Нобуко Йосія
| Йосія Нобуко | |
|---|---|
| 吉屋 信子 | |
 | |
| Псевдонім | 宗有為子[1]  |
| Народилася | 12 січня 1896 Ніїґата, Японія |
| Померла | 11 липня 1973 (77 років) Камакура, префектура Канаґава, Японія ·колоректальний рак[2] |
| Країна |  Японія Японська імперія |
| Національність | японка |
| Діяльність | письменниця |
| Alma mater | Q11535254?[2][3] |
| Знання мов | японська |
| Мова творів | японська |
| Жанр | романтична проза |
| Magnum opus | Hana monogatarid[3], Otto no teisōd[3], Ataka-ke no Hitobitod[2] і Onibid[3] |
| Членство | Hototogisud[1] |
| Нагороди | |
 Нобуко Йосія у Вікісховищі | |
Нобуко Йосія ( 12 січня 1896 , Ніїґата — 11 липня 1973 , Камакура, Префектура Канаґава ) — японська письменниця, що працювала у періоди Тайсьо та Сьова. Була однією з найбільш комерційно успішних і плідних письменниць сучасної Японії, що спеціалізувалася на серійних любовних романах і художній літературі для юнок, а також була піонеркою японської феміністичної та лесбійської літератури. Кілька її історій знято у фільмах.
Життєпис
Йосія народилася в місті Ніїґата, префектурі Ніїґата, проте виросла в містах Моока і Тотігі префектури Тотігі. Через те, що батько був соцпрацівником, сім'я часто переїжджала з місця на місце[4]. І батько, і мати походили зі старовинних самурайських родин[5]. Йосія Нобуко була молодшою дитиною в родині та єдиною дочкою. Ще в підліткові роки почала захоплюватися письменництвом[4].
Йосія не приховувала стосунки з партнеркою Тійо Моммой і охоче погоджувалася на численні інтерв'ю. Протягом війни жила в Камакурі; у 1962 році побудувала собі дерев'яний будинок і сад у традиційному японському стилі, котрі заповіла муніципалітету Камакури для облаштування культурно-освітнього центру для жінок. Нині в будівлі розміщується Меморіальний музей Йосії.
Йосія Нобуко померла в Камакурі 11 липня 1973 року від колоректального раку.
Кар'єра
У своїх книгах Йосія активно використовувала опрацювання сучасної сексології. Одина з перших її збірок, «Хана моногатарі» (花 物語, «Квіткові історії», 1916—1924), що складалася з п'ятдесяти двох романтичних оповідань, здобула популярність серед студентської аудиторії. Більшість історій було присвячено романтичним захопленням між дівчатами (есу), — нерозділеним коханням з нещасливим фіналом[6][7].
Твір «Янеюра але нісьодзьо» (屋 根 裏 の 二 處女, «Двоє дівчат на горищі», 1919) — наполовину автобіографічного характеру, розвідає про стосунки авторки з сусідкою по студентському гуртожитку, у фіналі якого дівчата вирішують прожити разом все життя.[8] Ця розповідь неприховано демонструвала феміністську спрямованість Йосії, а також її гомосексуальну орієнтацію. Розповідь «Ті але хате маде» («На краю землі», 1920), що удостоїлась літературної премії Осакського журналу «Асахі сімбун», піддавалася деякому християнському впливу.
У 1925 році Йосія почала видавати власний журнал «Чорна троянда», що проіснував всього вісім місяців[6]. З цього періоду Йосія стала представляти кохання між жінками як «сестринство» на додаток до кохання до чоловіка, завдяки чому її проза могла не вважатися непристойною; кохання між дівчатами представлялося як платонічне почуття, що зникало після шлюбу[7][9].
Інші відомі роботи Йосії — «Жіноча дружба» (1933—1934), «Чоловіча цнотливість» (良人 の 貞操, 1936—1937), «Диявольське полум'я» (鬼火, 1951), «Сімейство Атака» (安 宅 家 の 人 々, 1964—1965), «Жінки Токугава» (徳 川 の 夫人 た ち, 1966) і «Дами будинку Тайра» (女人 平 家, 1971).
Тексти Йосії відрізняються великою кількістю звуконаслідовальної лексики, знаків оклику, сцен у незвичайних місцях — на горищах, верандах тощо, що створюють виразну мелодраматичну атмосферу.
Примітки
- ↑ а б https://kotobank.jp/word/%E5%90%89%E5%B1%8B%E4%BF%A1%E5%AD%90-146234
- ↑ а б в г https://www.ndl.go.jp/portrait/datas/6236
- ↑ а б Schierbeck, Sachiko Shibata; Edelstein, Marlene R. (1994). Japanese women novelists in the 20th century: 104 biographies, 1900–1993. Museum Tusculanum Press. с. 88—91. ISBN 9788772892689.
- ↑ Robertson, Jennifer (2002) «Yoshiya Nobuko Out and Outspoken in Practice and Prose» in Anne Wathall e.d. The Human Tradition in Modern Japan pp. 155—174 ISBN 0-8420-2912-5
- ↑ а б Dollase, Hiromi (2003). Early Twentieth Century Japanese Girls' Magazine Stories: Examining Shōjo Voice in Hanamonogatari (Flower Tales). The Journal of Popular Culture. 36 (4): 724—755. doi:10.1111/1540-5931.00043. OCLC 1754751.
- ↑ а б Suzuki, Michiko (Серпень 2006). Writing Same-Sex Love: Sexology and Literary Representation in Yoshiya Nobuko's Early Fiction. The Journal of Asian Studies. 65 (3): 575. doi:10.1017/S0021911806001148. Архів оригіналу за 1 лютого 2008. Процитовано 9 вересня 2017.
- ↑ Tsuchiya, Hiromi (9–12 березня 2000). Yoshiya Nobuko’s Yaneura no nishojo (Two Virgins in the Attic): Female-Female Desire and Feminism. Homosexual/Homosocial Subtexts in Early 20th-Century Japanese Culture. San Diego, CA: Abstracts of the 2000 AAS Annual Meeting. Архів оригіналу за 21 лютого 2001. Процитовано 24 лютого 2008.
- ↑ Suzuki, Michiko (2009). Becoming Modern Women: Love and Female Identity in Prewar Japanese Literature and Culture. Stanford University Press. ISBN 978-0804761987.
Бібліографія
- Frederick, Sarah. "Women of the Setting Sun and Men from the Moon: Yoshiya Nobuko's Ataka Family as Postwar Romance."U.S. — Japan Women's Journal, English Supplement 23. 2003.
- Frederick, Sarah. "Not that Innocent: Yoshiya Nobuko's Good Girls in Jan Bardsley and Laura Miller eds. Bad Girls of Japan. Palgrave, 2005.
- Mackie, Vera. Feminism in Modern Japan: Citizenship, Embodiment and Sexuality. Cambridge University Press (2003) ISBN 0-521-52719-8.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).