АрселорМіттал Кривий Ріг

АрселорМіттал Кривий Ріг

Міттал Стіл Кривий Ріг (2006)
Виробництво катанки
47°53′01″ пн. ш. 33°23′27″ сх. д. / 47.883734° пн. ш. 33.390879° сх. д.
Тип	Публічне акціонерне товариство
Правова форма	акціонерне товариство і публічна компанія
Галузь	чорна металургія
Лістинг на біржі	ПФТС: KSTL
Засновано	4 серпня 1934
Засновник(и)	Вища рада народного господарства
Штаб-квартира	вул. Криворіжсталі, 1
Ключові особи	Мауро Лонгобардо, Генеральний директор
Продукція	чавун, сталь, прокат, арматура, катанка
Виторг	70 634 443 000 ₴ (2025)[1]
Активи	51 725 655 000 ₴ (2025)[1]
Співробітники	19000 (2022)
Холдингова компанія	ArcelorMittal
Дочірні компанії	ПП «Стіл Сервіс» і «Ливарно-механічний завод»
Код ЄДРПОУ	24432974
ukraine.arcelormittal.com
АрселорМіттал Кривий Ріг у Вікісховищі

«АрселорМіттал Кривий Ріг» (до 1991  — Криворізький металургійний завод ім. Леніна, до 2005 — «Криворіжсталь», у 2005—2007 — «Міттал Стіл Кривий Ріг») — металургійний комбінат; публічне акціонерне товариство; найбільше підприємство гірничо-металургійного комплексу України (частка на ринку металопродукції — 20 %). Працює у складі міжнародної корпорації АрселорМіттал — найбільшого іноземного інвестора в Україні.

Комбінат знаходиться у Кривому Розі, поблизу місцевості Червона.

Діяльність підприємства охоплює весь виробничий ланцюжок від видобутку залізної руди та виробництва коксу до виготовлення готової металопродукції. «АрселорМіттал Кривий Ріг» спеціалізується на виробництві довгомірного прокату, зокрема, арматури й катанки, сортового прокату, кутиків, смуги та заготовки. Виробничі потужності комбінату, що має повний виробничий цикл, розраховані на щорічний випуск понад 6 млн тонн сталі, понал 5 млн тонн прокату й понад 5,5 млн тонн чавуну.

85 % продукції заводу експортується.

16 червня 1931 року голова ВСНХ СРСР Григорій Орджонікідзе підписує наказ про будівництво Криворізького металургійного заводу. Згідно з наказом завод необхідно було ввести в роботу вже до кінця 1932 року. Будівництво почалося в 1931 році на базі залізняку Криворізького залізорудного басейну (Кривбасу). Начальником будівництва і першим директором заводу був призначений колишній бойовий комісар, досвідчений керівник і особистий друг Орджонікідзе Яків Ілліч Весник. Після смерті Орджонікідзе розпочалася розправа над родичами та знайомими наркома. 10 листопада 1937 Яків Весник був заарештований і 17 листопада розстріляний; його дружина була відправлена на заслання до Казахстану, а діти — поміщені в дитячий будинок.

Насамперед необхідно було вибрати місце для майбутнього гіганта металургії. Розглядалися 4 варіанти: у районі сучасного Карачуновського водосховища, на Гданцівці (на базі вже існуючого чавуноливарного заводу), поруч із станцією Кривий Ріг (зараз Кривий Ріг—Західний) і, нарешті, недалеко від станції Червона. Вирішили зупинитися на останньому варіанті.

4 серпня 1934 року була запущена перша доменна піч. Цей день вважається днем народження заводу. Вже за чотири місяці домна дала рекордну кількість чавуну — 337 тонн замість запланованих 220-ти. Першій домні дали ім'я «Комсомолка».

До Другої світової війни було введено 3 доменних печі та бесемерівський цех у складі двох конвертерів. На початку війни частина обладнання заводу була евакуйована у Нижній Тагіл. Під час німецької окупації міста (15 серпня 1941 — 22 лютого 1944) завод був зруйнований. Після війни відновлений, реконструйований та розширений.

