YaChudo

Йон Ґіка

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Йон Ґіка
Ion Ghica
Йон Ґіка
Йон Ґіка
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Князівства Румунія
Прапор
Прапор
? — ?
Попередник: Александру Пападопол-Калімах
Наступник: Петре Мавроґені
 
Народження: 12 серпня 1816[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бухарест, Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 7 травня 1897 (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гергань, Рекарі, Димбовіца, Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Румунія
Партія: Національна ліберальна партія (Румунія) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Ґіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Prince Dumitru 'Tache' Ghika, Chancellor of Valachiad[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: noble Maria Campineanu de Cantemird[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Dimitrie I. Ghicad, Maria Ghica-Sturdzad, Scarlat I. Ghicad, Nicolae I. Ghicad і Alexandru I. Ghicad Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Роботи у  Вікіджерелах

Йон Ґіка (рум. Ion Ghica, *12 серпня 1816, Бухарест — †7 травня 1897, Димбовіца, Румунія) — румунський математик, педагог, дипломат, політичний і державний діяч, неодноразово займав пост прем'єр-міністра Об'єднаного князівства Волощини і Молдови і президента Румунської академії.

Біографія

Народився 12 серпня 1816 в Бухаресті. Здобувши освіту в Парижі, Ґіка в 1843 викладав політичну економію в Ясському університеті і разом з Когальнічано заснував журнал «Прогрес».

Йон Ґіка
Йон Ґіка

Брав участь в революції 1848 року в Дунайських князівствах. Після зречення князя Вібеско, Ґіка вступив на турецьку службу в призначений губернатором Самоса (1856).

Пізніше повернувся на політичну арену Румунії і в 1866 був військовим міністром в кабінеті Ласкера Катарджу. Пізніше він змінив останнього на посаді прем'єра, а потім ще неодноразово головував в кабміні.

Крім цього Ґіка зробив собі ім'я, як автор багатьох наукових праць, статей і монографій.

Помер 7 травня 1897 в Димбовіці.

Румунський льотчик-ас Тудор Гречану був онуком Йона Ґіка.

Бібліографія

  • «Dernière occupation des Principantés danubiennes» (1843)
  • «Scrisori către Vasile Alecsandri»;
  • «Amintiri din pribegie»;
  • «Convorbiri Economice».

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija / за ред. A. Vujić — LZMK, 2005.
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).