних «шедеврів» у словосполученні «застигла какофонія»^[1]

• Какофонія // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

• Какофонія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 453.
• Шум // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 592.