Намбу Йоїтіро
| Намбу Йоїтіро | |
|---|---|
| 南部 阳 一郎 | |
| Народився | 18 січня 1921 Токіо, Японія |
| Помер | 5 липня 2015 (94 роки) Тойонака, Префектура Осака, Японія ·інфаркт міокарда |
| Країна | Японія, США |
| Діяльність | фізик-теоретик, професор, фізик, дослідник |
| Alma mater | Токійський університет |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Токійський університет Осакський університет Чиказький університет |
| Науковий ступінь | доктор наук (1952) |
| Відомі учні | Bindu A. Bambahd |
| Аспіранти, докторанти | Savas Dimopoulosd Ramon Brewster Hoffd[1] |
| Членство | Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Американське фізичне товариство[2] Академія наук Японії[3] |
| Відомий завдяки: | автор ідеї спонтанного порушення симетрії, один з основоположників квантової хромодинаміки |
| Нагороди | |
Намбу Йоїтіро ( англ. Yoichiro Nambu, яп. 南部 阳 一郎, нар. 18 січня 1921 — пом. 5 липня 2015) — японський та американський фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики 2008 року за відкриття механізму спонтанного порушення симетрії в субатомній фізиці.[4] Є членом Національної академії наук США (1973), Американської академії мистецтв і наук.
Біографія
Намбу народився в Токіо, 1942 року закінчив Токійський університет, де працював у період 1945-1949. З 1949 по 1971 рік обіймав посаду професора Осакського університету, а з 1971 року — в Інституті ядерних досліджень імені Е. Фермі Чиказького університету.
Наукова діяльність
Наукові праці Намбу присвячені питанням квантової електродинаміки, фізики елементарних частинок, квантової теорії поля, теорії розсіювання, статистики кристалів, теорії надпровідності. У 1951 незалежно від інших учених він запропонував ідею асоціативного народження дивних частинок. 1957 року він передбачив існування векторного омега-мезона і отримав співвідношення, зване «кросинг-симетрією». 1960 року він висунув ідею спонтанного порушення симетрії, а також гіпотезу часткового збереження слабкого аксіального струму адронів. Через рік Намбу доклав концепцію спарювання до задачі визначення спектра мас елементарних частинок. 1964 року він дав загальне математичне доведення теореми Голдстоуна, а також ввів у фізику нове квантове число, яке отримало назву «колір». Наступного року разом з М. Ханом йому вдалося створити схему сильних взаємодій, засновану на трьох триплетах кварків з цілочисельними зарядами (так звана модель Хана — Намбу). На основі цієї моделі Намбу ввів колірну взаємодію, тим самим заклавши основи квантової хромодинаміки.
Нагороди та премії
- Премія Денні Хайнемана в галузі математичної фізики (1970)
- Премія Р. Оппенгеймера (1976)
- Національна наукова медаль США (1982)
- Почесний член Японської Академії (1984)
- Медаль імені Макса Планка (1985)
- Медаль Дірака (1986)
- Премія Сакураї (1994)
- Премія Вольфа з фізики (1994/1995)
- Премія імені М. М. Боголюбова (ОІЯД, 2003)
- Медаль Б. Франкліна (2005)
- Премія імені І. Я. Померанчука (2007)
- Нобелівська премія з фізики (2008)
Роботи
- Й. Намбу. Чому немає вільних кварків. — УФН, Т.124, № 1 (1978).
- Й. Намбу. Кварки. — М.: Мир, 1984.
Література
- Ю. А. Храмов. Фізики: Біографічний довідник. — 2-е вид. — М.: Наука, 1983. С. 193–194.
- М. К. Волков, А. Є. Раджабов. Модель Намбу — Йона-Лазініо та її розвиток. — УФН, Т.176, С.569 (2006).
- І. Іванов. Нобелівська премія з фізики — 2008. — Повідомлення на сайті «Елементи».
Примітки
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ https://www.japan-acad.go.jp/en/members/bukko/bukko_kyakuin.html
- ↑ The Nobel Prize in Physics 2008. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 18 травня 2011.
Посилання
- Інформація з сайту Нобелівського комітету (англ.)
- Й. Намбу. «Спонтанне порушення симетрії у фізиці елементарних частинок: приклад плідної обміну ідеями». Нобелівська лекція, УФН, тому 179, випуск 12, грудень 2009
- Намбу із співробітниками на сайті фізичного факультету Чиказького університету (англ.)
- Американці отримали Нобелівську премію з хімії
- Йосіро НАМБУ на сайті «Сьогодні в історії»
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
