YaChudo

Кайя Коо

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

Кайя Коо
Кайа Ку на музичному фестивалі Rakuunarock в липні 2013
Кайа Ку на музичному фестивалі Rakuunarock в липні 2013
Кайа Ку на музичному фестивалі Rakuunarock в липні 2013
Основна інформація
Повне ім'яKaija Irmeli Kokkola
Дата народження10 вересня 1962 (64 роки)
Місце народженняГельсінкі, Фінляндія
Роки активності1980-дотепер
Громадянство Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїспівачка, акторка озвучення Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментивокал Редагувати інформацію у Вікіданих
Мовафінська
ЖанриШлягер, поп, рок
ПсевдонімиKaija Koo[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГуртSteel City
Лейбли

Warner Music Finland (1985–1998, 2011–)

Päijät-Hämeen Sorto ja Riisto (2010–2011)

Bonnier Amigo Music Group (2007–2010)

Universal Music Group (1999–2006)
warnermusic.fi/artistit/kaija-koo
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кайя Коо (справжнє ім'я Кайя Ірмелі Коккола, нар. 10 вересня 1962 року в Гельсінкі, Фінляндія) — фінська співачка, яка у своїй сольній кар'єрі виконую переважно хіти та поп-пісні. Випущений у 1993 році альбом Tuulten viemää став сьомим найбільш продаваним альбомом у Фінляндії за весь час, понад 175 000 копій за пісню,[2] а загалом її альбоми продано понад півмільйона разів.[3] Кайя Коо тричі отримувала нагороду «Солістка року Emma»: у 1993, 1997 та 2014 роках.[4]

Кар'єра

1980-ті: Steel City і початок сольної кар'єри

Кайя Коо стала відома публіці в диско- та поп-рок групі Steel City на початку 1980-х років.[4] Вона також працювала бек-співачкою, зокрема, над альбомами Маукки Перус'яткя та в хорі Frederik на фінському національному відборі на пісенний конкурс Євробачення 1981 року. Пісня була «Titanic», яка згодом стала хітом Frederik. Кайя Коо також була бек-співачкою Kirka на пісенному конкурсі Євробачення 1984 року з піснею «Hengaillaan», а також у 1985 році як бек-співачка Sonja Lumme в пісні «Eläköön elämä».

Кайя Коо випустила свій перший сольний альбом, Kun savukkeet on loppuneet, у 1986 році. Альбом був спродюсований Рісто Асікайненом, а випущений з нього сингл «Kaikki vanhat filmit» став радіохітом.[5] Приблизно під час виходу альбому батько Кайі помер, через що вона надовго залишилася осторонь співочої кар'єри.

1990-ті: п'ять студійних альбомів і величезний успіх

Після того, як Кайя Коо повернулася до музики, з’явився її проривний альбом Tuulten viemää, який вона записала разом зі своїм чоловіком Маркку Імпіе в 1993 році. Альбом залишався в офіційному чарті альбомів Фінляндії протягом 66 тижнів і став тричі платиновим.[5] Tuulten viemää — сьомий альбом-бестселер Фінляндії за весь час, 175 000 копій у продажу.[2] На гала-концерті Emma Кайя Коо отримала нагороду як виконавиця 1993 року, Tuulten viemää — як альбом року, а найбільший хіт альбому «Kuka keksi rakkauden» — як композиція року. Водночас Маркку Імпіе був обраний продюсером року.[6]

Наступні альбоми Кайі Коо також були успішними: Tuulikello, випущений у 1995 році, став двічі платиновим, а Unihiekkamyrsky, випущений у 1997 році, став платиновим.[3] На гала-концерті Emma 1998 року Кайя Коо знову була нагороджена як артистка року.[7] «Operaatio jalokivimeri», опублікована в 1998 році, і «Tinakenkätyttö», опублікована в 1999 році, також отримали золото.[3]

2000-ті: три студійні альбоми та альбоми-збірки

У 2000 році Кайя Коо випустила збірний альбом Tuuleen piirretyt vuodet 1980–2000, який став платиновим.[3] Сьомий студійний альбом Кайі Коо, Mikään ei riitä, випущений у 2002 році, отримав золото.[3] Наступний студійний альбом, Viiden minuutin hiljaisuus, вийшов у 2004 році.

