YaChudo

Йя-хха

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Йя-хха
Йя-хха
Жанрдраматичний фільм Редагувати інформацію у Вікіданих
РежисерРашид Нугманов
СценаристРашид Нугманов
У головних
ролях		Віктор Цой
Борис Гребенщиков
Майк Науменко
Геооргій Гур'янов
Костянтин Кінчев
КінокомпаніяВсеросійський державний інститут кінематографії Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість35 хв.
Моваросійська
Локалізаціяфільм не озвучили українською мовою для прокату в Україні
КраїнаСРСР
Рік1986
IMDbID 0092257

Йя-хха — радянський короткометражний чорно-білий фільм, курсова робота студента ВДІК режисера Рашида Нугманова, показаний в ретроспективі молодих режисерів на XV МКФ в Москві і вищій кіношколі в Бабельсбегу (НДР).[1] Це радянський документальний фільм про ленінградську рок-сцену,[2] про творчість співака Віктора Цоя[3] і ін. Це документальна, позбавлена єдиного сюжету нарізка, що з'явилася після фільму «Кінець канікул».[4] Стрічка поєднує в собі елементи напівдокументального та ігрового кіно, фокусуючись на житті радянських незалежних музикантів і рок-андеграунду середини 1980-х.[5] Це кіно без плану та сюжету.[5] У центрі подій — молода пара та їхнє нетривіальне святкування весілля, яке переростає у квест в пошуках квитків на концерт, а заверується зустріччю із Віктором Цоєм у котельні «Камчатці».

Робота над стрічкою відбувалася у два етапи: основні зйомки проходили в Ленінграді навесні 1986 року, а етап озвучування завершився восени того ж року в Москві. Через певні виробничі особливості фінальна версія фільму справляє враження незавершеності.

Хронологія успіху та визнання

7 липня 1987 року стрічка була представлена на XV Московському міжнародному кінофестивалі, де в межах програми «Молоде радянське кіно» отримала престижний приз ФІПРЕССІ імені Андрія Тарковського.[6][5] У листопаді того ж року фільм здобув нагороду на Всесоюзному огляді-конкурсі робіт молодих кінематографістів.[7] Рашид Нугманов на церемонії був відсутній, оскільки на той момент уже працював над зйомками «Голки».[7]

Музику до фільму написав Віктор Цой, чия участь забезпечила стрічці культовий статус.[8] Міжнародне визнання картини продовжилося і за кордоном: 1 травня 1989 року відбувся перший показ «Йя-хха» у США (університет UCLA),[9] а в січні 1990 року фільм транслювали на фестивалі «Санденс» у Парк-Сіті.[10]

Див. також

Примітки

  1. ↑ «Игла» // «Советский Фильм», № 4 1988
  2. ↑ Watrous, Peter (22 серпня 1990). Viktor Tsoi, Singer And Songwriter, 28; Star of Soviet Rock. nytimes.com (англ.) . «The New York Times».
  3. ↑ Юрій Лукашевський. Віктор Цой — останній герой? (PDF) | Інформаційно-публіцистичний тижневик «Молодий комунар» № 22 (4205), субота 20 червня 1992 року. (Стор.: 5)
  4. ↑ Друженко, Тетяна (18 серпня 2017). Розбиті зміни. zn.ua (укр.) . «Дзеркало тижня».
  5. ↑ а б в КИНО в КИНО (рос.). fuzz-magazine.ru. 2007–08. Архів оригіналу за 20 травня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  6. ↑ Махамбетов Н. (ТАСС). «Игла» // Комсомолець Донбасу : газета. — 1988. — 24 сентября.. — (Одна з перших рецензій на культовий фільм Рашида Нугманова «Голка» (1988) з Віктором Цоєм у головній ролі).
  7. ↑ а б Літопис. 1987 рік. www.yahha.com (рос.). Архів оригіналу за 25 квітня 2017.
  8. ↑ Дмитрий Мишенин (16 січня 2014). Рашид Нугманов: «Я еще, помню, спрашивал — а перспективный ли актер Брюс Уиллис?» Режиссер «Иглы» — о своем неснятом киберпанк-фильме «Цитадель смерти», сотрудничестве с Уильямом Гибсоном и пауке Борисе. Colta.ru (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015.
  9. ↑ Літопис 1989 рік. www.yahha.com (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2017.
  10. ↑ Рашид Нугманов. Літопис 1990. www.yahha.com (рос.). Архів оригіналу за 1 квітня 2017.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).