Йосіокаїт
| Йосіокаїт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[1][2]  |
| IMA-номер | IMA1989-043 |
| Абревіатура | Yos[3] |
| Хімічна формула | Ca₁₋ₓ(Al,Si)₂O₄[4] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.FA.05[5] |
| Dana 8 | 76.2.1.6 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія[6] |
| Вид симетрії | тригональна-ромбоедричнаd |
| Просторова група | space group P-3d[6] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Takashi Yoshiokad[2] |
Йосіокаїт[7] — мінерал класу силікатів. Свою назву отримав від японського мінералога Такаші Йошиока (1935—1983).
Загальний опис
Йосіокаїт — це силікат із хімічною формулою (Ca, Na)[Al(Al, Si)O₄]. Схвалений як дійсний вид Міжнародною мінералогічною асоціацією в 1989 році. Він кристалізується в тригональній системі. Зразки були знайдені у формі сильно зруйнованих незграбних безгранних кристалів розміром до 235 мікрон.
Відповідно до класифікації Nickel-Strunz, йосіокаїт належить до «09.FA — тектосилікатів без цеолітної H₂O, без додаткових нететраедричних аніонів» разом із такими мінералами: каліофіліт, кальциліт, нефелін, панунцит, трикальциліт, мегакальциліт, малінкосиліт. віргіліт, лізициніт, адулярій, анортоклаз, баддінгтоніт, цельсіан, гіалофан, мікроклін, ортоза, санідин, рубіклін, моналбіт, альбіт, андезин, анортит, бітовніт, лабрадорит, олігоклаз, рідмергнерит, парацельсіан, святохоліт, кум, слав, слав, баналзит, строналзит, данбурит, малевіт, пеквіт, лінгуніт і кокчетавіт.
Утворення і родовища
Йосіокаїт виявлений у 1989 році на базі Фра Мауро, у формації Фра Мауро, місці запуску Аполлона 14 (Місяць). Це єдине місце, де було знайдено цей вид мінералів, і єдине відкриття в цьому місці супутника Землі.
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ а б T V. D., L B. D. Yoshiokaite, a new Ca,Al–silicate mineral from the Moon // Am. Mineral. / P. B. Tomascak, F. Nestola — Mineralogical Society of America, 1990. — Vol. 75. — P. 676–686. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM-2019-
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 152. — ISBN 978-966-360-463-3.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).