У 2005 році Кайя Коо випустила різдвяний альбом під назвою Joulukirkossa, який містить її інтерпретацію одинадцяти відомих різдвяних колядок. У 2007 році вийшов другий збірний альбом Lauluja rakkaudesta. У тому ж році також був випущений дев'ятий студійний альбом H-Hetki, продюсером якого був Маркку Імпіе.[8] У 2009 році Кайя Коо була номінована на отримання премії Iskelmä-Finlandia.[9]

2010-ті: нові контракти на запис і три студійні альбоми

Навесні 2010 року Кайя Коо покинула свою тодішню звукозаписну компанію Bonnier Amigo Music Group і підписала новий контракт із гуртом Apulanta та компанією Päijät-Hämeen Sorto ja Riisto, заснованою Катією Стол. Тієї ж осені вийшов новий альбом «Irti» та сингл «Vapaa». "Vapaa" став успіхом у продажах, і він отримав платину.[3] Сам альбом також став платиновим.[10]

Контракт Кайі Коо з компанією Päijät-Häme Sorto ja Riisto закінчився у травні 2011 року після того, як був випущений лише один альбом.[11] Восени Кайя Коо випустила нову платинову[3] збірку Kaunis rietas onnellinen – Parhaat 1980–2011, яка включала дві нові пісні. Тієї ж осені вона брала участь у конкурсі Syksyn sävel.[12]

Восени 2011 року Кайя Коо брала участь у програмі Kuorosota як керівник хору, який представляв Туусулу.[13] Восени 2012 року Кайя Коо брала участь у серії Vain elämää, де сім фінських артистів виконували пісні один одного. У квітні 2014 року вийшов новий студійний альбом Кайі Коо Kuka sen opettaa.[14] На гала-концерті Emma 2015 вона втретє отримала нагороду, як найкраща солістка.[15]

У травні 2016 року Кайя Коо випустила новий сингл «Siniset tikkaat», який став першим синглом з альбому Sinun naisesi, який вийшов тієї ж осені. Перед релізом альбому Кайя Коо випустила сингл «Nää yöt ei anna armoo» в жовтні 2016 року, в якому гостем виступив Cheek. Восени 2017 року Кайя Коо була однією з артисток сьомого сезону телесеріалу «Vain elämää». Сезон мав тематику зірок, тобто артисти, які вже були в програмі, повернулися з новими піснями та історіями.[16]

У червні 2018 року з’явився сингл «Paa mut cooleriin», у якому також бере участь Рейно Нордін.[17] Наприкінці серпня Кайя Коо випустила сингл «Mun sydän».[18] На початку грудня вийшла нова версія відомої пісні Кайі Коо «Tule lähemmäs beibi», випущеної в 1990-х, у якій також брали участь Єнні Вартіайнен, Весала і Санні.[19] У квітні 2019 року Кайя Коо випустила сингл «Pelkkä voittoo».

2020-ті: нова музика і книга

У січні 2020 року Кайя Коо випустила сингл «Onnellinen loppu», а в серпні сингл «Hullut päivät».[20][21] Вона також брала участь у благодійній організації «Uuden edessä», опублікованій у квітні 2020 року з піснею.

У лютому 2021 року вийшов сингл «Taipumaton», а в квітні того ж року вийшов її 14 студійний альбом Taipumaton.[22][23] У вересні 2021 року вийшла друком біографічна книга Кайя Коо – Taipumaton, опублікована WSOY, написана Йоуні К. Кемппайненом.[24] У жовтні 2021 року продажі книги побили рекорд за короткий час у 30 000 копій.[25] Книга займає 17 місце в списку «ТОП 20 найпродаваніших книг Фінляндії 2021», з 47 700 проданих копій.[26]

На Emma Gala 2022 Кайя Коо отримала нагороду в категорії Vuoden Iskelmä, а альбом Taipumaton отримав нагороду як Альбом року на Iskelmä Gala.[27][28] Восени 2022 року Кайя Коо була у спільному турі з Паулою Весалою, Ellinoora та Єнні Вартіайнен.[29]

