Йосеф Арієль
| Йосеф Арієль | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Иосиф Аронович Фишер  |
| Народився | 20 квітня 1893 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер | 19 грудня 1964[1] (71 рік) Єрусалим |
| Поховання | цвинтар «Сангедрія»d[1] |
| Країна |  Ізраїль Російська імперія СРСР Франція[2] |
| Діяльність | активіст сіоністського руху, дипломат, журналіст |
| Знання мов | російська, іврит і французька |
| Заклад | Єврейський національний фонд, Список міністрів закордонних справ Ізраїлю і Яд ва-Шем |
| Посада | ambassador of Israel to Belgiumd і Q106305728?[3] |
| Родичі | Evry Schatzmand і Ізраїль Градштейнd |
| Діти | Ruth Schatzmand і Gabrielle Schorrd |
| Нагороди |   |
Йосеф Арієль (уроджений Йосиф Аронович Фішер; 8 (20) квітня 1893, Одеса — 20 грудня 1964, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльський історик і дипломат, у ранні роки російський та український активіст сіоністського руху, член Української Центральної Ради. Пізніше посол Ізраїлю в Бельгії, кавалер Ордена Почесного легіону.
Біографія
Батьки — власники меблевого магазину в Одесі. Навчався у гімназії Іліаді. 1918 року закінчив історичний факультет Новоросійського університету в Одесі.
З 1910 р. — активіст сіоністського руху. Член партії Цеірей Ціон та молодіжної організації Хе-Хавер.
1913 року затримувався поліцією, але потрапив під амністію у звʼязку із 300-річчям династії Романових. 1915 р. — другий арешт і висилка у Сибір.
У лютому 1917 р. організовує мітинг євреїв у Томську. У серпні 1917 р. — член Української Центральної Ради з правом дорадчого голосу від сіоністів. Протягом 1918—1919 років викладав в Одеському комерційному училищі, працював в Одеській міській думі.
З 1919 р. — член ЦК Цеірей Ціон.
1921 року вчергове заарештовують, цього разу — більшовики.
1924 р. домігся права виїзду за кордон. Жив у Берліні, Палестині, Бессарабії, Литві, Відні, Франції. Працював у Єврейському національному фонді.
Під час Другої світової війни залишався у неокупованій частині Франції, у Ліоні. 1950 р. переїхав до Ізраїлю.
Автор великої кількості публіцистичних праць. Протягом 1928—1962 рр. був редактором журналу та видавництва «La terre retrouvée».
Працював у Міністерстві закордонних справ Ізраїлю, протягом 1952—1957 рр. — посол Ізраїлю в Бельгії, а з 1960 р. — у Яд-Вашем.
Похований на кладовищі Санхедрія.
Твори
- Correspondance Diplomatique sur la Palestine (Дипломатическая корреспонденция о Палестине, 1927)
- Un Peuple Renait («Пробудження»)
- Le sionosme Armenien (Вірменський сіонізм, 1930)
- Joseph Fisher. Un peuple renait: La Palestine juive d'aujourd'hui. — Paris: Éditions dela Terre retrouvée, 1939.
Примітки
- ↑ а б в https://www.bibliotheque-numerique-aiu.org/viewer/24551/?offset=9#page=54&viewer=picture&o=search&n=0&q=fisher
- ↑ Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — вип. 13 march 1932. — ISSN 0242-6773
- ↑ https://www.bibliotheque-numerique-aiu.org/viewer/24551/?offset=9#page=53&viewer=picture&o=search&n=0&q=fisher
Джерела
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. — Київ, 1998. — с.226. ISBN 966-02-0498-1.
- АРИЭЛЬ Йосеф Аронович. — в кн.: Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. Российское зарубежье во Франции 1919—2000. — М., изд-во «Наука», Дом-музей Марины Цветаевой. 2008 [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання
- Михаил Пархомовский: Сионистский деятель Иосиф Ариэль (Фишер) [Архівовано 21 червня 2018 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).