Підприємство нагороджене Орденом Леніна та Орденом Трудового Червоного Прапора. З 1956 року завод бурхливо розвивається — щорічно вводяться в експлуатацію нові потужності. 30 грудня 1974 року на підприємстві запущено в експлуатацію найпотужнішу на той час у світі доменну піч № 9 з корисним об'ємом 5 000 м. Разом з нею стала до роботи ТЕЦ № 3.

За оцінкою директора Міжнародного інституту приватизації, власності та інвестицій О. Рябченка, ринкова ціна підприємства становить 1,3 млрд доларів. Ще вищу ціну за підприємство називав у 2004 році В. Пинзеник — на його думку, «Криворіжсталь» коштувала $5-6 млрд. Але Фонд держмайна України вирішив, що 4,26 млрд грн ($800 млн) — це хороша ціна за підприємство.

Заявки на участь у приватизаційному конкурсі 2004 року подали 6 претендентів, деякі з яких пропонували значно вищу ціну. Але умови конкурсу були складені таким чином, що єдиним покупцем зміг стати лише промислово-фінансовий консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС; засновники — Рінат Ахметов і Віктор Пінчук).

14 червня 2004 р. ІМС було визнано переможцем конкурсу. Консорціум заплатив за 93,02%-ний пакет акцій 4 млрд 260 млн грн (при стартовій ціні 3 млрд 806 млн грн).

Практично одразу продаж «Криворіжсталі» було оскаржено в судах як проведений з порушенням законодавства, на неконкурентних засадах, за заниженою ціною. Але Господарський суд міста Києва 19 серпня 2004 року та Вищий господарський суд України 22 жовтня 2004 року визнали згадану оборудку законною.

Після зміни влади в країні, 7 лютого 2005 року Генеральна прокуратура України внесла касаційне подання у Верховний Суд України з вимогою скасувати згадані судові рішення, що Верховний Суд і зробив 1 березня 2005 року. 22 квітня 2005 року Господарський суд м. Києв визнав незаконним продаж 93,02%-ного пакету акцій «Криворіжсталі» та постановив повернути їх Фонду держмайна України (16 червня «ІНГ Банк Україна», що зберігає акції «Криворіжсталі», перевів їх з рахунку ІМС на рахунок ФДМ).

Уряд доручив Фонду держмайна терміново підготувати документи, необхідні для повторної приватизації «Криворіжсталі». ІМС запропонував уряду до закінчення судової тяганини укласти мирову угоду у справі приватизації комбінату. Президент Ющенко висловився за можливість мирової, але прем'єр Тимошенко заявила про «безглуздість» її укладення.

18 червня Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про повторний продаж 93,02%-го пакету акцій «Криворіжсталі». Згідно з затвердженими урядом умовами приватизації, початкова ціна продажу пакету склала близько 10 млрд грн ($2 млрд). Тобто стартова ціна у порівнянні з 2004 роком зросла майже у два з половиною рази.

Конкурсні гарантії за участь у конкурсі у розмірі 10 % від стартової ціни (1 млрд грн) внесли на рахунок ФДМУ лише три структури: Mittal Steel Germany GmbH, консорціум «Індустріальна група» та ТОВ «Смарт-груп».

18 жовтня у Верховній Раді було зроблено спробу зірвати продаж «Криворіжсталі». Депутати підтримали постанову № 8263-1 "Про збереження у власності держави пакету акцій ВАТ «Криворіжсталь», запропоновану членами фракції «Регіони України» В. Зубановим і Г. Самофаловим, а також ухвалили в першому читанні два законопроєкти — про введення мораторію на приватизацію пакета акцій, який належить державі в статутному фонді ВАТ «Криворіжсталь», запропонований Л. Кириченко («Регіони України») та І. Шаровим (фракція «Вперед, Україно!»), і про включення «Криворіжсталі» в перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (автор — Л. Кириченко, «Регіони України»). За ці рішення голосували фракції «Регіонів України», комуністів, соціалістів, СДПУ(о) та Народної партії України. Проти — «Наша Україна», УНП, ПРП, НРУ, БЮТ, «Єдина Україна».