У серпні 2023 року Кайя Коо виступила на Олімпійському стадіоні в Гельсінкі з близько 39 000 глядачами. Вона стала першою фінською сольною артисткою, яка виступила сама на Олімпійському стадіоні.[30]

Особисте життя

Кайя Коо страждала від соціофобії, коли була молодшою.[31][32] Вона втратила батька в молодому віці, а з тих пір втратив і матір.[33]

Кайя Коо розлучилася з Маркку Імпіе в 2006 році.[5] Незважаючи на розрив, вони продовжували співпрацювати над музикою. У них є спільний син.[34]

У вересні 2016 року Кайя Коо заявила, що буде на лікарняному до весни 2017 року, оскільки в листопаді 2016 року перенесла серйозну операцію на стегні.[35]

Дискографія

Студійні альбоми

  • Kun savukkeet on loppuneet (1986)
  • Tuulten viemää (1993, потрійна платина)
  • Tuulikello (1995, подвійна платина)
  • Unihiekkamyrsky (1997, платина)
  • Operaatio jalokivimeri (1998, золото)
  • Tinakenkätyttö (1999, золото)
  • Mikään ei riitä (2002, золото)
  • Viiden minuutin hiljaisuus (2004)
  • Joulukirkossa (2005)
  • H-Hetki (2007)
  • Irti (2010, золото)
  • Kuka sen opettaa (2014, золото)
  • Sinun naisesi (2016, золото)
  • Taipumaton (2021)

