Йосиф Гофманн
| Йосиф Гофманн | |
|---|---|
пол. Józef Kazimierz Hofmann  | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | пол. Józef Kazimierz Hofmann |
| Дата народження | 20 січня 1876[1][2][…] |
| Місце народження | Подґуже (Краків), Краків, Австро-Угорщина |
| Дата смерті | 16 лютого 1957[4][1][…] (81 рік) |
| Місце смерті | Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[4][5][6] |
| Поховання | Форест-Лаун |
| Громадянство |  США Польща[5] |
| Професії | піаніст, композитор, сценарист, викладач університету, винахідник, диригент, музикант |
| Вчителі | Рубінштейн Антон Григорович[7] |
| Відомі учні | Jeanne Behrendd, Черкаський Олександр Ісакович[7], Abram Chasinsd[7] і Ruth Slenczynskad |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Псевдоніми | Michel Dvorsky[8] |
| Заклад | Кертісовий інститут музики |
| Нагороди |  |
| Батько | Kazimierz Hofmand[5] |
| Діти | Josef Anton Hofmannd |
 Файли у Вікісховищі | |
Йо́сиф (Юзеф-Казимеж) Го́фманн (пол. Józef Kazimierz Hofmann, англ. Josef Hofmann; 20 січня 1876, Краків - 16 лютого 1957, Лос-Анджелес) — американський піаніст і композитор польського (єврейського) походження.
Біографія
Народився в родині музикантів: його батько, Казимир Гофман був піаністом, мати співала в краківській опереті. У віці трьох років Йосип отримав від батька перші уроки музики, і, проявивши величезний талант, незабаром вже почав виступати як піаніст і композитор. Після гастролей по Європі Гофманн 29 листопада 1887 дебютував в США з концертом у театрі Метрополітен-опера, де блискуче виконав Перший концерт Бетховена, а також імпровізував на теми, які пропонувались глядачами, викликавши справжній фурор у публіки. Захоплений мистецтвом юного музиканта, американський скляний магнат Альфред Кларк виділив йому п'ятдесят тисяч доларів, що дозволило сім'ї повернутися до Європи, де Гофманн зміг спокійно продовжити навчання. Якийсь час його вчителем був Моріц Мошковський, однак потім Гофман став єдиним приватним учнем Антона Рубінштейна (жив у той час у Дрездені).
З 1894 року Гофманн знову почав виступати на публіці, вже як зрілий артист. Після виконання ним у Гамбурзі Четвертого концерту Рубінштейна під керуванням автора той сказав, що його більше нема чому вчити, і припинив заняття з ним.
На рубежі століть Гофманн був одним з найвідоміших і затребуваних піаністів у світі: його концерти з величезним успіхом проходили у Великій Британії, Росії, США, Південній Америці.
1914 року Гофманн емігрував до США, де незабаром прийняв громадянство і продовжив виступи. У 1924 році він прийняв пропозицію очолити щойно заснований Кертісовський інститут музики в Філадельфії, і керував ним до 1938. За час його керівництва інститут вийшов на світовий рівень, ставши прекрасною школою для багатьох відомих у майбутньому музикантів.
Активні виступи Гофманна тривали до початку 1940-х років, останній його концерт відбувся в Нью-Йорку в 1946 році. В останні роки життя Гофманн з захопленням займався розробками в області звукозапису і механіки: йому належать кілька десятків патентів на різні удосконалення в механізмі фортепіано[9][10], а також на винахід «двірників» і пневматичних ресор для автомобіля[11] та інших пристосувань.
Творчість
Гофманн вважається одним із найбільших піаністів XX століття. Репертуар піаніста був досить вузький: переважно він обмежувався спадщиною першою половиною XIX століття – від Л. Бетховена до Ф. Ліста, і майже ніколи не виконував музики сучасних йому композиторів. Винятком не став навіть Третій фортепіанний концерт Рахманінова, присвячений Гофманну, творчість якого сам Рахманінов дуже цінував. Гофманн був одним із перших в історії музикантів, які записали своє виконання 1887 року на фонограф, однак надалі вкрай рідко записувався в студії. Велика кількість записів Гофманна, що збереглися до наших днів, була зроблена на концертах.
Гофманн є автором близько сотні творів (опублікованих під псевдонімом Мішель Дворський), двох книг про мистецтво гри на фортепіано: «Поради молодим піаністам» і «Фортепіанна гра».
Бібліографія
- Баринова М. Н. Воспоминания о И. Гофмане и Ф. Бузони. — М.: Музыка, 1964.
- Рабинович Д. Играет Иосиф Гофман. — «Советская музыка», № 7 за 1961 год.
- Piano Playing: A Little Book of Simple Suggestions (1907) — e-text
- Piano Questions Answered (1909)
- Piano Playing: With Piano Questions Answered (1920, compilation of the first two books) — e-text, ISBN 0486233626 and ISBN 1150030674
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Гофман Иосиф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ а б в https://web.archive.org/web/20210104140413/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/rubenstein-school/rubinstein-school
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ HOFMANN — Google Patent Search[недоступне посилання]
- ↑ PIANO ACTION — Google Patent Search[недоступне посилання]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 серпня 2007. Процитовано 1 травня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання
- Гофман // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Йосиф Гофман: Ноти творів на IMSLP
- Йосиф Гофман на сайті AllMusic (англ.)
- Біографія Гофмана (англ.)
- Інтерв'ю з Гофманном [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).