Проте 24 жовтня 2005 року приватизаційний конкурс відбувся. Його переможцем визнали компанію Mittal Steel Germany GmbH. Вона виявила готовність виплатити за 93%-й пакет акцій «Криворіжсталі» 24,2 млрд грн ($4,8 млрд), що у 2,4 раза перевищило стартову ціну і в 6 разів — суму, отриману за підприємство у 2004 році.

Комбінат успішно працював в період 2005—2008 років, до всесвітньої світової фінансової кризи у 2009 році. Але вже у 2010 році обсяги продукції були відновлені до докризового рівня, а компанія почала оновлення виробничих потужностей.

• Реконструкція коксових батарей № 3 та № 4 ($199 млн); 
• Капітальний ремонт I розряду доменної печі № 8 ($127 млн); 
• Реконструкція кисневого блоку № 2 ($45 млн);
• Будівництво першої на підприємстві машини безперервного лиття заготовок і печі-ковша ($112 млн);
• Будівництво нової лінії упаковки прокату на дрібносортовому стані 250-2 ($16 млн);
• Капітальний ремонт I розряду доменної печі № 6 ($117 млн);
• Будівництво комплексу з приготування та вдування пиловугільного палива у доменну піч № 9 ($60 млн);
• Реконструкція коксових батарей № 5 та 6 із впровадженням природоохоронних заходів і автоматизованої системи екологічного моніторингу ($157 млн);
• Модернізація агломераційного цеху № 2 (понад $180 млн);
• Будівництво двох нових машин безперервного лиття заготовок ($160 млн);
• Реконструкція дрібносортового стану 250-4 ($60 млн);
• Будівництво нових установок очищення газу за конвертерами № 4, 5, 6 із допалюванням СО і впровадженням автоматизованої системи екологічного моніторингу ($65 млн);
• З 2008 до 2015 року загалом близько 500 млн доларів було інвестовано для оновлення застарілих дробарок, придбання нового обладнання для рудозбагачувальних фабрик (загалом три секції), закупівлі нових кульових млинів, модернізації гірничої та кар'єрної техніки, відкриття нового горизонту на шахті (1 135 м), реконструкції хвостосховищ.
• Будівництво нової фабрики огрудкування ($250 млн)
• Реконструкція доменної печі № 9 ($270 млн)
• Реконструкція газоочисток конвертерного цеху ($80 млн)

За 17 років роботи в Україні інвестиції компанії перетнули $6 млрд, а $4,8 млрд було витрачено на придбання підприємства під час приватизації. З 18 лютого 2020 року генеральним директором заводу є Мауро Лонгобардо.

5 грудня 2022 по заводу влучили російські ракети, вбили одного й поранили іще трьох співробітників компанії^[2].

6 червня 2023 року внаслідок підриву росіянами Каховської гідроелектростанції підприємство зупинило виплавку сталі та виробництво прокату для зменшення споживання води для охолодження^[3][4].

У травні 2026 року на заводі повідомили про критичну ситуацію із запасами сировини через затримки постачань з боку «Укрзалізниці»^[5][6].

10 жовтня 2026 року завод почав перехід у режим «холодної зупинки», що передбачав підготовку виробництва до безпечної зупинки протягом двох місяців, після чого промислові активи мали законсервувати до відновлення роботи. Це рішення пояснили наслідками чотирьох ракетних атак, через які загинули шестеро працівників і 18 було поранено^[7][8].

5 січня 2022 року кошти на рахунках заводу були заблоковані Офісом Генерального прокурора України з Шевченківським судом Києва у справі про ухилення від сплати податків. Українські банки отримали вимогу виконати рішення суду від 30 листопада 2021 року щодо арешту рахунків підприємства^[9].

20 січня 2022 року рахунки були розблоковані для сплати податків та виплати зарплат.