Примітки

  1. ↑ Elonet — MEKU, 2006.
  2. ↑ а б Kaikkien aikojen myydyimmät kotimaiset albumit. Musiikkituottajat. 2013. Процитовано 10 травня 2024.
  3. ↑ а б в г д е ж Kulta- ja platinalevyt: Kaija Koo. Musiikkituottajat. Процитовано 10 травня 2024.
  4. ↑ а б Kuisma, Inkeri (14.9.2018). Rohkeus on tehnyt Kaija Koosta tähden aina uudestaan (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  5. ↑ а б в Biografia (фін.). Архів оригіналу за 5.6.2014. Процитовано 10 травня 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2014-06-05? (довідка)
  6. ↑ Arkisto: 1993 (фін.). Emma-gaala. Процитовано 10 травня 2024.
  7. ↑ Arkisto: 1997 (фін.). Emma-gaala. Процитовано 10 травня 2024.
  8. ↑ Kaarsalo, Juha (21.10.2013). Markku Impiölle pop-musiikki on taidetta (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  9. ↑ Iskelmä-Finlandia 2009 ehdokkaat: Kaija Koo (фін.). 18.5.2009. Процитовано 10 травня 2024.
  10. ↑ Leinonen, Ann-Mari (20.6.2010). Apulannan pojat nappasivat Kaija Koon levy-yhtiöönsä. MTV Uutiset (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  11. ↑ Metrolive: Kaija Koo jätti uuden levy-yhtiönsä. Iltalehti (фін.). 29.9.2011. Процитовано 10 травня 2024.
  12. ↑ Jari Sillanpään kappale paras Syksyn Sävel. Turun Sanomat (фін.). 29.10.2011. Процитовано 10 травня 2024.
  13. ↑ Tuusulan kuoro putosi Kuorosodasta. Iltalehti (фін.). 11.11.2011. Процитовано 10 травня 2024.
  14. ↑ Granlund, Antti (9.10.2012). Kaija Koo: Uusi sinkku, albumi ja konserttikiertue ensi vuonna. Iskelmä (фін.). Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 10 травня 2024.
  15. ↑ Haloo Helsinki!, Cheek ja Pepe Willberg putsasivat pöydän Emma-gaalassa. Ilta-Sanomat (фін.). 27.2.2015. Процитовано 10 травня 2024.
  16. ↑ Korpela, Tanja (30.5.2017). Vain elämää palaa Satulinnaan! Uuden kauden tähdet julki: Cheek, Sanni, Jari Sillanpää... Iltalehti (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  17. ↑ Kaija Koo (19.6.2018). Paa mut cooleriin feat. Reino Nordin 21.6 (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  18. ↑ Saarinen, Reija (31.8.2018). Kaija Koo teki kappaleen, johon moni voi samaistua, fanit ylistävät: "Nuo sanat kolisee niin lujaa". Voice.fi (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  19. ↑ Kaija Koo (30.11.2018). Yllätys! Tule lähemmäs beibi 2018 Spotifyssa keskiyöllä! (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  20. ↑ Kaija Koolta odotettua uutta musiikkia – Onnellinen loppu tänä yönä Spotifyssa! (фін.). 23.1.2020. Процитовано 10 травня 2024.
  21. ↑ Juuti, Mikko (17.8.2020). Ensinäyttö: Kaija Koon uusi musiikkivideo on hymni elämän ainutkertaisuudesta – mukana Suomen ykkösrivin näyttelijöitä. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  22. ↑ Kaija Koo julkaisee huomenna voimakkaan rakkausballadin Taipumaton (фін.). 11.2.2021. Процитовано 10 травня 2024.
  23. ↑ Legendaarinen Kaija Koo julkaisee perjantaina uransa 14. albumin. Warner Music Live (фін.). 20.4.2021. Процитовано 10 травня 2024.
  24. ↑ Lehtikanto, Katariina (14.2.2021). On tilanne, joka saa konkarinkin epävarmaksi – Kaija Koo tunnustaa: ”Se ei ole kiva kaveri”. Iltalehti (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  25. ↑ Tiedote: Kaija Koon elämäkerran huikea menestys!. STT Info (фін.). WSOY. 27.10.2021. Процитовано 10 травня 2024.
  26. ↑ Suomen myydyimmät kirjat 2021 (PDF) (фін.). Kustantajat. 25.1.2022. Korjattu 27.1.2022. Процитовано 10 травня 2024.
  27. ↑ Rinta-Tassi, Minna (6.5.2022). Tässä kaikki Emma-voittajat. Yle Uutiset (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  28. ↑ Kujanpää, Lauri (12.3.2022). Kaija Koon menestyslevy on vuoden albumi - "Te olette syy, miksi teen musiikkia". Voice.fi (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  29. ↑ Vedenpää, Ville; Mankkinen, Jussi (28.3.2022). Mestarit Areenalla tekee paluun, mutta nyt esiintyy uusi naiskokoonpano – "Tämä on ainutlaatuinen tilaisuus yhdistää eri sukupolvia musiikillisesti". Yle Uutiset (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  30. ↑ Martiala, Kari & Lylyharju, Helena (20.8.2023). Kaija Koo sai lähes 40 000 ihmistä villiintymään – nämä kappaleet Olympiastadionilla kuultiin. Helsingin Uutiset (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  31. ↑ Kaija Koo eli vuosia pelossa: ”Sulkeuduin kotiin”. Iltalehti (фін.). 19.4.2014. Процитовано 10 травня 2024.
  32. ↑ Simola, Inka (16.10.2017). Kaija Koo vietti vuosia sisätiloissa, koska kärsi pahasta antropofobiasta: ”Kauppaan menokin oli hankalaa”. Me Naiset (фін.). Архів оригіналу за 1.6.2020. Процитовано 10 травня 2024. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2020-06-01? (довідка)
  33. ↑ Hopi, Anna (26.1.2017). Kaija Koo puhuu äitinsä kuolemasta Anna-lehdessä: "Pohdin taas elämän rajallisuutta". Voice.fi (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  34. ↑ Wirtavuori, Sanna (20.10.2017). Avioero on ollut Kaija Koon elämän kovin paikka: ”Olen oivaltanut, että oikea rakkaus tarvitsee erillisyyttä”. Anna (фін.). Процитовано 10 травня 2024.
  35. ↑ Vatka, Miia (10.11.2016). Kaija Koo kävi lonkkaleikkauksessa: "Kaikki meni hyvin". Iltalehti (фін.). Процитовано 10 травня 2024.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).