• видобуток залізної руди — 26,4 млн т;
• концентрат — 11 млн т;
• чавун — 5,3 млн т;
• сталь — 4,9 млн т;
• прокат — 4,6 млн т;

• Веснік Яків Ілліч — засновник і перший директор заводу у 1931—1937 рр.;
• Івановський Георгій Іванович — директор у 1937—1938 рр.;
• Богданов Георгій Антонович — директор у 1939—1940 рр.;
• Рязанов Федір Федорович — директор у 1940—1941 і 1947—1959 рр.;
• Буйний Георгій Іванович — директор у 1944—1946 рр.;
• Галатов Микола Семенович — директор з липня 1959 по 1968 рр.;
• Бородулін Анатолій Іванович — директор з 28 квітня 1968 по 1972 рр.;
• Гуров Микола Олексійович — директор у 1972—1981 рр.;
• Гладуш Віктор Дмитрович — директор у 1981—1986 рр.;
• Носов Костянтин Григорович — директор у 1986—1993 рр.;
• Тильга Степан Сергійович — директор у 1993—1996 рр.;
• Севернюк Володимир Васильович — директор у 1996—1998 рр.;
• Нечепоренко Володимир Андрійович — директор у 1998—1999 рр.;
• Дубина Олег Вікторович — директор у 1999—2001 рр.;
• Сокуренко Анатолій Валентинович — директор у 2001—2005 рр.;
• Нарендра Чодері — генеральний директор у 2005—2008 рр.;
• Жан Робер Жуе — генеральний директор у 2008—2010 рр.;
• Старков Ринат Анверович — генеральний директор у 2010 рр.;
• Поляков Артем — генеральний директор у 2012—2014 рр.;
• Калон Парамжит — генеральний директор у 2014—2019 рр.;
• Лонгобардо Мауро — генеральний директор з 2020 р.

• 2023 року завод посів 8-ме місце серед найкращих роботодавців за оцінкою журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» видання Delo.ua^[10]

• Не тільки для зерна. Розблокувати порти важливо для виживання української металургії Архівовано 2 вересня 2022 у Wayback Machine. (02.09. 2022);
• «У нас був найкращий рік з 2008-го, а зараз сподіваємось хоча б вийти в нуль». Війна не зупинила «АрселорМіттал Кривий Ріг». Як перебудовує бізнес найбільший металургійний комбінат Архівовано 23 травня 2022 у Wayback Machine. (23.05.2022);
• «Це питання виживання, а не прибутку». Інтерв'ю з гендиректором АрселорМіттал Кривий Ріг про перезапуск виробництва Архівовано 27 липня 2022 у Wayback Machine. (12.04. 2022);
• «АрселорМіттал Кривий Ріг» законсервував виробництво. Як підприємство перебудовується в умовах війни. Інтерв'ю з генеральним директором Мауро Лонгобардо Архівовано 22 травня 2022 у Wayback Machine. (04.03.2022);
• Місце під сонцем. Як вписується Криворізький металургійний комбинат в «озеленювану» сталеву имперію Лакшмі Миттала Архівовано 11 травня 2022 у Wayback Machine. (12.10.2021);
• Гендиректор АМКР о ренте на руду, проблемах с логистикой и зеленой модернизации доменных печей. Часть 2 (22.11.2021);
• Голова «Криворіжсталі» Мауро Лонгобардо: рента, електроенергія, газ — усе це має бути дешевше Архівовано 26 серпня 2022 у Wayback Machine. (23.06.2021);
• ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», корпоративний сайт [Архівовано 11 травня 2020 у Wayback Machine.];
• ArcelorMittal Кривий Ріг інвестує $13 млн на модернізацію найбільшої доменної печі. uprom.info. Національний промисловий портал. 17 липня 2018. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 17 липня 2018.
• АрселорМіттал Кривий Ріг поставлятиме арматурний прокат для швидкісної залізниці між Києвом і аеропортом «Бориспіль». uprom.info. Національний промисловий портал. 25 липня 2018. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.